Постанова № 24308384, 23.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2012 року 11:11 № 2а-4184/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.03.2012 р. № 208/9/10-009)

від третьої особи: Михайлюк В.В. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНауково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Лібеті Стайл»про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 р. № 0001292304,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс»з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 р. № 0001292304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 188667 грн. за основним платежем та на 16551 грн. за штрафними санкціями, яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Лібеті Стайл».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що по суті доводи ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення ґрунтуються на тому, що позивачем, начебто, не підтверджено податковими накладними спірні суми податкового кредиту, які були надані податковому органу, але, на думку ДПІ, є неналежними. Однак, як зазначає позивач, податкові накладні, які були надані податковому органу під час перевірки, за формою та змістом відповідають встановленим правилам, а отже спірні суми податкового кредиту підтверджуються документально.

По суті, як зазначає позивач, претензії до позивача ґрунтуються на тому, що контрагент позивача мав взаємовідносини з іншими підприємствами («по ланцюгу») і внаслідок цього контрагент позивача начебто отримував необґрунтовану податкову вигоду. Проте, позивач зазначає, що не мав взаємовідносини із зазначеними підприємства та, навіть у випадку вчинення порушень цими підприємствами за взаємовідносинами з контрагентом позивача вимог законодавства, він не може нести відповідальність за діяльність інших осіб у вигляді позбавлення прав на законно сформовані податкові вигоди, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. При цьому, позивач додатково вказує, що спірні операції фактично проведені, їх проведення підтверджується первинними, платіжними документами, а також іншими документами, які зазвичай супроводжують господарські операції.

У взаємозв'язку з наведеним позивач також зазначає, що процедури призначення та проведення перевірки, визначені ПК України, були порушені. Підстав для призначення позапланової перевірки не було, оскільки на запит ДПІ щодо надання пояснень та документів, позивач надав обґрунтовану відповідь про невідповідність законодавству зазначеного запиту та відсутність в силу закону виконувати цей запит. Крім цього, наказ про проведення перевірки, не був наданий представнику позивача під час його виклику до ДПІ, але, до прибуття в цей день представника позивача в ДПІ, був направлений останньою по пошті. Невручення наказу, як зазначає позивач, позбавляє ДПІ права на проведення перевірки. Відтак, як зазначає позивач, проведення перевірки, у т.ч. без його участі, є протиправним, а акт перевірки, складений у зв'язку з проведенням такої перевірки та викладені в ньому обставини, є доказом, здобутим з порушенням закону, а отже акт перевірки не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не має.

З підстав викладених в акті перевірки, в обґрунтування оскаржуваного рішення ДПІ зазначає про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача (ТОВ «Лібеті Стайл»), яка була залучена до участі у справі ухвалою суду, в особі директора, заявила, що операції за відносинами з позивачем фактично було виконано та просила задовольнити позов, надавши при цьому, в контексті доводів ДПІ про відсутність у третьої особи трудових ресурсів, звітність ф. 1-ДФ, де за спірні періоди на підприємстві працювало від 6 до 7 осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивач, відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва без участі позивача проведена документальну позапланову виїзну перевірку Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс»(код з ЄДР 21649070; взято на податковий облік 28.09.1994 р.) по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Лібеті Стайл» (код 37195372; адреса: 04080, м. Київ, Подільський район, вул. Олексія Терьохіна, 8А) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.11.2011 р. № 537/1-23-40-21649070 (далі -Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що вона проведена на підставі направлення від 04.11.2011 р., з яким ознайомлена уповноважена особа позивача, та наказу від 02.11.2011 р. № 3179 згідно з п/п. 78.1.1. ПК України, який направлений позивачу кур'єрською поштою 04.11.2011 р. та вручений 09.11.2011 р.

Перевірка, як зазначено в Акті перевірки, проводилась з 04.11.2011 р. по 10.11.2011 р.

