Постанова № 24286558, 21.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2012 р. № 2-а- 878/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Літвінової А.С.,

представника відповідача - Зоря О.В.,

представника відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" (надалі - ТОВ "С.О.Л.О."), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням збільшених позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000030700 від 13.01.2012 року та № 0000040700 від 13.01.2012 року, видані Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова на підставі Акту №6284/07-0/34861144 від 26.12.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року та жовтень 2011 року; стягнути з Державного Бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року у розмірі 175725,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки №6284/07-0/34861144 від 26.12.2011 року, вважає їх такими, що не відповідають законодавству України. При цьому позивав зазначив, що висновки акту перевірки №6284/07-0/34861144 від 26.12.2011 року встановлені при дослідженні ланцюга постачання до виробника (імпортера, кінцевого надавача послуг/робіт тощо), та встановленні факту здійснення господарських операцій в цілому, не встановлено можливості здійснення господарських операцій ПП «АРЕОЛЛ» та ТОВ «КРЕАС» в бік ПП «Спецгортех» та в бік ТОВ «С.О.Л.О.» та не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгам руху товару від ПП «АРЕОЛЛ» та ТОВ «КРЕАС» в бік ПП «Спецгортех» та в бік ТОВ «С.О.Л.О.». Позивач вважає такі висновки хибними та такими, що не відповідають законодавству України, оскільки до перевірки позивачем було надано всі необхідні і достатні письмові докази (документи), які підтверджували правомірність формування від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року у сумі 100000 грн., за вересень 2011 року у сумі 75725 грн. При цьому позивач вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Позивач також вважає, що оскільки до цього часу бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відповідні періоди позивачеві не здійснено, хоча ним були виконані усі вимоги чинного законодавства для отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування, то це свідчить про порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування, передбаченого ст. 200 Податкового кодексу України, відновленням якого буде стягнення з Державного Бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року у розмірі 175725,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 03.04.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова, по справі замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. При цьому посилався на те, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року позивач задекларував до бюджетного відшкодування суму у розмірі 75725,00 грн., а сума фактично сплачена у попередньому податковому періоді (вересень 2011 року) дорівнює 50725,00 грн., тобто у порушення вимог п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем невірно визначено та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 25000,00 грн. Крім того, на порушення п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту загальну суму ПДВ у розмірі 196000,00 грн.; на порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 175725,00 грн.; на порушення п.п. 200.4 «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 100000,00 грн. та по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 75725,00 грн. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 28.03.2012 року до участі у справі залучено - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області як другого відповідача.

Представник другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, за наявними в даній справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.05.2012 року до участі у справі залучено Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова як третього відповідача.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. При цьому зазначив, що контроль за правильністю визначення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість покладений на Державну податкову адміністрацію України, і не належить до функцій органів казначейства.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, першого та третього відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ТОВ "С.О.Л.О." зареєстровано у встановленому законодавством порядку з 21.02.2007 року, та на момент спірних правовідносин знаходилось на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова).

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "С.О.Л.О." з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року та жовтень 2011 року, за результатами якої було складено акт №6284/07-0/34861144 від 26.12.2011 року (а.с. 9-29).

Згідно висновків акту перевірки №6284/07-0/34861144 від 26.12.2011 року встановлено, що на порушення п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту загальну суму ПДВ у розмірі 196000,00 грн. ( у тому числі за серпень 2011 року - 100000,00 грн., за вересень 2011 року - 96000,00 грн.); на порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 175725,00 грн. (у тому числі за серпень 2011 року - 100000,00 грн., за вересень 2011 року - 75725,00 грн.); на порушення п.п. 200.4 «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 100000,00 грн. та по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 75725,00 грн.

На підставі вказаних висновків 13.01.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000030700, Форма "В1", про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 100000,00 грн. та за жовтень 2011 року у розмірі 75725,00 грн.; № 0000040700, Форма "В4", про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 20275,00 грн. (а.с. 7-8).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000030700 від 13.01.2012 року та № 0000040700 від 13.01.2012 року, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у серпні, вересні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Спецгортех», та декларування позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість по вказаним податковим накладним. Податковим органом при дослідженні ланцюга постачання до виробника (імпортера, кінцевого надавача послуг/робіт тощо), та встановленні факту здійснення господарських операцій в цілому, не встановлено можливості здійснення господарських операцій ПП «АРЕОЛЛ» та ТОВ «КРЕАС» в бік ПП «Спецгортех» та в бік ТОВ «С.О.Л.О.» та не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгам руху товару від ПП «АРЕОЛЛ» та ТОВ «КРЕАС» в бік ПП «Спецгортех» та в бік ТОВ «С.О.Л.О.».

