Постанова № 24294357, 23.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року справа №2а/1270/1110/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сватівського районного центру зайнятості Луганського обласного центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1110/2012 за позовом Сватівського районного центру зайнятості Луганського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6620, 37 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Звертаючись до суду із позовом, Сватівський районний центр зайнятості в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 травня 2006 року до Сватівського районного центру зайнятості звернулась ОСОБА_2 за пошуком роботи, якій 12.05.2006 р. надано статус безробітної та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття. У заяві про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідачем зазначено, що станом на 12.05.2006 р. вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. 06.12.2010 р. позивачем направлено запит державному реєстратору Сватівської районної державної адміністрації про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації щодо фізичної особи Відповідача. Згідно відповіді державного реєстратора встановлено факт того, що громадянка ОСОБА_2 під час одержання допомоги по безробіттю займалася підприємницькою діяльністю у період з 24.03.2005р. по 13.11.2006 року.

Сватівським районним центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку безробітної громадянки ОСОБА_2, в результаті якого встановлено, що відповідачка не була позбавлена статусу підприємця під час отримання допомоги по безробіттю з 12.05.2006 р. по 06.05.2007 р.. 05.04.2011 відповідачу направлено повідомлення про повернення коштів в сумі 6620,37 грн., яке повернуто до Центру зайнятості за закінченням терміну зберігання. На час подання позову відповідач кошти не повернула. В зв'язку із чим, позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 6620,37 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у задоволенні позову Сватівського районного центру зайнятості Луганського обласного центру зайнятості відмовлено у повному обсязі (а.с.34-36).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Просить скасувати постанову та задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с.40-43).

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 24.03.2005 р. ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу підприємця. 27.03.2006 р. до Єдиного державного реєстру внесено рішення фізичної особи підприємця про припинення підприємницької діяльності та 13.11.2006 запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем за її рішенням (а.с.14-15).

12.05.2006 відповідач звернувся до Сватівського районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.13).

Згідно довідки від 25.01.2012 ОСОБА_2 за час перебування на обліку з 12.05.2006 р. по 06.05.200 7 р. отримала грошову допомогу в розмірі 6620,37 грн. (а.с. 16).

29.03.2011 працівниками Сватівського районного центру зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_2 отримала статус безробітного в Сватівському РЦЗ 12.05.2006 р., дата зняття з обліку 07.05.2007 року. Зареєстрована як фізична особа підприємець з 24.03.2005, під час отримання статусу безробітного не повідомила про дані обставини, які вплинули на умови виплати матеріального забезпечення (про що була ознайомлена при реєстрації як безробітна). В ході перевірки даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено факт впровадження підприємницької діяльності ОСОБА_2 з 24.03.2005 р. по 13.11.2006 р.. За період перебування на обліку з 12.05.2006 р. по 06.05.2007 р. отримувала допомогу по безробіттю (а.с. 17).

Наказом Сватівського районного центру зайнятості № 47 від 29 березня 2011 року ОСОБА_2 запропоновано повернути у добровільному порядку суму виплаченого матеріального забезпечення. Відповідач від підпису вказаного акту відмовилася (а.с. 10) на рахунок Сватівського районного центру зайнятості вказані кошти не повернула.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із допущених порушень позивачем Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, погодженого Головою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі - Порядок), безпосередньо проведення перевірки та встановлення порушення відбулося після зняття з обліку, тоді як на думку суду першої інстанції таку перевірку позивач зобов'язаний був провести під час взяття на облік відповідача або під час її перебування, а не після її зняття.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що подача заяви про припинення підприємницької діяльності та внесення запису до ЄДР про рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності є підставою для звернення позивача для постановки на облік та отримання матеріальної допомоги до виключення з ЄДР реєстрації припинення такої діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803 із змінами та доповненнями, до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю. Статтею 25 цього Закону 803 встановлені види компенсацій незайнятим громадянам, безпосередньо виплата допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пункту 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними мають право на допомогу по безробіттю.

Про факт реєстрації фізичною особою-підприємцем відповідачка міськрайцентр зайнятості не повідомила, у своїй заяві від 12.05.2006 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідачка зазначила про те, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, проте на момент звернення із заявою не було внесено реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Згідно проведеної роботи центром зайнятості, в частині здійснення обміну інформацією з державним реєстратором, виявлена інформація про державну реєстрацію, як фізичної особи - підприємця відповідача. Тобто виявлено факт, що відповідач будучи приватним підприємцем, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, одержувала допомогу по безробіттю, як безробітний.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

Розмір суми отриманої сплаченої позивачем та отриманої відповідачем не є спірною обставиною. Наказ позивача - центру зайнятості від 29.03.2011 року №47, як відповідне рішення суб'єкту владних повноважень не оскаржено та скасоване не було, хоча відповідач ознайомлена з зазначеним наказом, та від підпису відмовилась, що підтверджується її власноручним підписом.

Пунктом 12 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» передбачено, що «для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер».

Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Отже, з викладеного вбачається, що відповідач при отриманні статусу безробітного та отриманні відповідних виплат була зареєстрована фізичною-особою підприємцем, що призвело до отримання нею допомоги по безробіттю без достатніх правових підстав.

Колегія суддів зазначає, що законодавство пов'язує підстави для призначення виплати допомоги по безробіттю з наявною відсутністю відношення до категорії зайнятого населення. При чому, якщо особа, яка звертається до центру зайнятості для постановлення її на облік та отримання допомоги по безробіттю, не може мати статусу підприємця, що впливає на умови призначення та виплати такої допомоги. Як було встановлено, при зверненні до позивача, відповідач у своїй заяві повідомив, що він не зареєстрований як підприємець, тобто фактично надала неправдиві відомості.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про зайнятість населення» не передбачено як підставу для визнання права особи на призначення статусу безробітного фактичне нездійснення підприємницької діяльності, оскільки юридичне значення має сам факт відсутності державної реєстрації підприємницької діяльності на момент звернення з заявою про отримання статусу безробітного. Відповідач при поданні заяви зазначив про те, що на час звернення не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не впевнившись в тому, чи зроблено державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності. Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка мала права на призначення статусу безробітного та на виплату допомоги по безробіттю. Колегія суддів зазначає, що право на призначення відповідної допомоги пов'язане з відсутністю державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявність допущеного порушення проведення перевірки не завжди впливає на саму суть спірних відносин, наявності або відсутності правових підстав для взяття на облік та виплати відповідної допомоги по безробіттю,

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що допущені порушення норми матеріального права призвело до неправильного вирішення справи по суті заявлених вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сватівського районного центру зайнятості Луганського обласного центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1110/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Сватівського районного центру зайнятості Луганського обласного центру зайнятості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сватівського районного центру зайнятості Луганського обласного центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) гривен 37 копійок (за реквізитами р/р 371 753 20001213; одержувч : Сватівський районний центр зайнятості, банк ГУ ДКСУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013; код платежу 20188170 (призначення платежу : повернення соціальних виплат за ОСОБА_2).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

В.Г.Яманко