Як зазначено в Акті перевірки, до основних видів діяльності позивача належить ремонт і технічне обслуговування двигунів та турбін. При цьому, відносно характеру діяльності позивача та в контексті спірних операцій, під час розгляду справи позивачем за підписом директора та головного бухгалтера надано письмову заяву № 59 від 22.05.2012 р., якою зазначено, що підприємство працює на промисловому напрямку, комплектує та продає вентилятори, вентиляційні установки та фільтри промислового призначення, займається монтажем промислової вентиляції та аспірації. Всі комплектуючі для виробничого процесу закупаються заздалегідь і використовується по мірі необхідності. Технологічний процес за різними видами діяльності займає від півроку до декілька років в залежності від платоспроможності замовника та складності робіт. Тому, як зазначено у заяві, є залишки комплектуючих та матеріалів, у т.ч. одержані за операціями з ТОВ «Лібеті Стайл».

Як надалі зазначено в Акті перевірки, крім декларацій позивача, перевірка проводилась з використанням отриманого відповідачем акту ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.10.2011 р. № 381/23-404/37195372 про результати перевірки ТОВ «Лібеті Стайл»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2011 р

Згідно з актом перевірки ТОВ «Лібеті Стайл», висновки якого покладені в основу висновків Акту перевірки позивача, зазначено, що перевіркою ТОВ «Лібеті Стайл»встановлено, що операції ТОВ «Лібеті Стайл»та контрагентів-покупців не містять у своїй суті розумних економічних причин або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Лібеті Стайл»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Як надалі зазначено в Акті перевірки позивача з відтворенням змісту акту перевірки ТОВ «Лібеті Стайл», у результаті порушення ТОВ «Лібеті Стайл»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Продовжуючи, ДПІ в акті перевірки зазначає, що за результатами перевірки згідно з п. 1, п. 5, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1. ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, ст. 650, ст. 665, ст. 658, ст. 662 (невизначено найменування правового акту), встановлено нікчемні правочини між ТОВ «Лібеті Стайл»та контрагентами-покупцями.

Акт не містить будь-якої конкретизації у зв'язку з чим ДПІ прийшла до таких висновків, які носять загальний характер.

Таким чином, як зазначено ДПІ, ТОВ «Лібеті Стайл»безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1., 188.1, 201.1, 201.10., 187.1. ПК України.

Надалі, ДПІ зазначає, що ТОВ «Лібеті Стайл»податковий кредит сформовано за рахунок третіх осіб-контрагентів, а саме: ПП «Техконсалт», ТОВ «Промагросоюз», ТОВ «Сібтрейд», ПП «Український центр проблем екології», ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини», ТОВ «Компанія Савдо». З цього приводу в Акті перевірки позивача з відтворенням змісту акту перевірки ТОВ «Лібеті Стайл», зазначено про обставини функціонування та організаційної структури цих підприємств, з якими позивач не вступав у відносини. У зв'язку з цим ДПІ робить висновок, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів на користь ТОВ «Лібеті Стайл»від вищезгаданих осіб, що, на думку ДПІ, свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, а отже договори є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відтак, ДПІ робить висновок, що усі операції із зазначеними підприємствами є нікчемними до вигодонабувача, висновок щодо чого по суті сформульовано як рішення, без визначення компетенційних норм щодо наявності у ДПІ такого роду повноважень для вчинення такого роду стверджувальних висновків замість суду.

Відносно власне позивача в Акті перевірки позивача зазначено, що у березні 2011 року за відносинами з ТОВ «Лібеті Стайл»позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 4 800 грн., у квітні 2011 року -117 666,53 грн., у серпні 2011 р. -66200,30 грн.

