Ухвала суду № 24294340, 23.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року справа №2а/1270/1064/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі №2а/1270/1064/2012 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року позов Відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» задоволений частково (а.с.155, 156-160).

Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.01.2012 року: - за №0000022301, яким Державному відкритому акціонерному товариству «Стахановський ремонтно-механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 25790,00 грн.; - за №00000323012, яким Державному відкритому акціонерному товариству «Стахановський ремонтно-механічний завод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2333 грн. та штрафні санкції - 1 грн.

Зобов'язано відповідача привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський ремонтно-механічний завод» з даними, наведеними ним у податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ПП «Орієнс». Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відсутність на час перевірки товарно - транспортних накладних, незадовільний податковий стан контрагента позивача- ПП «Орієнс», недоведеність фактичного отримання ТМЦ від постачальника ПП «Орієнс» не надає права позивачу на формування податкового кредиту (а.с.164-166).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Усі сторони були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Від сторони апелянта наявна заява про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ДВАТ «Стахановський РМЗ» зареєстровано в якості суб'єкта господарювання юридичної особи 17.02.1998 р. за №1391050004000894 та перебуває на податковому обліку у Стахановській ОДПІ Луганської області, є платником податку на додану вартість (а.с.16-18).

На підставі направлення №001186 від 19.12.2011 та наказу Стахановської ОДПІ №1321 від 16.12.2011 року, з 19.12.2011 р. по 23.12.2011 р. Стахановською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДВАТ «Стахановський РМЗ» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з ПДВ за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Орієнс», за результатами якої складено акт перевірки від 30.12.2011 №667/23-35538456 (а.с.20-26).

Згідно висновків акту від 30.12.2011 №667/23-35538456, перевіркою встановлено порушення МПП «Електропромремонт»:

- п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р.: занижено ПДВ на загальну суму 4788 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 4788 грн., в результаті завищення податкового кредиту на загальну суму 4788 грн., в тому числі у звітному періоді квітень 2011 року по угодам, які мають ознаки нереальності здійснення, є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

- завищено заявлену суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 23333 грн., у тому числі: за березень 2011 року 21000 грн., травень 2011 року 2333 грн., в результаті завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 21000,00 грн. та в результаті завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 2333,00 грн. по угодам, які мають ознаки нереальності здійснення, є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

- ч.5 ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах ДВАТ «Стахановський РМЗ» при придбанні товарів (послуг) по вказаних правочинах.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012 за №0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на суму 25790,00 грн. (25788 за основним платежем, 2 грн. штрафна санкція) та №00000323012, яким ДВАТ «Стахановський РМЗ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2333 грн. та штрафна санкція 1 грн.(а.с.30-31).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2011 між ДВАТ «Стахановський РМЗ» та ПП «Орієнс» укладено договір поставки №03/14-1 виробів з чавуна (а.с.33-34).

На виконання зазначеної угоди виписані податкові накладні №243 від 13.03.2011 на суму 63000,00 грн., з яких ПДВ 10500,00 грн., №248 від 24.03.2011 на суму 63000,00 грн., з яких ПДВ 10500,00 грн., №104 від 11.04.2011 на суму 28728,00 грн., з яких ПДВ 4788,00 грн., №2 від 17.05.2011 на суму 14000,00 грн., з яких ПДВ 2333,33 грн. (а.с.36, 38, 40, 42).

Позивачем в ціні поставленого товару, за укладеним з ПП «Орієнс» договором, сплачено податок на додану вартість та отримано видаткові накладні №РН-243 від 14.03.2011, №РН-248 від 24.03.2011, №РН 104 від 11.04.2011, №РН-2 від 17.05.2011 (а.с.35, 37, 39, 41). Податкові накладні містить всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Придбаний товар позивачем відповідно довіреностей, зареєстровані у журналі обліку, оприбуткований відповідно до приходних ордерів (а.с.53-57). Зауваження щодо оформлення податкових накладних, та інших документів згідно акту перевірки, відсутні.

Із наданих копій платіжних доручень, вбачається рух активів у процесі здійснення господарської операції та сплата контрагенту за надані послуги. Розрахунки проводились у безготівковій формі.

За наслідками виконання умов зазначеного договору позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит відповідного звітного періоду, внаслідок подальшого використання товару у господарській діяльності, відповідно до податкової звітності, сформовані валові доходи та податкові зобов'язання.

Згідно акту перевірки, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, в той же час, колегія суддів звертає увагу, що факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Орієнс» має документальне підтвердження.

На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку щодо отримання позивачем документів по придбанню товарно-матеріальних цінностей і сплати коштів без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим, в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності доказів правомірності формування для себе податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями, приймаючи висновки податкового органу, як неправомірні.

Колегія суддів зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту. Поставивши під сумнів вартість спірної операції податковий орган безпідставно не врахував факт передачі послуг та їх оплату, сукупність зазначених операцій та підтвердження їх здійснення спростовують нікчемність угод.

Колегія суддів зазначає, що п.198.1 ст.198 ПК України визначено, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій.

П.198.2 ст.198 ПК України визначений час, з якого виникає права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту. Такою датою вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При чому п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.198.6 ст.198 ПК України встановлені обмеження щодо формування податкового кредиту. В даному випадку не можуть відноситися до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення, податковий орган виходив з відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Орієнс», наявність підстав вважати їх нікчемними, внаслідок чого у позивача не було правових підстав для формування для себе по цим господарським операціям податкового кредиту за наявними податковими накладними. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не може бути включений до складу податкового кредиту суми, які сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, послуг, які не підтверджені податковими накладними. При чому, зазначені положення кореспондуються з вимогами п.198.1, 198.2, ст.198 ПК України.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону №996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність в матеріалах справи, податкових накладних, які внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання передачі робіт (послуг), розрахунки - фактури, проведення оплати за придбаний товар, оприбуткування придбаного товару та використання у своїй господарській діяльності у своєї сукупності доводять не тільки правомірність формування податкового кредиту, але ж і реальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що отриманий та використаний товар по укладеному договору доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, як не можна категорично робити висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції, внаслідок залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, в тому числі і по ланцюгу постачальників. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст..228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, т.б. повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Як суду першої так і апеляційної інстанції будь - яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи, що вплинуло на прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, що доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формування для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі №2а/1270/1064/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

В.Г.Яманко