Постанова № 24270809, 23.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5023/6982/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Копинос Н.В.

відповідача -Ткаченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" м. Київ (вх. № 1277Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "12" березня 2012 р. по справі № 5023/6982/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" Харківська область, Шевченківський район, с. Безмятежне

до Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" м. Київ

про визнання недійсною додаткової угоди до форвардного контракту

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ТОВ "Безмятежне" Харківська область, Шевченківський район, с. Безмятежне (далі позивач) звернувся з позовом про визнання недійсним форвардного контракту №10 від 04.03.2003 року, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Атоменергокомплект" м. Київ (далі відповідач) в частині додаткової угоди від 24.03.2004 року, яка є невід'ємною частиною контракту.

Позивач надав уточнення до позовної вимоги в якій просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2004 року, яка є невід'ємною частиною форвардного контракту №10 від 04.03.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено, визнано недійсною правову угоду від 24.12.2004 р., яка є невід'ємною частиною до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 р.

Публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект" м. Київ, не погодилось з рішенням господарського суду Харківської області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення від "12" березня 2012 р. по справі № 5023/6982/11 та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" в позові повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківського області у справі № 5023/6982/11 від "12" березня 2012 р. залишити без змін, оскільки вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, посилаючись на висновок судової економічної експертизи №11439 від 27.12.2011 року яким було встановлено негативний ефект від виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року, зміненого додатковою угодою від 24.12.2004 року .

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

3 березня 2003 року між позивачем та відповідачем був укладено форвардний контракт №10, згідно якого ТОВ "Безмятежне" (продавець) був зобов'язаний передати у власність ВАТ "Атоменергокомплект" (покупець) у строк з 30.08.2003р. по 31.12.2003р. зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2003р. Згідно додаткових угод від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. до форвардного контракту №10 ТОВ „Безмятежне" та ВАТ „Атоменергокомплект" змінювали строки передачі товару, та 24.12.2004р. визначили, що : продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець зобов'язаний прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років в строк з 30.08.2003р. по 31.12.2006р

Згідно специфікації (додаток №1 до контракту №10 від 03.03.03р.) сторони визначили який товар, його кількість та вартість позивач поставлятиме відповідачу. З урахуванням умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003р., додаткових угод до нього та специфікації, ТОВ „Безмятежне" зобов'язано було передати у власність ВАТ „Атоменергокомплект" в строк з 30.08.2003р. по 31.12.2006р. товар на загальну суму 800 000,00грн., а саме: пшеницю 4-й клас в кількості 160,052 тонн на суму 120039,00грн.; пшеницю 3-й клас в кількості 150,053 тонн на суму 117041,00грн.; пшеницю 5-й,6-й клас в кількості 100,080 тонн на суму 66052,8грн.; ячмінь фуражний в кількості 160,052 тонн на суму 90060,00грн.; кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн на суму 92118,00грн.; жито група А в кількості 150,600 тонн на суму 69277,20грн.; соняшник в кількості 79,100 тонн на суму 104412,00грн.; цукор в кількості 50,00 тонн на суму 141000,00грн.

Пунктом 3.2 форвардного контракту передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату за товар, вказаний у відповідній специфікації на протязі 30-ти днів з моменту підписання договору.

На виконання умов п.3.2 контракту №10 ВАТ „Атоменергокомплект" здійснило 100% передплату за товар вказаний у специфікації на загальну суму 800 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.03.2003р.

Згідно додаткових угод від 08.12.2003 року та 24.12.2004 року до форвардного контракту №10, предметом цього контракту є зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що укладена 03.03.2003 року між сторонами угода є форвардною і містить як умови, які сторони узгодили між собою, а тому є обов'язковими, так і умови, що передбачені законодавством для договорів даного виду.

Як зазначив господарський суд Харківської області, все вищевказане свідчить про укладення сторонами правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та відповідно, про фіктивність додаткової угоди від 24.12.2004р. до форвардного контракту №10 від 03.03.2003р.

Як свідчать матеріали справи обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що додаткова угода від 24.12.2004 року, яка є невід'ємною частиною форвардного контракту №10 від 04.03.2003 року, укладена з порушенням господарської компетенції умови додаткової угоди від 24.12.2004 року до форвардного контракту порушують законні права та інтереси продавця, суперечать суті форвардного контракту та меті діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що висновком судової економічної експертизи №11439 від 27.12.2011 року було встановлено негативний ефект від виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року, зміненого додатковою угодою від 24.12.2004 року для обох сторін договору.

Відповідно до експертного висновку можливий економічний ефект від виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року обидві сторони могли отримати тільки в 2003-2004 р. р.