Надалі, відносно власне позивача, в Акті перевірки позивача зазначено: «Враховуючи вищенаведене, в порушення вимог п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, ст. 201 «Податкового кодексу України»від 02.12.2010 р. № 2755-IV, НВ ТОВ «Техелектросервіс», завищено податковий кредит за перевіряємий період всього у розмірі 188 666,83 грн., в т.ч. за березень 2011 р. -4800 грн., квітень 2011 р. -117666,53 грн., серпень 2011 р. -66200,30 грн.».

На підставі Акту перевірки, складеного з відтворенням змісту акту перевірки ТОВ «Лібеті Стайл», прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного вбачається, що оскаржуване рішення прийнято на підставі Акту перевірки позивача, який ґрунтується на відтвореному в ньому змісті акту перевірки ТОВ «Лібеті Стайл»з висновками відносно обставин взаємовідносин ТОВ «Лібеті Стайл»з іншими особами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини.

Вирішуючи у взаємозв'язку з вищенаведеним спір по суті, суд, відносно обставин призначення та проведення перевірки, вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки позивача, як зазначено вище, вказано, що вона проведена на підставі направлення від 04.11.2011 р., з яким ознайомлена уповноважена особа позивача, та наказу від 02.11.2011 р. № 3179, згідно з п/п. 78.1.1. ПК України, який (наказ) направлений позивачу кур'єрською поштою 04.11.2011 р. та вручений 09.11.2011 р.

Відповідно до п/п. 78.1.1. ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В даному випадку, під час розгляду справи встановлено, що відповідачем на адресу позивача (до проведення перевірки) було надіслано лист-запит від 21.06.2011 р. № 10291/10/23-4010 в якому, з посиланням на п. 16.1. ПК України та п/п. 20.1.16 ПК України, керівник позивача запрошувався до ДПІ для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Лібеті Стайл»за квітень 2011 року.

У той же час, виходячи з того, що на думку ДПІ позивач не виконав зазначені вимоги, перевірка позивача здійснювалась на підставі наказу № 3179 від 02.11.2011 р., який виданий на підставі п/п. 78.1.1. ПК України за весь період взаємовідносин позивача із зазначеним підприємством, а саме, як вбачається з акту перевірки -за березень, квітень, серпень 2011 року, тобто поза межами періоду за який початково вимагалось надати пояснення та документи, а відтак, ДПІ взагалі не мала правових підстав для перевірки періодів поза межами квітня 2011 року, за який нею не вимагались початково документи на підтвердження взаємовідносин, у зв'язку з чим призначення та проведення перевірки поза межами квітня 2011 року вже лише з цих підстав є протиправним, а докази здобуті внаслідок протиправного проведення перевірки (акт перевірки з висновками щодо періоду, відносно якого початково не вимагалось надання документів) є такими, що здобуті в порушення закону, а отже, в силу ч. 3 ст. 70 КАС України, судом до уваги не беруться, що, в свою чергу, зумовлює висновок про необґрунтованість та невідповідність законодавству спірного рішення, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки. При цьому, оскільки період перевірки виходив за межі періоду, відносно якого початково вимагались документи, позивач в силу п.85.1 ПК України не зобов'язаний був під час перевірки виконувати приписи п. 85.2. ПК України щодо обов'язку надання ДПІ під час перевірки документів, які не стосуються періодів, які знаходились поза межами первинного запиту про надання документів, а ДПІ не мала права в порядку п. 85.4. ПК України вимагати надання цих документів, що знаходились поза межами зазначеного періоду.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що, як зазначено вище, передумовою проведення позапланової виїзної перевірки згідно з приписами п/п. 78.1.1. ПК України є: (1) проведення перевірки іншого платника податків або отримання податкової інформації згідно з якої виявлено факти, які свідчать про можливі порушення законодавства; (2) надання органом податкової служби письмового запиту платнику податків та (3) ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на цей запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, відносно регламентації порядку надання податковим органом запиту, слід зазначити, що відповідно до п/п. 16.1.5. ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з приписами п. 73.3. ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (п. 73.3. ПК України).

