Постанова № 24286074, 18.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 р. № 2а-2472/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої -судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.,

представників позивача Іваницької Р.І., Дарчук М.М.

представника відповідача Білецької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого підприємства «Руно»до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000422321 від 22.11.2011 року, -

встановив :

Мале підприємства «Руно»(далі -МП «Руно») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі -Городоцька МДПІ Львівської області ДПС), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000422321від 22.11.2011 року, згідно з яким МП «Руно»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 363 731, 00 грн., з яких основний платіж - 363 730, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1, 00 грн.

Обгрунтовуючи свою позицію позивач зсилається на те, що МП «Руно»належним чином оформило свої договірні правовідносини з контрагентом ТзОВ «Транс Нафта 2009», які носили реальний характер. Зокрема, на виконання вимог податкового законодавства оформило первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, так факт придбання товарів у ТзОВ «Транс Нафта 2009»та реальність цих господарських операцій документально підтверджується належним чином оформленими первинними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, зокрема, договорами, накладними залізниці, паспортами продукції, актами приймання-передачі майна, податковими накладними, платіжними дорученнями, перелік яких наведений в акті перевірки, зауваження від відповідача щодо їх оформлення відсутні. Для того, щоб уникнути податкових ризиків підприємство отримало копію свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Транс Нафта 2009»; на сайті ДПА України перевірило дійсність реєстрації цього свідоцтва; отримало підтвердження, що ТзОВ «Транс нафта 2009»не перебуває під особливим податковим контролем (тобто не перебуває у стадії здійснення процедури відновлення платоспроможності, не визнаний банкрутом, також щодо нього немає відомостей про відсутність за зазначеною в установчих документах адресою). Тому викладені у акті перевірки від 08.11.2011 року №105/23-19323361 висновки податкового органу про нікчемність, удаваність та безтоварність цих правочинів є безпідставними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснили, що придбані нафтопродукти були використані МП «Руно»у власній господарській діяльності, що підтверджується їх реалізацією на власних АЗС та дрібно гуртовими партіями реалізовувались іншим суб'єктам господарювання. Підтвердженням використання придбаного у ТзОВ «Транс нафта 2009»товару у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, є його подальший продаж з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань. Податкові накладні щодо нарахованого податкового кредиту з ПДВ у складі ціни придбаного товару відображено в обліку підприємства, зауваження щодо їх оформлення в акті перевірки відсутні, що також підтверджує правомірність відшкодованого МП «Руно»ПДВ. Просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Виїзною позаплановою документальною перевіркою МП «Руно»(акт перевірки від 08.11.2011 року №105/23-19323361) встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року позивачем було неправомірно включено податок на додану вартість з вартості придбаних у ТзОВ «Транс нафта 2009»товарно-матеріальних цінностей на суму 363 730,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що МП «Руно» проводило взаєморозрахунки із ТзОВ «Транс Нафта 2009» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року. ДПІ у Мостиському районі Львівської області одержано акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Транс Нафта 2009»від 03.10.2011 №1176/3/23-40-36791933, яким визнано правочини «нікчемними»по взаєморозрахунках ТзОВ «Транс Нафта 2009»з МП «Руно». Основним постачальником ТзОВ «Транс Нафта 2009»в травні 2011 року є TOB «Палтекс», а покупцем якому ТзОВ «Транс нафта 2009»реалізував товар є МП «Руно». Згідно акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.10.2011 року №1176/3/23-40-36791933 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Транс Нафта 2009»встановлено відсутність у ТОВ «Палтеск»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. В свою чергу вищезгадані підприємства задіюють інші підприємства, віднесені до «групи ризику», які не виконують свої податкові зобов'язання. Крім цього МП «Руно»до перевірки не представило документів, які б підтверджували фактичне отримання товару (а саме документів, які б свідчили про присутність уповноважених осіб в містах прийому/передачі товару, тобто документів які б свідчили про передачу нафтопродуктів), а також документів які б свідчили про використання придбаних нафтопродуктів у господарській діяльності МП «Руно».

