Рішення № 24269759, 21.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/3507-2012 21.05.12За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдінг"

про стягнення 245519,47 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 08.02.12.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдінг" заборгованості за Договором № 233Б від 04.11.2011 за виконані роботи по збиранню врожаю в розмірі 245519,47 грн., в тому числі 244 500,00 грн. основного боргу, 455,82 грн. збитків від інфляції та 563,65 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/3507-2012, розгляд справи призначено на 13.04.2012.

У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, господарський суд, ухвалою від 13.04.2012, відклав розгляд справи на 21.05.2012.

У судовому засіданні 21.05.2012 представник позивача підтримав подану 25.04.2012 через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 247833,89 грн., в тому числі 244500,00 грн. основного боргу, 1477,88 грн. збитків від інфляції та 1856,01 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 28.03.2012, ухвалу суду про відкладення розгляду справи - 23.04.2012, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.03.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судові засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.05.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 між ТОВ «Стіомі-Холдінг»(далі -замовник) та ФОП ОСОБА_1 (далі -виконавець) укладено договір № 233Б (далі -договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 233Б від 04.11.2011 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується виконати роботи зі збирання врожаю зернових та бобових культур-кукурудзи, надалі пойменованих «с/г культури», а замовник зобов'язується прийняти роботи та здійснювати їх оплату на умовах, передбачених цим Договором.

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили ціну послуг за збирання 1-го га кукурудзи.

Пунктом 8.2 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, про що сторонами підписано акти виконаних робіт, копії яких долучено до позовної заяви, на суму 244500,00 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата робіт виконавця здійснюється у грошовій сумі.

Замовник здійснює оплату роботи виконавця згідно специфікації до договору (п. 4.2. Договору).

Замовник зобов'язується провести оплату робіт виконавця після закінчення збирання врожаю, при наданні актів виконаних робіт, з моменту виставлення рахунку. Після завершення кожного етапу робіт виконавець протягом 1-ого дня надає замовнику акт виконаних робіт, в якому зазначається загальна площа землі в гектарах, на якій виконавцем виконано роботи. Замовник підписує акт та повертає один примірник акту виконавцю (п. 4.3. Договору).

Позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № 1 від 19.12.2011 на суму 244500,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 09.02.2012 позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату вартості наданих послуг. На доказ направлення вимоги та рахунку-фактури позивач надав суду належним чином завірені копії опису вкладення в цінний лист від 09.02.2012 та фіскального чеку № 8064 від 09.02.2012.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не оплатив.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 20.02.2012 оплати позивачу борг в повному обсязі за надані послуги.

Однак, відповідач, як у строк до 20.02.2012, так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати за надані послуги не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 244500,00 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання в повному обсязі щодо по оплати отриманих послуг, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 244500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 244500,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач в позовній заяві також заявив про стягнення з відповідача 1477,88 грн. збитків від інфляції та 1856,01 грн. 3% річних нарахованих за період з 16.02.2012 по 21.05.2012.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом, при дослідженні розрахунку позивача збитків від інфляції та 3% річних, встановлено, що позивач вказав неправильну дату початку нарахування збитків від інфляції та 3% річних. Судом встановлено, що відповідач повинен був у строк до 20.02.2012 оплати позивачу борг в повному обсязі за надані послуги. Таким чином, датою початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції є 21.02.2012.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі21.02.2012 - 21.05.20122445001.003733.50245233.50Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів24450021.02.2012 - 21.05.2012913 %1828.73

Суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1828,73 грн. 3% річних та 733,50 грн. збитків від інфляції за розрахунком суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду, сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив судовий збір в сумі 5100,00 грн. про що свідчить додана до позовної заяви квитанція від 21.03.2012, при тому як сума позовних вимог становить 247833,89 грн.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України від 22.12.2011, № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата становить 1073,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4956,68 грн. виходячи з ціни позову 247833,89 грн. Проте, позивач сплатив судовий збір в сумі -5100,00 грн.

За таких обставин внесений судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 32827667, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72304, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 244500,00 грн. (двісті сорок чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) боргу, 1828,73 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 73 коп.) 3% річних, 733,50 грн. (сімсот тридцять три гривні 50 коп.) збитків від інфляції та 4941,25 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок одна гривня 25 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (72304, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 143,32 грн. (сто сорок три гривні 32 коп.) сплачений згідно з квитанцією № К83/L/3 від 21.03.2012. Квитанцію № К83/L/3 від 21.03.2012 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 5011-53/3507-2012.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 22.05.2012