Крім того, в своїх висновках експерт встановлює неможливість виконання умов форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року, зміненого додатковою угодою від 24.12.2004 року, на протязі наступних років, після 2006 року, у зв'язку із відсутністю залишків відповідних культур врожаю 2004-2005 р. р., тобто базового активу форвардного контракту.

Також судовим експертом підкреслено факт зростання собівартості сільськогосподарської продукції та неминучість настання ще більших збитків для позивача в тому випадку, якщо умови форвардного контракту будуть виконані в період після 2006 року по теперішній час.

Таким чином, додаткова угода від 24.12.2004 року до форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року суперечить меті діяльності підприємства позивача, згідно статуту якого отримання прибутку є метою його діяльності, як господарського товариства.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про те, що при укладенні додаткової угоди від 24.12.2004 року, якою було змінено строк поставки продукції до 31.12.2006 року, сторони не могли мати наміру створити правові наслідки, які обумовлюються форвардним контрактом, виходячи із законодавчої суті форвардного контракту, як зобов'язання по поставці реального базового активу у визначений строк та по ціні, обумовленій на момент її укладення.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів з такими висновками погодитись не може, оскільки обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд задовольняючи позов на підставі ст.207 ГК України, встановив що згідно статуту позивача, отримання прибутку є метою його діяльності, як господарського товариства. Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладання.

Більш того, експертним висновком, не доведено що на момент укладання спірної додаткової угоди мала місце збитковість даної операції та в матеріалах справи відсутні обставини, які суперечать статутним цілям позивача.

Колегія суддів приходить до висновків, що господарський суд передчасно та безпідставно дійшов висновку, що сторони завідомо не передбачали виконання зобов'язань по поставці продукції, укладаючи спірну додаткову угоду. Так відповідно до Постанови КМУ від 19.04.1999р. № 632 Форвардний контракт - це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та назначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт повинен мати такі реквізити:

-назва контракту; -сторони контракту; базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти - для коштів; асортимент - для інших товарів); - кількість базового активу; - вартість контракту; - ціна виконання; - термін виконання; - порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; - відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом; - порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту; -адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Як вбачається з форвардного контракту №10 від 03.03.2003р., він містить всі необхідні реквізити, що визначені Постановою КМУ №632.

Твердження позивача щодо неможливості подовження строків поставки сільськогосподарської продукції, яка визначена родовими ознаками та зміни базового активу, є неправомірними, оскільки ані постанова КМУ № 632, ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять таких обмежень.

Крім того, ст. 42 Господарського кодексу України кожне підприємство здійснює свою господарську діяльність на власний ризик тому перекладання відповідальності з боку позивача є неприпустимим.

Стосовно вимоги позивача про визнання договору, укладеного між сторонами, недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Діючим Цивільним кодексом України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше.

Ці умови знайшли відображення у ст.203 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зі змісту статті 203 ЦК України вбачається, що даний перелік є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Як передбачено статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. Тобто, в розумінні цієї норми у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. З огляду на вищевикладене, судом, при винесенні оскаржуваного рішення, не визначено ознак та не наведено фактів, які б дійсно свідчили про фіктивність спірної додаткової угоди.

Коло правочинів, які мають право укладати суб'єкти господарювання, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими правочинами, які витікають з основного змісту їх діяльності. Отже, недійсними з указаної підстави ч. 1 статті 207 по винні визнаватися лише ті правочини, які прямо суперечать цілям юридичної особи, вказаним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах.

Відповідно до статті 33 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень. Отже позивач не обґрунтував та не надав належних доказів, які б підтвердили наявність нікчемності господарської спірної угоди та порушення прав та інтересів сторін визначених в контракті. Що стосується посилання позивача на фіктивність договору, таке посилання є безпідставним та спростовується матеріалами справи, оскільки цей контракт виконаний з боку відповідача, шляхом сплати позивачу 100% передплати за товар, тобто створені правові наслідки, а додаткова угода від 24.03.2004 року лише змінює строки поставки продукції .

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд безпідставно дійшов висновку, про те що сторони завідомо не передбачали виконання зобов'язань по поставці продукції, укладаючи спірну додаткову угоду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, на підставі дослідження обставин справи, наявних у справі доказів, у відповідності до приписів чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом необґрунтовано зроблено висновок про визнання визнано недійсною правову угоду від 24.12.2004 р., яка є невід'ємною частиною до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 р., а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді даної справи, зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" м. Київ підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від "12" березня 2012 р. по справі № 5023/6982/ прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32, 33, 43, 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від "12" березня 2012 р. по справі № 5023/6982/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" (Харківська обл., Шевченківський р-н, с.Безмятежне, код 30755465) на користь Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (02099,м. Київ, вул. Санаторна,9-а, код 19122591) 804, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 21 травня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.