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245, у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. Щодо підстав, які надають право для звернення із запитом, які (підстави) визначаються у запиті, пунктом 12 Порядку передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Проте, як вбачається із запиту ДПІ від 21.06.2011 р. № 10291/10/23-4010, в контексті положень п/п. 78.1.1. ПК України, зазначений запит не містив будь-якого посилання на те, у зв'язку з чим витребовується інформація, не містив посилання на факт проведення перевірки ТОВ «Лібеті Стайл», не містив посилання власне на акт перевірки цього підприємства, що свідчить про не визначення у запиті підстав для витребування документів (правові норми/підстави у запиті визначаються окремо) та, відповідно, про відсутність у позивача правових підстав для його виконання.

Крім того, у запиті відсутнє посилання на конкретні положення п. 73.3. ПК України, які визначають перелік підстав, за наявності яких податковий орган може здійснити запит документів, що також свідчить про недотримання ДПІ вимог при надісланні позивачу запиту про надання інформації та документів, а отже і про відсутність у позивача обов'язку для його виконання відповідно до приписів п. 73.3. ПК України. Враховуючи наведене, за відсутності у позивача обов'язку для надання відповіді та документів на запит ДПІ, відмова позивача (лист позивача від 08.07.2011 р. № 63/56/07) у виконанні цього запиту, який (запит) був отриманий позивачем 25.06.2011 р., є правомірною, у зв'язку з чим відсутні обставини, з якими положення п/п. 78.1.1. ПК України пов'язують можливість призначення та проведення позапланової виїзної перевірки, що у свою чергу вказує на те, що перевірка в даному випадку призначена та проведена за відсутності підстав для її проведення, тобто протиправно, а отже акт перевірки, складений за її результатами, є доказом здобутим з порушенням закону та судом до уваги не береться, а позивач правомірно відмовив у допуску працівників ДПІ до проведення перевірки. Виходячи з того, що спірне рішення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих з порушенням закону, оскаржуване рішення в даному випадку не може бути визнано судом законним та обґрунтованим.

Окрім того, відносно пред'явлення ДПІ наказу про проведення перевірки, слід зазначити, що відповідно до п. 78.4. ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що кореспондується з положеннями п. 81.1. ПК України, відповідно до яких непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, передбачених цим пунктом, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В даному випадку позивачем не заперечується, що направлення на проведення перевірки було вручено його представнику 04.11.2011 р. об 15:20 годин.

При цьому, виходячи із змісту запиту від 21.06.2011 р., зазначене направлення вручене з метою проведення перевірки у приміщенні податкового органу, а не за місцем знаходження платника, де згідно з п/п. 75.1.2. ПК України проводиться виїзна перевірка.

У той же час, виходячи з того, що копія наказу про проведення перевірки була направлена позивачу кур'єрською поштою 04.11.2011 р. об 12:00 годин, наведене свідчить про порушення процедури початку проведення перевірки, яка може бути розпочата із пред'явленням наказу про проведення позапланової виїзної перевірки, та підтверджує те, що станом на час ознайомлення представника позивача об 15:20 з направленням на перевірку, копія наказу була направлена кур'єрською поштою, а отже не могла бути пред'явлена до початку проведення перевірки, яка (копія наказу), як вбачається з кур'єрських накладних, була отримана позивачем лише 09.11.2011 р. та вже 10.11.2011 р. ДПІ сформовано запрошення позивачу (№ 18335/10/23-40) на підписання акту у зв'язку з тим, що перевірка вже була проведена без участі позивача. При цьому, лише 08.11.2011 р. представник ДПІ з'явився за адресою позивача, що вбачається з листа ДПІ від 07.12.2011 р. № 20725/10/23-40.