Проаналізувавши вищевказане, випливає, що факту поставки нафтопродуктів за таких умов не могло бути, договори купівлі - продажу нафтопродуктів, накладні, податкові накладні, є недостовірними. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому господарська операція між МП «Руно»та ТзОВ «Транс нафта 2009»укладена з-за відомо неправомірною метою, для мінімізації податкових зобов'язань (безтоварна операція) та неправомірного формування податкового кредиту. Вважає податкове повідомлення-рішення №0000422321 від 22.11.2011 року правомірним. Просила в задоволенні позову відмовити.

В ході судового розгляду справи, представник відповідача повідомив, що внаслідок реорганізації, проведеної на виконання постанови Кабміну України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області перетворено у Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби. За згодою представника позивача, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Мостиському районі Львівської області його правонаступником - Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

МП «Руно», зареєстроване 07.02.1994 року Мостиською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.02.1994 року № 36-р (код ЄДРПОУ 19323361) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Мостиському районі Львівської області.

ДПІ у Мостиському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку МП «Руно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірик складений Акт від 08.11.2011 року № 105/23-19323361 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, встановлено порушення підприємством:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 363 730, 00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Мостиському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0000422321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 363 731, 00 грн., в тому числі за основним платежем -363 730, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав первинну скаргу у Державну податкову адміністрацію у Львівській області за вих.№116 від 02.12.2011 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 24.01.2012 року №1954/10/25-005/110 податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0000422321 залишено без змін.

Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги та прийнятим повідомленням-рішеннями МП «Руно»подало повторну скаргу у Державну податкову службу України за вих.№22 від 02.02.2012 року. Рішенням Державної податкової служби України від 22.02.2012 року №3138/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області від 22.11.2011 року №0000422321 та рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Оскільки позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, МП «Руно» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року податку на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Транс нафта 2009»на загальну суму 2182377,89 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 363729,64 грн., у зв'язку з нікчемністю правочину між МП «Руно» та ТзОВ «Транс нафта 2009».

Розглядаючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 22.11.2011 року № 0000422321, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2010 року МП «Руно»уклало з ТзОВ «Транс нафта 2009»договір № ТЗ-2010 щодо поставки нафтопродуктів.

Судом встановлено, що протягом травня 2011 року згідно додаткової угоди до основного договору №29 від 30.04.2011 року, додаткової угоди №31 від 05.05.2011 року, додаткової угоди №30 від 06.05.2011 року, додаткової угоди №32 від 19.05.2011 року МП «Руно»придбало у ТзОВ «Транс Нафта 2009»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2182377,89 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 363729,64 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Транс Нафта 2009»позивач представив суду наступні документи:

1) договір поставки від 22.02.2010 року № ТЗ-2010;

2) додаткову угоду №29 від 30.04.2011 року та додані на її виконання акт прийому-передачі №0190 від 01.05.2011 року; податкова накладна №1 від 01.05.2011 року на суму 280 490, 02 грн., в т.ч. ПДВ на суму 46 748, 33 грн.; рахунок-фактура №208 від 04.05.2011 року;

3) додаткову угоду №31 від 05.05.2011 року та додані на її виконання акт прийому-передачі №0193 від 05.05.2011 року; податкова накладна №4 від 05.05.2011 року на суму 600 864, 40 грн., в т.ч. ПДВ на суму 100 144, 07 грн.; рахунок-фактура №212 від 06.05.2011 року;

4) додаткову угоду №30 від 06.05.2011 року та додані на її виконання акт прийому-передачі №0195 від 10.05.2011 року; податкова накладна №6 від 10.05.2011 року на суму 632 527, 22 грн., в т.ч. ПДВ на суму 105 421, 20 грн.; рахунок-фактура №210 від 06.05.2011 року;

5) додаткову угоду №32 від 19.05.2011 року та додані на її виконання акт прийому-передачі №0200 від 27.05.2011 року; податкова накладна №12 від 27.05.2011 року на суму 668 496, 25 грн., в т.ч. ПДВ на суму 111 416, 04 грн.; рахунок-фактура №215 від 19.05.2011 року.