Суд зазначає, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «С.О.Л.О.» (в якості покупця) та ПП «Спецгортех» (в якості постачальника) було укладено договір №6 від 20.07.2011 року (а.с. 130), на виконання умов якого ТОВ «С.О.Л.О.» придбало у ПП «Спецгортех» гірничо - шахтне обладнання, а саме машину стволову навантажувальну КС2У/40 в кількості 1 штуки відповідно до Специфікації №1 до зазначеного договору (а.с. 131), на загальну суму 1176000,00 грн., у тому числі ПДВ - 196000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 05.09.2011 року (а.с. 141).

Зазначений товар прийнято уповноваженою на те особою - заст. директора ТОВ «С.О.Л.О.» ОСОБА_4 за довіреністю №ЯНХ086019/55 від 02.09.2011 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с. 236).

Відповідно до п. 1.2 договору №6 від 20.07.2011 року покупець здійснює предоплату за товар банківським переводом на розрахунковий рахунок продавця. Допускається оплата частина.

Так, позивачем здійснено предоплату за товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №185 від 12.08.2011 року на суму 200000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн.; №195 від 31.08.2011 року на суму 400000,00 грн., в тому числі ПДВ 66666,67 грн.; №197 від 02.09.2011 року на суму 576000,00 грн., в тому числі ПДВ 96000,00 грн. (а.с. 132-134) та виписками з банківського рахунку (а.с. 138-140).

ПП «Спецгортех» виписано та надано позивачу податкові накладні №9 від 12.08.2011 року на суму 200000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн.; №12 від 31.08.2011 року на суму 400000,00 грн., в тому числі ПДВ 66666,67 грн.; №13 від 02.09.2011 року на суму 576000,00 грн., в тому числі ПДВ 96000,00 грн. (а.с. 135-137), що були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень - вересень 2011 року (а.с. 121-126).

Відповідні суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень - вересень 2011 року.

Транспортування товару від ПП «Спецгортех» здійснювалось ТОВ «Сонора-Харків» відповідно до договору №3108/1Л від 3131.08.2011 року на транспортно-експедиційні послуги, укладеного між ТОВ «С.О.Л.О.» та ТОВ «Сонора-Харків», згідно транспортного замовлення №3108/1Л від 31.08.2011 року до цього договору (а.с. 142-145).

Факт виконання робіт за договором №3108/1Л від 3131.08.2011 року на транспортно-експедиційні послуги підтверджується міжнародної ТТН (СМR серії А №224353 від 06.09.2011 року), рахунком-фактури №СФ-0000165 від 05.09.2011 року на суму 12000,00 грн., актом надання послуг №ОУ-0000165 від 08.09.2011 року на суму 12000,00 грн., платіжними дорученнями №203 від 05.09.2011 року на суму 6000,00 грн. та №207 від 09.09.2011 року на суму 6000,00 грн. (а.с. 146-152).

В подальшому отриманий від ПП «Спецгортех» товар було продано ТОВ «Компанія Ельбрус» (Росія) на підставі контракту №С-1 від 15.11.2010 року відповідно до специфікації №4 до цього контракту (а.с. 153-155).

Обладнання транспортувалось ТОВ «Сонора-Харків» (м. Кривій Ріг - м. Бєлгород, без розвантаження в м. Харкові). Відвантаження товару було проведено 06.09.2011 року, що підтверджується ВМД №807070001/2011/129005 від 06.09.2011 року (а.с. 167-168).

Для митного оформлення товару ТОВ «С.О.Л.О.» було укладено договір доручення на декларування товарів №34 від 26.09.2010 року з ФОП ОСОБА_5 (а.с. 156-157), факт надання послуг за яким на суму 8749,20 грн. підтверджується рахунком №341 від 06.09.2011 року, податковою накладною №16 від 07.09.2012 року, включеною до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, актом надання послуг №341 від 07.09.2011 року, платіжним дорученням №205 від 07.09.2011 року, банківськими виписками з рахунку (а.с. 124-126, 152, 158-161).