Виходячи з наведеного, позивач правомірно відмовив у допуску працівників ДПІ до проведення перевірки з підстав непред'явлення копії наказу до початку проведення перевірки. Перевірка в даному випадку не могла бути розпочата 04.11.2011 р., а отже її проведення всупереч наведеному вказує на те, що перевірка проведена з порушенням закону у зв'язку з чим складений за її результатами акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, що зумовлює висновок про його необґрунтованість, як такого, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а відтак і висновок про наявність підстав для його (рішення) скасування. При цьому, вищенаведені документально підтверджені обставини спростовують доводи ДПІ відносно того, що представник позивача відмовився від ознайомлення з наказом про проведення перевірки у зв'язку з чим ДПІ було складено акт про відмову, обґрунтованість складання якого ДПІ в даному випадку не доведено.

Слід додати, що, як зазначено у відповіді ДПА у м. Києві від 08.12.2011 р. за № 11654/10/14-007 на скаргу позивача, посадовими особами ДПІ допущено недотримання вимог чинного законодавства щодо оформлення додаткового запиту від 04.11.2011 р. № 1/23-4011, який був наданий представнику позивача разом із направленням на проведення перевірки. Оскільки зазначений запит був наданий у день, визначений як день початку проведення позапланової перевірки, обставини його надання позивачу та його виконання не могли бути підставою для проведення вищезгаданої позапланової перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення.

Що стосується фактичних взаємовідносин позивача із його контрагентом та відносно правил формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже, наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Окрім того, в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати, що виходячи з положень ст.1., ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також положень ч. 2 ст. 1 цього ж Закону та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за відносинами позивача з ТОВ «Лібеті Стайл», які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. оригінали накладних на вантаж, товарно-транспортна накладна, платіжні документи щодо оплати перевезень, рахунки на оплату цих послуг та угоди щодо перевезень (з ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ТОВ «Трансателліт», ТОВ «Нова пошта»), письмові підтвердження щодо подальшої реалізації з боку покупців позивача (ДП «Антонов», ПП «Софт-Парк», ПП «ОСОБА_4.», ТОВ «Котлозавод «Крігер») маршрутні листи, копії накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, аналіз операцій з подальшої реалізації продукції на адресу інших осіб, які загалом характеризують діяльність позивача, як сталу та звичайну у різні періоди його діяльності, у т.ч. у спірний, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Щодо спірних операцій, то, відповідно до накладної № 38 від 28.03.2011 р., позивачу поставлено вентиляційне обладнання: фільтр для очищення пилу з 3-х ступеневою очисткою вартістю 28800 грн. з ПДВ 4800 грн. Згідно накладної № 62 від 22.04.2011 р. позивачу поставлено наступну номенклатуру продукції: пило-вивантажувальний бункер, відводи приймальних камер, монтажні рами, металоконструкції для АП, комплект фітингів для встановлення всього на загальну суму 407274 грн. з ПДВ -67 879 грн. Згідно з накладною № 76/1 від 29.08.2011 р. позивачу поставлено обладнання аналогічного характеру вартістю 397201,80 грн. з ПДВ. Окрім того, відповідно до акту № 1-143 від 29.04.2011 р. позивачу надано послуги по комплектуванню вентиляційного обладнання, перевірці працездатності цих виробів, упаковці та інші послуги, пов'язані з підготовкою обладнання, де в акті деталізовано види робіт загальною вартістю 248937,67 грн. з ПДВ 49787,53 грн. Стосовно виконання зазначених робіт позивачем надано також локальний кошторис із деталізацією виконуваних робіт, «Договірна ціна»з деталізацією витрат.

На підставі вищезгаданих первинних документів позивачу видано податкові накладні № 57 від 28.03.2011 р., № 87 від 22.04.2011 р., № 109 від 29.04.2011 р., № 99 від 29.08.2011 р., відносно вищезгаданих поставок та на вищезгадані суми. Між сторонами проведено розрахунки.

В контексті виконання поставок, позивачем також надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 щодо відображення в обліку руху товарів у т.ч. за спірними операціями, витяг з оборотно-сальдової відомості за спірний період щодо залишків продукції.

