Постанова № 24307365, 12.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/624/2012

12 квітня 2012 року 15год. 29хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Таустік Л.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кузьмич Р.А., представник Борисик С.В.,

відповідача: представник не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Вуд"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство «Майстер Вуд» (по тексту постанови - ТОВ «Майстер Вуд») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року №0003281650.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Зазначає, що на підставі акта від 25 січня 2012 року № 37/9/16/33977307 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності податку на додану вартість за грудень 2011 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі було надіслано ТОВ «Майстер Вуд» податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року №0003281650.

Дане податкове повідомлення-рішення надсилалося відповідачем рекомендованим листом та позивач його отримав 07 лютого 2012 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення відповідач зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 95 825 грн.

ТОВ «Майстер Вуд» не погоджується із висновками податкового органу, вважає таке повідомлення-рішення безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України з наведених нижче підстав.

Вказує, що 19 січня 2012 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Рівненському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Відповідно до довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишок від'ємного значення, що декларувався за рахунок показників від'ємного значення попередніх періодів становить разом 105 569 грн., з них: за листопад 2006 року в розмірі 3 073 грн.; за грудень 2006 року в розмірі 87 387 грн.; за січень 2007 року в розмірі 5 365 грн.; за листопад 2009 року в розмірі 138 грн.; за листопад 2010 року розмірі 6 175 грн.; за січень 2011 року в розмірі 1 140 грн.; за березень 2011 року в розмірі 976 грн.; за травень 2011 року в розмірі 1 315 грн.

Від'ємне значення сформовано за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за придбання товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності (реєстри отриманих податкових накладних за листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року додаються).

В акті відповідача від 25 січня 2012 року № 37/9/16/33977307 зазначено, що ТОВ «Майстер Вуд» завищено залишок від'ємного значення (рядок 24) по декларації з ПДВ за грудень 2011 року на суму 95 825 грн., який виник у січні 2007 року, листопаді-грудні 2006 року та застосовано норми Цивільного та Податкового кодексів України, зокрема ст.257 ЦКУ і приводу загального строку позовної давності, також зазначено, що порушено п.200.3 ст.200 ПК України.

ТОВ «Майстер Вуд» зареєстроване у Державній податковій інспекції у Рівненському районі платником податку на додану вартість з 23 січня 2006 року. В податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року задекларовано залишки сум від'ємного значення попередніх звітних періодів, зокрема за листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року, які відповідно до п.200.5 ст.200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування, так як це період, в якому ТОВ «Майстер Вуд» було зареєстровано як платник цього податку менше ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Вважає, що на підставі викладеного вище слідує, що дія п. 102.5 ст.102 ПК України в даному випадку не поширюється на такі правовідносини, адже зазначені нами суми від'ємного значення попередніх звітних періодів взагалі не мають права приймати участь в бюджетному відшкодуванні.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що коли проаналізувати норми ст. 200 ПК України, можна зробити висновок, що у податковому законодавстві розрізняються поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

При цьому, зазначають, що, якщо взяти і подану позивачем Податкову накладну за 12 місяць 2011 року, то сума, яка зазначена у рядку 24 (105 569 тис. грн.) в кінцевому результаті виникла із рядка 21.2., у якому в свою чергу вказується значення рядка 24 декларації її попереднього звітного (податкового) періоду. Рядок 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду мав значення 105 569 тис. грн. А отже вважають, що вказана сума була розрахована не так як це передбачено п.200.3 ст. 200 ПК України, а саме згідно пункту 200.1 цієї статті, а сформована іншим шляхом.

Тобто, при поданні позивачем податкової декларації за 12 місяців 2011 року ніяким чином не було порушено п.200.3 ст.200 ПК України. Просили позов задовольнити у повному обсязі, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003281650 від 01 лютого 2012 року.

У судовому засіданні 14.03.2012 року, представник відповідача позов не визнала. Позов заперечила повністю і пояснила, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, сформований за придбання товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ е неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє. На спростування позовних вимог відсилається на норми пп.14.1.11 п.14.1 ст. 14, п.102.5 ст. 102, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено камеральну перевірку ТОВ «Майстер Вуд» за наслідками якої складено акт від 25 січня 2012 року № 37/9/16/33977307 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 102.5 ст. 102 розділу ІІ, п. 200.3 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення 01 лютого 2012 року №0003281650, яким, із посиланням на п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.102.5 ст.102, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 95 825, 00 грн. ТОВ «Майстер Вуд».

