Постанова № 24286072, 11.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 р. № 2а-2706/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Дасюк О.С.,

за участю представників позивача Іваська С.М., Дячук О.І., представника відповідача Бєлкіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровест»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012р. №0001642320 та №0001662320, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровест»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі-ДПІ) та просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012р. №0001642320 та №0001662320. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті невиїзної документальної перевірки Товариства про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних засобів у контрагента Товариства, є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання послуг від ПП «Спецпостачсервіс»та документами по факт використання цих послуг у господарській діяльності Товариства, в наслідок чого отримано прибуток.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Товариства з його контрагентом ПП «Спецпостачсервіс» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначеного підприємства встановлено, що таке не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровест»зареєстроване Яворівською районною державною адміністрацією за №033-р/04 від 18.05.2004р. Взято на податковий облік в ДПІ 19.05.2004р. №598. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2010 року та податку на додану вартість за період з 01.06.2010р. по 31.11.2010р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством ст.ст. 203, 215, 216,228 Цивільного кодексу України та п.п. 5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями: завищено валові витрати на загальну суму 712 500,00грн. в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 291 667,00грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 100 000,00грн., за IV квартал 2010 року на суму 320 833,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 178 125,00грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 142 500,00грн. в тому числі за червень 2010 року на суму 58 333,33грн., за серпень 2010 року на суму 20 000,00грн., за жовтень 2010 року на суму 38 333,33грн., за листопад 2010 року на суму 25 833,33грн., що викладено в Акті перевірки від 28.02.2012р. №252/23-2/32891219.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. №0001662320, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 142 500,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 35 625,00грн. та №0001642320, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 178 125,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 44 531,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою визначення валових витрат за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. встановлено завищення Товариством показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11» всього на суму 712 500,00грн. в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 291 667,00грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 100 000,00грн., за IV квартал 2010 року на суму 320 833,00грн.

Враховуючи факт непредставлення на момент складання акту перевірки необхідних бухгалтерських та податкових документів Товариством позапланова перевірка проводилась на підставі податкової звітності даних автоматизованої системи обласного рівня (АІС ОР), системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання, системи БЕСТ ЗВІТ.

ДПІ в акті перевірки зазначила, що аналізуючи дані податкової звітності встановлено, що Товариство безпідставно декларувало у податковій звітності господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Спецпостачсервіс». Неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами свідчить відсутність у останнього трудових ресурсів та виробничих потужностей, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальників (надання робіт, послуг) та відвантаження її покупцю, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження Товариству товарів (робіт, послуг) відповідно до акту перевірки №1062/23-2/32327359 від 06.07.2011р. за період з 01.01.2010р. по 01.05.2011р. ПП «Спецпостачсервіс», складений ДПІ у Франківському районі м.Львова, згідно якого аналізуючи дані податкової звітності встановлено що ПП «Спецпостачсервіс» безпідставно декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам у яких відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариство занизило податок на прибуток на суму 178 125,00грн., а також занизило ПДВ у сумі 142 500,00грн. по безтоварних операціях.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з досліджених в судовому засідання типових Договорів від 07.05.2010р. №12/05-10, від 14.05.2010р. №05/05-10, від 19.05.2010р. №10/05-10, від 14.07.2010р. №15/07-10, від 15.09.2010р. №15/09-10, від 19.09.2010р. №24/09-10 (т.1 ар.с. 179-180, 170-171, 161-162, 152-153, 188-189, 197-198 відповідно) укладених Товариством (Замовник) та ПП «Спецпостачсервіс»(Виконавець), предметом якого були вантажо-розвантажувальні роботи згідно затвердженої кошторисної документації. Згідно п.1.3 Договорів, Виконавець зобов'язаний виконати роботи та здати їх по Акту виконаних робіт. Договори у травні 2010 року укладались директором ПП «Спецпостачсервіс»ОСОБА_5, у липні та вересні -директором ОСОБА_6

На виконання робіт згідно вищезгаданих договорів були складені кошториси вантажно-розвантажувальних робіт (т.1 ар.с. 186-187, 177-178, 168-169, 159-160, 195-196, 204-205 відповідно), в яких зазначався Замовник, Виконавець, об'єкт на якому проводились роботи, обсяг навантаження та розвантаження кормів та кормових добавок пневмоколісним навантажувачем, прямі витрати, ПДВ та інші витрати.

Згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт (т.1 ар.с. 182-185, 173-176, 164-167, 155-158, 191-194, 200-203 відповідно), які являються первинними обліковими документами, в яких аналогічно як і в кошторисі зазначались найменування робіт і затрат, одиниця вимірювання, розмір ПДВ, зазначався період виконання робіт та дата підписання акта сторонами Договору з посиланнями на договори від 07.05.2010р. №12/05-10, від 14.05.2010р. №05/05-10, від 19.05.2010р. №10/05-10, від 14.07.2010р. №15/07-10, від 15.09.2010р. №15/09-10, від 19.09.2010р. №24/09-10, роботи були прийняті Товариством від ПП «Спецпостачсервіс».

