Постанова № 24307380, 28.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/972/2012

28 квітня 2012 року 12год. 54хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кутинець Н.Ф., представник Шимчук С.В.

відповідача: представник Комар С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж"

до Кузнецовсьої об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж» (далі по тексту ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж») звернулося з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Кузнецовська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162350 від 05.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Позивач вказує, що з 09 лютого 2012 року по 15 лютого 2012 року посадовою особою Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції була здійснена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж» на підставі ст. 20 розділу І, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.ст. 82, 86 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України.

За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт від 22.02.2012р. № 71/23/36090392.

Зазначає, що 28 лютого 2012 року вихідний № 41 позивачем було надано відповідачу заперечення до акта виїзної позапланової податкової перевірки за наслідками розгляду яких відповідач залишив висновки акту перевірки без змін.

На підставі акта від 22.02.2012р. № 71/23/36090392, відповідачем - Кузнецовською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000162350 від 05 березня 2012 року і отримане ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» 07.03.2012р. вх. № 19, яким ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» було донараховано ПДВ у сумі 35480,00 грн., з яких 28384,00 грн. за основним платежем і 7096,00 грн. штрафних санкцій в зв'язку із порушенням пп.7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 а 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, пп.185.1 ст. 185, пп. 188.1 ст. 188, пп. 198.1 ст. 198 № 2755 від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення протиправними та підлягає скасуванню.

На думку позивача, висновки відповідача суперечать його ж посиланням на норми чинного законодавства в акті перевірки. В обґрунтування свого твердження наводить норми п.7.5.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України.

Звертає увагу суду на той факт, що пунктами 1.1 і 2.2. договору поставки № 24-22/12/10 від 22.12.2010р. укладеним позивачем з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» та пунктами 1.1, 2.2 договору поставки №32-04/02/11 від 04.02.2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс», було передбачено, що постачальник зобов'язується згідно заявок покупця власним транспортом та за власний рахунок поставити і передати у власність покупця товар, а оплата за товар проводилася в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту отримання товару. Таким чином, відповідно до умов договору, першою подією, що мала статися, та давала ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» право на податковий кредит стала фактична передача товару (продукції) та отримання податкових накладних.

Вказує й на те, що ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» отримавши товар (продукцію) та податкові накладні, згідно з вимогами п. 7.5.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включило до податкового кредиту та декларацій, ПДВ на загальну суму 31 918, 34 грн.

Отримані товари (продукція) від ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» - за номенклатурою зазначеною в накладних, рахунках-фактурах, дорученнях зареєстрованих в книзі обліку доручень ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» та сплачених відповідно до умов договору, про що зазначено у виписках банку платіжними дорученнями - використані в господарській діяльності позивача у період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2010 року підписаних та оплачених Замовниками, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами за формою М-29, а також видатковим накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей № БК-0000002 від 15. 02.2011 р., дорученням №33 від 15.02.2011р. виданим ДП ЗУМУ ВАТ ПТЕМ через Ратнюк Ф.М., банківською випискою від 18.02.2011р. Зазначена інформація ґрунтується на даних бухгалтерського обліку у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ) та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, як зазначає позивач, недоречними, помилковими та неправомірними (такими що порушують норми чинного законодавства) у акті перевірки є висновки відповідача, про нікчемність правочинів, та посилання на ст.ст. 203, 215, 216, 228, 655, 656 та 662 ЦК України, оскільки вони зроблені без огляду на фактичні обставини, існуючі документи і норми діючого законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та з врахуванням додаткових обгрунтувань позовних вимог.

Надали пояснення аналогічні викладеним обставинам у позовній заяві та в додаткових обґрунтуваннях позовних вимог від 24.04.2012 р., вхідний № 8981/12 . Просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162350 від 05.03.2012 року

У судовому засіданні представник відповідача щодо заявленого позову заперечила та вказала на його необґрунтованість та безпідставність.

Пояснила, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено віднесення останнім до складу валових витрат витрати по взаєморозрахункам із ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс» код за ЄДРПОУ 33229114 на загальну суму 159591,72 грн., а саме.: грудень 2010 року - 141 921, 00 грн., що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (IV квартал 2010р.), лютий 2011 року - 17670,72 грн., що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, що підтверджено проводкою.

Зазначає про відсутність у ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру контрагента про створення правових наслідків.

Позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та господарсько-майновий стан ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс», умови ведення цим підприємством господарської діяльності.

На думку податкового органу, враховуючи те, що ТОВ «Будсервіс - Інвест Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено та в зв'язку з тим, що діяльність проводилася не уповноваженою особою, згідно до частини 1,5, ст.203, п.1,2, ст.215, ст.228 Цивільного Кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Крім того, представник відповідача пояснила, що отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, та товарно-транспортними накладними, які для перевірки не надано.

