Рішення № 24304178, 21.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа № 19/5014/800/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання

Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м.Луганськ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Луганськ

про стягнення 6913 грн. 83 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_3, юрисконсульт, довіреність № 1-д від 03.01.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії №1003 від 01.11.2010 в сумі 6079,61 грн., інфляційних збитків в сумі 168,43 грн., 3 % річних у сумі 195,76 грн., суми пені 196,58 грн.

18.04.2012 позивач звернувся до суду з заявою від 09.04.2012 № 15/42-4/927 про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 6079,61 грн., інфляційні збитки у сумі 168,43 грн., 3% річних у сумі 195,76 грн. та пеню у розмірі 470,03 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дана заява була розглянута судом в судовому засіданні та визнана такою, що не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 21.05.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач участі свого повноважного представника в судовому засіданні 21.05.2012 не забезпечив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вся надіслана судом кореспонденція на адресу відповідача повернулась з відміткою: "Причина повернення - за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго" (позивач, постачальник) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №1003 від 01.11.2010, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової і експлуатаційної відповідальності між постачальником та балансоутримувачем, а споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами в строки і на умовах, передбачених договором (п.2.1 договору).

Як зазначено в п.11.1 договір укладається строком на три роки та діє з 01.07.2010 до 01.07.2013, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію -до їх повного здійснення.

Згідно п.7.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі відповідно до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав своєчасно і у повному обсязі, здійснивши постачання теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до п.4.2.9 договору споживач теплової енергії зобов"язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

В п.7.3 договору також зазначено, що споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач не здійснив оплату нарахованих сум за теплопостачання у повному обсязі, згідно з отриманими рахунками за період з листопада 2010 року по червень 2011 року (а.с.25-40), чим порушив зобов'язання за договором. Таким чином, сума заборгованості відповідача за зазначений період складає 6079,61 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено претензію вих.№15/42-4/1219 від 22.04.2011 з вимогою погасити заборгованість за договором (а.с.19-20).

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, заборгованість є не погашеною, що і призвело до звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд приходить до висновку про підтвердження матеріалами справи обґрунтованості заявлених позивачем вимог в частині стягнення боргу в сумі 6079,61 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.8.2.1 договору зазначено, що споживач несе відповідальність за прострочку платежу за спожиту теплову енергію, у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, діючої в період, за який сплачується пеня.

Тобто позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу за спожиту теплову енергію за період з 21.12.2010 по 18.01.2012, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, але до стягнення підлягає пеня у розмірі 469,89 грн., оскільки позивач при розрахунку допустився помилки (описки) у розмірі заборгованості по рахунку за червень 2011 року. Тобто в задоволенні вимоги стосовно стягнення пені у розмірі 0,14 грн. слід відмовити за безпідставності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 21.12.2010 року по 21.03.2012 року, сума яких складає 195,76 грн. та сума інфляційних витрат за період з січня 2011 року по лютий 2012 року, яка складає 167,58 грн., оскільки позивач допустився помилки при розрахунку. Тобто в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення інфляційних витрат у розмірі 0,85 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 21.05.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м.Луганськ, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м.Луганськ, вул.Куракіна, б.23 „а", код 24047779 заборгованість у сумі 6079 грн. 61 коп., інфляційні збитки у сумі 167 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 195 грн. 76 коп., пеню у розмірі 469 грн. 89 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 27 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 00 грн. 85 коп. та пені у розмірі 00 грн. 14 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.05.2012.

Суддя Т.В. Косенко