Позивач повністю розрахувався з продавцем за придбаний товар, що підтверджується копіями платіжних доручень №801 від 04.05.2011 року на суму 277 647,68 грн., № 824 від 06.05.2011 року на суму 162 000, 00 грн., № 825 від 06.05.2011 року на суму 194 895,70 грн., №828 від 10.05.2011 року на суму 265 000, 00 грн., №852 від 11.05.2011 року на суму 106 000, 00 грн., №855 від 11.05.2011 року на суму 77 000, 00 грн., № 857 від 12.05.2011 року на суму 133 000, 00 грн., №875 від 13.05.2011 року на суму 81 864,40 грн., № 881 від 13.05.2011 року на суму 70 700, 00 грн., №887 від 16.05.2011 року на суму 132 300, 00 грн., №913 від 19.05.2011 року на суму 262 496, 25 грн., №921 від 20.05.2011 року на суму 311 000, 00 грн., № 922 від 20.05.2011 року на суму 100 000, 00 грн. з наявними на них відмітками банку.

Для забезпечення діяльності підприємства у власності МП «Руно»знаходиться нафтобаза підприємства за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2а, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нафтобазу від 11.06.1999 року. Позивачем також подано технологічну схему розташування резервуарів (ємкостей для зберігання нафтопродуктів) та трубопроводів складу МП «Руно». Для отримання нафтопродуктів від постачальників, транспортування яких відбувається залізницею, МПП «Руно»має укладений договір №4 від 01.01.2011 року з ДТГО «Львівська залізниця»на обслуговування під'їзної колії. Згідно платіжного доручення №874 від 13.05.2011 року за користування та обслуговування під'їзної колії у травні 2011 року позивачем було сплачено суму у розмірі 1241, 02 грн.

Матеріали справи також свідчать, що нафтопродукти, поставлені ТзОВ «Транс Нафта 2009»на користь МП «Руно», фактично придбавались останнім з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором товари були відчуджені покупцям -ПАТ «Яворів АТП», МПП «Марс», ПП «Алекс», КМП «Граніт», ТзОВ «Компанія «Львівське море», що підтверджується відповідними витягами з книг складського обліку, в яких відображено надходження, відпуск та кількість реалізованого палива, товарними накладними, транспортними накладними, виписаними ним по факту поставок кожної партії, щодо кожного зі своїх покупців, які наявні в матеріалах справи. Також частина продукції була реалізована позивачем роздрібним покупцям на власних АЗС, кількість реалізації нафтопродуктів на яких підтверджується копіями змінних звітів по АЗС №1-5, що складаються та підписуються матеріально відповідальними особами (операторами).

У пункті 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платника податку визначено як будь-яку особу, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає нана податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на те, що позивач укладав безпосередньо договір поставки нафтопродуктів з ТзОВ «Транс Нафта 2009»та відношення до другого ланцюга взаємовідносин між ТзОВ «Транс Нафта 2009»та TOB «Палтекс» він не має, висновок відповідача про неправомірне формування МП «Руно»податкового кредиту з посиланням на порушення, що допускались у попередньому ланцюгу постачання, суд вважає помилковим.

З врахуванням того, що МП «Руно»надано первинні документи, що стосуються господарських операцій між ним та ТзОВ «Транс Нафта 2009», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТзОВ «Транс Нафта 2009» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000422321 від 22.11.2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Малого підприємства «Руно»сплачений судовий збір у в розмірі 2 150 (дві тисячі сто п'ятдесят) 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до частини 3 статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.