Операції з поставки (робіт, послуг) по ланцюгу контрагентами не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Правочини укладені по операціям з поставки товарів по ланцюгу ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс» - ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Отже, враховуючи вищевикладене ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» перераховувались кошти ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, на думку представника відповідача, ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» порушено ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс» (код ЄДРПОУ 33229114) при продажу товарів (послуг) ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж». В ході проведення перевірки не встановлено фактів передачі товару в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 09 лютого 2012 року по 15 лютого 2012 року Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією була здійснена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж» на підставі ст. 20 розділу І, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.ст. 82, 86 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України.

За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт від 22.02.2012р. № 71/23/36090392.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, 28 лютого 2012 року за вих. № 41 позивачем було надано відповідачу заперечення до акта виїзної позапланової податкової перевірки, за наслідками розгляду яких відповідач залишив висновки акту перевірки без змін.

На підставі акта від 22.02.2012р. № 71/23/36090392, відповідачем - Кузнецовською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000162350 від 05 березня 2012 року і отримане ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» 07.03.2012р. вх. № 19, яким ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» було донараховано ПДВ у сумі 35480,00 грн., з яких 28384,00 грн. за основним платежем і 7096,00 грн. штрафних санкцій в зв'язку із порушенням пп.7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 а 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, пп.185.1 ст. 185, пп. 188.1 ст. 188, пп. 198.1 ст. 198 № 2755 від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями.

З таким рішенням податкового органу суд не може погодитися з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від і 6.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV - Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід враховувати, що у відповідності до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , що матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, що підтверджують ту обставину, що позивачем матеріальні цінності придбанні ним використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно п.14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. а) 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, крім іншого, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.186.1. Податкового кодексуУкраїни місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1. ст.. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п.п. а) п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Як встановлено судом, за перевіряємий період ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» проводило взаєморозрахунки з ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс».

Між позивачем та ТОВ «Будсервіс - Інвест плюс» було укладено договори поставки № 24-22/12/10 від 22.12.2010 року та №32-04/02/11 від 04.02.2011 року.

Пунктами 1.1 і 2.2. договору поставки № 24-22/12/10 від 22.12.2010р. укладеним позивачем з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» та пунктами 1.1, 2.2 договору поставки №32-04/02/11 від 04.02.2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс», передбачено, що постачальник зобов'язується згідно заявок покупця власним транспортом та за власний рахунок поставити і передати у власність покупця товар, а оплата за товар проводилася в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту отримання товару.

ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» отримавши товар (продукцію) та податкові накладні, згідно з вимогами п. 7.5.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включило до податкового кредиту та декларацій, ПДВ на загальну суму 31 918, 34 грн.

Отримані товари (продукція) від ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» - за номенклатурою зазначеною в накладних №11 від 07.02.2011 р., № 47 від 30.12.2010р., № 46 від 24.12.2010 р., податкових в накладних №11 від 07.02.2011 р., № 47 від 30.12.2010р., № 46 від 24.12.2010 р., рахунках-фактурах №11 від 07.02.2011 р., № 47 від 30.12.2010р., № 46 від 24.12.2010 р., договорах поставки №№ 24-22/12/10 від 22.12.2010р., №32-04/02/11 від 04.02.2011 р., дорученнях № 132 від 24.12.2010р., № 148 від 30.12.2010р, №9 від 28.02.2011р. зареєстрованих в книзі обліку доручень ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» та сплачених відповідно до умов договору, про що зазначено у виписках банку платіжними дорученнями №1 від 05.01.2011 р., №12 від 10.01.2011 р., №15 від 12.01.2011 р., №16 від 12.01.2011 р., №103 від 02.03.2011 р., №505 від 29.12.2010 р. - використані в господарській діяльності позивача у період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2010 року підписаних та оплачених Замовниками, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами за формою М-29, а також видатковим накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей № БК-0000002 від 15. 02.2011 р., дорученням №33 від 15.02.2011р. виданим ДП ЗУМУ ВАТ ПТЕМ через Ратнюк Ф.М., банківською випискою від 18.02.2011р. Зазначена інформація ґрунтується на даних бухгалтерського обліку у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ) та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Тим самим, факт передачі товарів, зазначених в накладних підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс».

Судом встановлено, що ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» на час здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, знаходилось на податковому обліку, мало свідоцтво платника податку на додану вартість .

Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Доводи викладені в акті перевірки, а саме, що позивачем порушено ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, при цьому відповідач в акті посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів, суд також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких підстав, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, правочин між позивачем та ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» не створює юридичних наслідків, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 215, ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись судом. Однак, рішення суду про недійсність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом суду представлено не було. Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перелічені у зазначених частинах ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, потребують підтвердження порушень цих вимог саме судовим рішенням.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог і адміністративний позов підлягає задоволенню.

Тим самим, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162350 від 05.03.2012 року.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кузнецовсьої об'єднаної державної податкової інспекції № №0000162350 від 05 березня 2012 року

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 354, 80 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.