Постанова № 24270808, 24.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 18/2693/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Савенка О.М. (директор - протокол №2 від 03.04.2004р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№733П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.11 у справі № 18/2693/11

за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно - будівельне управління", м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобуд", м. Кременчук

про стягнення 43 489,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 р. позивач - Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно - будівельне управління", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобуд", на свою користь заборгованість у розмірі 43 489,00 грн. за автопослуги та послуги дорожньої техніки, надані ним за усною домовленістю сторін. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.12.2011р. у справі №18/2693/11 (суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобуд" на користь Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно - будівельне управління" 43 489,00 грн. боргу, 434,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а також уточненою апеляційною скаргою, прохальна частина якої викладена некоректно), в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2011р. у даній справі скасувати, усі судові витрати покласти на позивача. При цьому не зазначив, яке рішення суд має прийняти.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Так, місцевий господарський суд посилається як на підставу свого рішення на документи, які не були досліджені в судовому порядку, на документи, щодо яких строк позовної давності давно минув та взагалі не взяв до уваги основні законодавчо визначені вимоги щодо складання договорів та документів первинної звітності (накладних). Також, незважаючи на документально підтверджені взаєморозрахунки між сторонами, позивач вимагає повторної оплати своїх робіт, оскільки заявляє, що він надавав транспортні послуги відповідачеві не відповідно до п.3.6. договору підряду №52 від 19.10.2009р., а начебто згідно окремих усних домовленостей між сторонами.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2356 від 16.03.2012р.) в якому зазначає, що рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2011р. законне та обґрунтоване, прийняте з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також з додержанням норм матеріального та процесуального права. Тому, на підставі викладеного, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання прибув представник відповідача - директор товариства та надав пояснення по справі.

Представник позивача у судове засідання 14.05.2012 р., як і у попередні судові засідання суду апеляційної інстанції, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Тому, враховуючи, що сторони були належними чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, уточненнях до апеляційної скарги та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, позивач посилався на те, що паралельно з існуючим письмовим договором підряду №52 від 19.10.2009р., позивачем надавались такі ж самі, як і передбачені письмовим договором авто послуги та послуги дорожньої техніки, але які були узгоджені сторонами в усному порядку.

Так, позивач стверджує, що Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (позивач) без укладання договору Товариству з обмеженою відповідальністю МЖК "Житлобуд" (відповідач) надавалися автопослуги та послуги дорожньої техніки. У якості доказів надання ним відповідачу вказаних послуг Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки та товарно - транспортні накладні (наявні в матеріалах справи). Позивач стверджує, що загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 43 489,00 грн., яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що і змусило його звернутися до господарського суду з відповідним позовом для захисту своїх майнових прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно - будівельне управління", суд першої інстанції у своєму рішенні визнав факт наявності усних домовленостей між сторонами, посилаючись на такі документи: довідку про вартість виконаних робіт за листопад 2009 року (т.1 а.с. 104), рахунок-фактуру від 27 червня 2008 року (т.1 а.с. 74), акт здачі-прийняття робіт № ДР-0000173 (т.1 а.с. 75) та задовольнив позов у повному обсязі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони покладаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення з господарського спору, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним приписам Постанов та положенням ст. 84 ГПК України, зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що 19 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 52 на виконання робіт по благоустрою багатоповерхового житлового будинку № 37 квт. 278 (далі договір).

Згідно з п. 5.1. договору, за домовленістю сторін замовник - ТОВ МЖК "Житлобуд" перераховує підряднику КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" аванс на придбання матеріалів, виробів в розмірі до 50% від загальної вартості робіт.

Згідно з п. 2.1. договору, вартість робіт згідно з договірною ціною орієнтовно складає 145 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Умови п. 5.1. договору, замовником були виконані та перераховано підряднику авансом 72 500,00 грн. Роботи за договором підрядником були виконані на загальну суму 152 710,00 грн. Після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за листопад 2009 року замовник здійснив два платежі 04.02.2010 року та 11.02.2010 року на рахунок підрядника на загальну суму 55 000,00 грн.

01 листопада 2010 року сторони підписала акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого Замовник визнав свою заборгованість перед підрядником у сумі 25 210,80 грн.

14.03.2011 року господарським судом Полтавської області по справі № 18/332/11 за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Житлобуд" про стягнення 25 210,80 грн. було прийнято рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Житлобуд" на користь комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" 25 210,80 грн.

Як зазначає позивач, суму заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю МЖК "Житлобуд" перерахувало комунальному підприємству "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Полтавської області № 18/332/11 від 25 березня 2011 року.

Таким чином, розрахунки за договором між сторонами проведені в повному обсязі.

Проте, позивач стверджує, що ним поза межами зазначеного договору були надані відповідачеві авто послуги та послуги дорожньої техніки, доказом чого є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки та товарно - транспортні накладні.

У відповідності до 11.1. Наказу Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до п.11.3. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

У п. 11.4. Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (11.5.).

Пунктом 11.6. Правил передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (11.7.).

У відповідності до п. 13.1. Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Пунктом 14.4. Правил визначений порядок остаточного розрахунку за перевезення вантажів, що провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з цим, автомобіль КрАЗ, вказаний у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, за своїми технологічними характеристиками відноситься до вантажного транспортного засобу.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Наказом Мінтрансу України та Мінстату України N 488/346 від 29.12.1995 року (із змінами) затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля. Відповідно до цього наказу типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля є талон замовника, який містить всі умови досягнутої між замовником та виконавцем домовленості.

У відповідності до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Враховую вищезазначені вимоги чинного законодавства, колегія суддів відзначає, що матеріали даної справи не містять таку форму первинного обліку роботи вантажного автомобіля як талон замовника, тобто сторонами не визначались істотні умови господарської операції, оскільки для того щоб договір (у будь-якій формі) юридично відбувся, сторони повинні узгодити всі його істотні умови.

Якщо відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся, а отже, він не може породжувати господарські зобов'язання.

Також товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам вищевказаних нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції. Проте, доказів фактичного узгодження сторонами предмету договору шляхом підписання товарно-транспортних накладних в матеріалах справи немає, оскільки надані позивачем і прийняті судом першої інстанції в якості належних і допустимих доказів товарно-транспортні накладні (які зазначені позивачем як підстава позову) не містять в собі всіх необхідних реквізитів для надання їм доказової сили щодо представлення додаткових транспортних послуг відповідачеві за його погодженням та прийняттям цих послуг. Тому, як наслідок, колегія суддів вважає, що зазначені товарно-транспортні накладні не можуть вважатись належними доказами того, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, твердження позивача щодо наявності усного погодження сторін стосовно надання ним відповідачеві автопослуг та послуг дорожньої техніки за усною домовленістю сторін, не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки, зазначений факт позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, жодним чином не доведено, а в матеріалах справи не міститься будь-якого належного доказу на підтвердження вищезазначеного факту.

На думку колегії суддів, відповідні фактичні обставини у сукупності з іншими доказами у справі дають підстави стверджувати, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а викладені у рішенні суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, через що таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4-3, 33, 34, 43, 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.11 у справі № 18/2693/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління (вул. Чкалова, буд. 6, м. Кременчук, 39612, р/р 26001016154000 в Філії "Придніпровське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331564, код ЄДРПОУ 0333233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд", вул. Шевченка, буд. 55, кв. 37, м. Кременчук, 39600, р/р26002089800142 в КФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 331854, ідн. код 32275458) 753,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови підписано 21.05.2012 року.