Позивач у відповідності до ст.56 Податкового кодексу України звертався із запереченням на вказане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової інспекції в Рівненському районі, однак рішення залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Судом встановлено, що позивач взятий на податковий облік в органах ДПС, зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 23.01.2006 року № 24742509, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби, індивідуальний податковий номер 339773017120.

19 січня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Вуд» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року з відповідними додатками .

У рядку 24 вказаної декларації відображено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 105 569,00 грн. Цей залишок також перенесено до Додатку 2 (Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), далі Додаток Д2), по звітних періодах: за листопад 2006 року в сумі 3073,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 87 387, 00 грн., за січень 2007 року в сумі 5365, 00 грн., за листопад 2009 року в сумі 138,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 6175,00 грн., за січень 2011 року в сумі 1140,00 грн., за березень 2011 року в сумі 976, 00 грн., за травень 2011 року в сумі 1315, 00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, пояснень сторін, в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про пропущення позивачем для формування розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з ПДВ наступного податкового періоду та вказаного у рядку 24 податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року, строків давності, визначених у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України та ст.257 Цивільного кодексу України.

Такі висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тому до податкових відносин щодо строків, протягом яких платник податку може використати залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, не можуть бути застосовані норми Цивільного кодексу України, які регулюють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, що був чинним на момент подання позивачем податкових декларацій у 2006-2009 роках, було вказано, що заяви на повернення надмiру сплачених податкiв, зборів (обов'язкових платежiв) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пiзнiше 1095 дня, наступного за днем здiйснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, положення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, та п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, мають аналогічний зміст та характер.

Норми вказаних статей застосовуються до правовідносин, що регулюють повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, а відтак покликання відповідача на ст.257 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд вважає безпідставним.

Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст.43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналогічні положення містилися і в Законі України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинному на момент виникнення суми залишку відємного значення (далі Закон "Про податок на додану вартість").

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звiтного податкового перiоду та сумою податкового кредиту такого звiтного податкового перiоду. При відємному значенні суми, розрахованої згiдно з пiдпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податковi періоди (у тому числi розстроченого або відстроченого вiдповiдно до закону), а при його вiдсутностi - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" було передбачено, що якщо у наступному податковому перiодi сума, розрахована згiдно з пiдпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарiв (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарiв (послуг); залишок відємного значення пiсля бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", платник податку міг прийняти самостійне рiшення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових перiодiв. Зазначене рiшення відображалося платником податку у податковій декларації, яку він подавав за наслідками звiтного перiоду, в якому виникало право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згiдно з нормами цієї статтi. При прийнятті такого рiшення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових перiодiв.

З системного аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що у податковому законодавстві розрізняються поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Наявність від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду є підставою для здійснення платнику податків бюджетного відшкодування. Проте, таке право на бюджетне відшкодування реалізується шляхом прийняття платником податку рішення, яке відображається у відповідному рядку декларації та подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у спосіб, обраний платником податку.

Вказане підтверджується Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, (що був чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді, далі - Наказ № 41 від 25.01.2011 року).

У п.п.4.6.2 Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" вказаного Наказу передбачено, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. А згідно п.п.4.6.3 зазначеного розділу, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п.п.4.6.4 Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" Наказу № 41 від 25.01.2011 року, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного(податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається Додаток2.

Натомість, у п.п.4.6.5 Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" Наказу № 41 від 25.01.2011 року передбачено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають Додаток 3.

Значення рядка 3 Додатку 3 переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають Додаток 4.

Таким чином, положення Наказу № 41 від 25.01.2011 року також розрізняють поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Тобто, обставини, на які посилається відповідач у акті перевірки від 25 січня 2012 року № 37/9/16/33977307 спростовуються наявними матеріалами справи.

Таким чином, позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством. Тому, застосування до вказаних правовідносин норм п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України є безпідставним та незаконним.

Крім того, жодних обмежень щодо строку, протягом якого платник податків може використовувати залишок від'ємного значення з ПДВ на погашення своїх податкових зобов'язань з цього податку ст.102 Податкового кодексу України не встановлено.

Відтак, положення строків давності, визначених п.15.3 ст.15 Закону №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.102.5. ст.102 Податкового Кодексу України не поширюються на включення залишків від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ДПІ у Рівненському районі не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішеня від 01 лютого 2012 року №0003281650, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0003281650 від 01.02.2012 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Вуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 958, 25 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.