Для переміщення автотранспорту через зону митного контролю ТОВ «С.О.Л.О.» було укладено договір №808 від 18.05.2011 року з ТОВ «ЛС-Оператор» (а.с. 162), факт виконання робіт за яким на суму 600,00 грн. підтверджується рахунком - фактурою №СУ-0018128 від 06.09.2011 року, податковою накладною №504 від 06.09.2011 року, включеною до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, актом надання послуг №АУ-0017548 від 06.09.2011 року, платіжним дорученням №206 від 07.09.2011 року, банківськими виписками з рахунку (а.с. 124-126, 152, 163-166).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що на час укладання та виконання договору №6 від 20.07.2011 року ПП «Спецгортех» було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №414639, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №1002241110, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 011847 (а.с. 177-180).

Факт наявності у позивача матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідних для здійснення основного виду діяльності та його здійснення, відповідачами не заперечується.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом - ПП «Спецгортех» зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарської операції, здійсненої між ТОВ «С.О.Л.О.» та ПП «Спецгортех», та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманого товару від ПП «Спецгортех».

Як вбачається з податкових декларацій з ПДВ за серпень - жовтень 2011 року (а.с. 103-120), сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2011 року та по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2011 року.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податковий кодекс України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податковий кодекс України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до податкового органу декларації з ПДВ за вересень-жовтень 2011 року; довідки щодо залишку суми від наступного податкового періоду; розрахунки суми бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 011 року; заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 2011 року, відповідно до яких суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку, у вересні - жовтні 2011 року склали - 100000,00 грн. та 75725,00 грн. відповідно (а.с. 107-108, 111-113, 115-119).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, так і дотримання процедури їх декларування та заявлення до повернення.

В свою чергу, відповідачами не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року.

Щодо посилань першого відповідача на проведеному в ході перевірки дослідженні ланцюга постачання до виробника (імпортера, кінцевого надавача послуг/робіт тощо), та встановленні факту здійснення господарських операцій в цілому, з метою підтвердження нарахування ТОВ «С.О.Л.О.» податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №6284/07-0/34861144 від 26.12.2011 року, висновки про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.3, 200.4 ст. 204 Податкового кодексу України першим відповідачем зроблені на підставі, наданої на запити ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, довідки Криворізької МДПІ від 19.12.2011 року №1603/23-36414130 про результати зустрічної звірки ПП «Спецгортех» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.О.Л.О.» за серпень, вересень 2011 року (а.с. 216-225). При цьому, перший відповідач посилається на ненадання ПП «Спецгортех» інформації щодо офісних, виробничих (торговельних, складських приміщень, тощо) та відсутності цієї інформації в інформаційної базі Криворізької МДПІ.

Суд не погоджується з такими посиланнями, оскільки положення Податкового кодексу України не ставлять право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ у залежність від можливості чи не можливості проведення зустрічних звірок контрагентів такого платника податків.

Чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того, з вказаної довідки Криворізької МДПІ вбачається, що зустрічною звіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП «Спецгортех», яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.О.Л.О.».

Щодо посилання першого відповідача на запити до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ про проведення зустрічної звірки ПП «АРЕОЛЛ» та ТОВ «КРЕАС», які є постачальниками у 2 ланці ланцюга, та на запити до Універсальних бірж та ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» (а.с. 204-211), суд зазначає, що вказані запити не можуть бути прийняті в якості доказової інформації неправомірності формування позивачем податкового кредиту та заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ, оскільки першим відповідачем взагалі не отримано відповідей на ці запити.

Окрім цього, запити до Універсальних бірж та ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» взагалі стосуються надання інформації щодо рівня середньої (звичайної) ціни (вартості) товару, що не було предметом дослідження під час проведення перевірки позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 100000,00 грн. та за жовтень 2011 року у розмірі 75725,00 грн. та для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 20275,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, перший відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав до суду фактичних даних, які б доводили юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірних рішень.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, щ оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

За таких обставин, позов в частині вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень № 0000030700 від 13.01.2012 року та № 0000040700 від 13.01.2012 року, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного Бюджету України на користь ТОВ «С.О.Л.О.» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року у розмірі 175725,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.15. ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У спірних правовідносинах триває процедура судового оскарження позивачем рішень органу державної податкової служби України про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ та розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Отже, у спірних правовідносинах не настала подія, з якою законодавець пов'язує виникнення у держави в особі відповідних органів державного управління обов'язку здійснити повернення на користь платника надміру сплаченого податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у позивача порушеного права в частині отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, що є підставою для відмови в позові в цій частині вимог.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0000030700, Форма "В1", від 13.01.2012 року, видане Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0000040700, Форма "В4", від 13.01.2012 року, видане Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.05.2012 року.

Суддя Піскун В.О.