Окрім того, щодо подальшої реалізації продукції, позивачем надано довіреності на отримання матеріальних цінностей, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних щодо подальшої поставки продукції (крім тієї, що отримана за накладною № 38 від 28.03.2011 р. та частини обладнання за накладною № 62 від 22.04.2011 р., що зберігається на складі) на адресу ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», Державного підприємства «Антонов», ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ТОВ «Котлозавод «Крігер», ТОВ «СК «Дельта III», ТОВ «Завод Термо-Пак», ПП «Софт-Парк», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Піллар», ПП «Галіт». При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в одних випадках покупці самостійно здійснювали вивіз продукції, в інших випадках вивіз продукції здійснювався позивачем.

В контексті наявності у позивача складських ресурсів, останнім надано договір № 1-Б/2011-А від 01.01.2011 р. з ТОВ «Бригантина-В»(щодо складських та офісних приміщень за адресою м. Київ, вул. Скляренко, 9) та № 14 від 01.05.2008 р. з СГ ТОВ АК «Хотівський»(с. Хотів, площадка), що вказує на наявність у позивача необхідних складських ресурсів.

При цьому судом враховується, що виходячи з наявних матеріалів справи відносно вхідних та вихідних операцій по позивачу стосовно придбання та продажу продукції, спірні операції з боку третьої особи по суті є операцією з перепродажу, проведення яких не заборонено законодавством та які, при цьому, здійснювались позивачем з метою отримання прибутку, що вказує на її пов'язаність, як і здійснених за нею витрат, з господарською діяльністю позивача.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними та ЄДР створено з метою забезпечення цією інформацією у т.ч. органів державної влади.

Як вбачається із Спеціального витягу з ЄДР, керівником контрагента позивача (ТОВ «Лібеті Стайл»), який визначений у податкових накладних та первинних документах, до цього часу є Михайлюк В.В., відомості щодо чого є достовірними в силу Закону. Згідно відомостей з ЄДР зазначена особа (керівник контрагента) діє без обмежень. 20.02.2012 до ЄДР внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, що підтверджується інформацією ДП «Інформаційно-ресурсний центр»(з офіційного сайту). З огляду на наведене, підписання первинних документів та податкових накладних цією особою робить ці документи юридично значимими для цілей формування та підстав для неврахування цих документів для наведених цілей суд не вбачає. При цьому, як зазначено вище, ця особа і в судовому засіданні додатково підтвердила фактичне виконання спірних операцій та їх документальне оформлення.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не доведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується відносин позивача з ТОВ «Лібеті Стайл»та відносин цієї особи з іншими особами (контрагентами контрагента позивача), суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, а тим більше -з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з його контрагентом.

Слід додати, що з боку ДПІ не надано будь-яких відомостей щодо можливого порушення кримінальної справи відносно обставин діяльності ТОВ «Лібеті Стайл», вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цього підприємства, позивача, а також посадових осіб цих підприємств.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. В контексті наведеного, слід додати, що під час розгляду справи ТОВ «Лібеті Стайл»надано податкові розрахунки ф. 1-ДФ за 2 та 3 квартали 2011 року згідно яких у цей період (період спірних операцій) у третьої особи працювало відповідно 7 та 6 працівників. ДПІ не довела недостатності цих працівників для виконання спірних операцій. Виходячи з посередницького характеру спірних операцій з боку третьої особи, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому по суті ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем, відповідачем та третьою особою докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності призначення та проведення перевірки позивача, яка за висновком суду призначена та проведена з порушенням закону, не доведено законності акту перевірки, який є доказом здобутим з порушенням закону, та ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення (у т.ч. по суті відносин позивача з його контрагентом). У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс»(код з ЄДР 21649070; адреса: 03118, м. Київ, вул. Криворізька, 24) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.12.2011 р. № 0001292304.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2012 р.