Рішення № 24282567, 25.04.2012, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 1514/296/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Сопільняка О. М.

при секретарі Журбі С.П.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 16 лютого 2012 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В позові вказала, що з 10 жовтня 1992 року вона перебуває з відповідачем у шлюбі, проте наразі сім»я розпалась і вони разом не проживають. За час перебування у шлюбі спільно придбали квартиру в м.Кодима Одеської області, будинок в м.Одеса, автомобіль «Мерседес-Бенц»та заснували приватне підприємство «Крокус». Відповідно до ст.69 СК України зазначене майно є їх спільним сумісним майном, поділити яке вони добровільно не можуть, тому просила позов задовольнити, визнавши за нею право приватної власності на 50% статутного капіталу ПП «Крокус»та на житловий будинок в АДРЕСА_1, а за відповідачем - право власності на автомобіль «Мерседес-Бенц»та квартиру АДРЕСА_2.

В судове засідання позивач не з'явилась.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі письмової угоди про надання правової допомоги та ордера адвоката, позов визнали частково, зокрема підтвердили, що квартира АДРЕСА_2, та будинок в АДРЕСА_1 дійсно придбані сторонами у шлюбі, тому є їх спільним сумісним майном. Автомобіль «Мерседес-Бенц»був подарований відповідачеві, тому не є спільним сумісним майном подружжя. Приватне підприємство «Крокус»засноване особисто відповідачем, розмір статутного фонду підприємства з моменту його створення і до цього часу складає 0 грн. Майно ж підприємця не є спільним сумісним майном подружжя.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі письмові докази суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ст.10, 11 та 60 ЦПК повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для задоволення своїх вимог.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами цивільної справи, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 з 10 жовтня 1992 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №64 (а.с.9).

У 1994 році відповідачем ОСОБА_2 засновано мале приватне підприємство «Крокус»(ПМП «Крокус») -а.с.17-25.

03 липня 1998 року на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_2 був придбаний житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с.13).

01 лютого 2001 року на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу позивачем ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_2 (а.с.12).

29 квітня 2004 року громадянином Німеччини ОСОБА_7 відповідачеві ОСОБА_2 був подарований легковий автомобіль «Мерседес-Бенц Е-200 CDI», за наслідком чого був укладений відповідний договір дарування (а.с.32,33).

Відповідно до розділу VІІ «Прикінцеві положення»Сімейного кодексу України вказаний кодекс регулює правові відносини, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року чинним був Кодекс про шлюб та сім»ю України, який втратив чинність. У зв'язку з цим, для вирішення спору щодо майна, набутого до 01 січня 2004 року, суд застосовує положення КпШС України, а щодо майна, придбаного сторонами після 01 січня 2004 року, - норми СК України.

Згідно з ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України та ст.22 Кодексу про шлюб та сім»ю майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Таке ж положення міститься у ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При цьому, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до роз'яснень, що є у п.22 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В судовому засіданні сторони добровільно погодили, що спірне нерухоме майно -житловий будинок в АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 є їхнім спільним сумісним майном.

Відповідно до ст.63 СК України (ст.22 КпШС) дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що є їхнім спільним.

Подружжя таким майном відповідно до ч.1 ст.65 СК України та ст.358 ЦК України розпоряджається за взаємною згодою.

Згідно зі ст.71 СК України (ст.29 КпШС) якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя.

Визначаючи спосіб поділу зазначеного нерухомого майна суд виходить з меж позовних вимог позивача ОСОБА_4 та, керуючись роз'ясненням Пленуму ВСУ, що є в п.25 постанови №11 від 21 грудня 2007 року, вважає можливим позов в цій частині задовольнити та визнати за сторонами ідеальні частки в цьому нерухомому майні без їх реального поділу.

Водночас, задоволенню не підлягає позов ОСОБА_4 у частині поділу автомобіля «Мерседес-Бенц»державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки останній був придбаний відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, укладеного 29 квітня 2004 року, переклад якого є у справі (а.с.32-33), відтак, з врахуванням роз'яснення, що є в абз.2 п.24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 №11, зазначений транспортний засіб не є спільним сумісним майном сторін та не підлягає поділу між ними.

Задоволенню також не підлягає позов ОСОБА_4 в частині визнання за нею права власності на 50% статутного капіталу МПМ «Крокус».

Так, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їхньої) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання -юридичної особи (стаття 113 Господарського кодексу України).

Частиною третьою статті 62 ГКУ передбачено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Вимоги до статуту суб'єкта господарювання встановлені частиною четвертою статті 57 ГКУ. Так, статут суб'єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про розмір і порядок утворення статутного та інших фондів.

Згідно зі ст.87 ГК України статутний фонд товариства становить сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.

Враховуючи, що на сьогодні чинним законодавством не встановлено обов'язкового розміру статутного фонду для приватних підприємств, розмір статутного фонду приватного підприємства може визначатися засновником (засновниками) самостійно.

Так, з акту податкової перевірки №177-2300/22506591/1131 від 16 жовтня 2007 року (а.с.55-57) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №774850 (а.с.25) встановлено, що на момент створення та до цього часу розмір статутного фонду МПМ «Крокус»складає 0.00 грн.

Майно ж приватного підприємця чи фізичної особи-підприємця у відповідності з роз'ясненням Пленуму ВСУ, що є в п.29 постанови №11 від 21 грудня 2007 року, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,61,69,70 СК України, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Поділити між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку без визначення частки в натурі.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. М. Сопільняк