За наслідком виконання підрядних робіт Товариство отримало податкові накладні: №15 від 03.06.2010р. на загальну суму 50 000,00 грн. в тому числі ПДВ 8 333,337грн.; №25 від 17.06.2010р. на загальну суму 60 000,00грн. в тому числі ПДВ 10 000,00грн.; №37 від 30.06.2010р. на загальну суму 240 000,00 грн. в тому числі ПДВ 40 000,00 грн.; №00166 від 31.08.2010р. на загальну суму 120 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20 000,00грн., №00340 від 05.10.2010р. на загальну суму 155 000,00 грн. в тому числі ПДВ 25 833,33грн., №521 від 27.10.2010р. на загальну суму 230 000,00 грн. в тому числі ПДВ 38 333,33грн., згідно номенклатури яких - «вантажно-розвантажувальні роботи»з покликанням на номер договору, які виписані ПП «Спецпостачсервіс»(т.1 ар.с. 181, 172, 163, 154, 190, 199 відповідно).

Суми ПДВ віднесені Товариством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за червень 2010 року на суму 58 333,33грн., за серпень 2010 року на суму 20 000,00грн., за жовтень 2010 року на суму 38 333,33грн., за листопад 2010 року на суму 25 833,33грн., відображено у реєстрі виданих податкових накладних червня, серпня, жовтня та листопада 2010 року та відповідають даним додатку №5 податкової декларації з ПДВ червня, серпня, жовтня та листопада 2010 року.

Як вбачається з платіжних доручень від 03.06.2010р. на суму 50 000,00 грн., від 17.06.2010р. на суму 60 000,00 грн., від 02.07.2010р. на суму 240 000,00 грн., від 08.09.2010р. на суму 120 000,00грн., від 04.10.2010р. на суму 155 000,00грн., від 27.10.2010р. на суму 230 000,00грн., в таких вказано призначення платежу: за вантажно-розвантажувальні роботи. Заборгованості по даних роботах немає.

Факт здійснення господарських операцій Товариством підтверджується Договором оренди офісного та складського приміщення від 02.01.2009р., згідно якого ТзОВ «Агроль»(Орендодавець) та ТзОВ «Агровест»(Орендар), предметом якого є строкове користування приміщеннями що знаходяться за адресою у Львівській області Яворівського району с.Жорниська загальною площею 9 кв.м. та 100 кв.м., як зазначено в договорі, та використовуватимуться для офісного та складського приміщення.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Представниками позивача до матеріалів справи долучено копії типових Договорів купівлі-продажу продукції для годівлі сільськогосподарських тварин та концентратів виробництва «Провімі»; видаткові накладні які виписані позивачем протягом травня -листопада 2010 року про відпуск фасованої ПП «Спецпостачсервіс»продукції та концентрату контрагентам Товариства та Довіреності на отримання товару від Товариства, виписані контрагентами: СГТОВ «Романів», Підприємець ОСОБА_7, ТзОВ «Городище», СГТзОВ «Лище», ТзОВ «Горохів-насіння», Прогрес ТзОВ, СФХ «Попаз», ТзОВ «Агропрайм Холдинг», ТзОВ «Віра-1», ТзОВ фірма «ОВІС», ПП «Деметра», СВК «Лад-агро», Арцизька МК, Млинівський держ. Технікум ветеринарної медицини, ДПДГ «комунар», СВК «Єнікіой», КСП ім. А.В.Трофімова, СКБ «Шаболат», Батьківщина СК, ЗАТ «Перемога»(т.2 ар.с. 8-74).

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Спецпостачсервіс»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Роботи, які були предметом договорів, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 142 500,00грн. до складу податкового кредиту, в тому числі червня 2010 року на суму 58 333,33грн., серпня 2010 року на суму 20 000,00грн., жовтня 2010 року на суму 38 333,33грн., листопада 2010 року на суму 25 833,33грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них та сформувати валові витрати у сумі 712 500,00грн. в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 291 667,00грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 100 000,00грн., за IV квартал 2010 року на суму 320 833,00грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Судом взято до уваги, що послуги в межах досліджених Договорів, які в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали Товариство визначило суму податку до сплати у бюджет, яка сумарно за 2010 рік становила 56 423,00грн., що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2004 року, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, розведення птиці та інше.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо Товариства та його контрагента ПП «Спецпостачсервіс», досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток за 2010 рік, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів ні Товариства ні його контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Посилання ДПІ в акті перевірки на непредставлення Товариством первинних бухгалтерських документів як на підставу не реальності операцій не заслуговують на увагу, оскільки в порядку вимог п.п.78.1.1. ст. 78 Податкового кодексу України, податковий орган за наслідком ненадання первинних документів вправі провести позапланову документальну виїзну перевірку, що ДПІ не було вчинено.

Окрім того слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на порушення кримінальної справи щодо одного з керівників ПП «Спецпостачсервіс»за ознаками злочинів передбачених ст.205 та ст.212 КК України оскільки, згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Спецпостачсервіс»вищевказаних послуг мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровест»2 146,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області від 20.03.2012р. №0001642320 та №0001662320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровест»2 146,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 16.05.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.