Рішення № 24269760, 17.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/5268-2012 17.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

До Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант

Авто"

Про відшкодування шкоди в порядку регресу 50 893,85 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_2 (дов. №48 ЗОВ від 28.03.2012р.)

Від відповідача ОСОБА_3 (дов. №321-1-4/37 від 23.12.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.05.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант Авто" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 50893, 85 грн., з яких 50000, 00 грн. шкоди в порядку регресу, 743, 85 грн. пені, 150, 00 грн. інфляційних збитків, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. ст. 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/5268-2012, розгляд справи призначено на 17.05.2012 року, витребувано від МТСБУ копію полісу №ВС/1412840 та інформацію щодо наявності страхового полісу, яким було застраховано обов'язкову цивільно-правову відповідальність на автомобіль Шевроле, д/н НОМЕР_4 станом на 06.06.2011р. та інформацію щодо умов даного полісу, в порядку ст. 65 ГПК України.

14.05.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва МТСБУ направлено інформацію витребувану судом.

17.05.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 893, 85 грн. штрафних санкцій та 1609, 50 грн. судового збору, у зв'язку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у справі 50000, 00 грн.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та прийнята до розгляду у відповідності до норм ст. 22 ГПК України. Позовні вимоги у справі розглядаються з урахуванням заяви від 17.05.2012р.

В судовому засіданні 17.05.2012 року позивачем надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представником відповідача надано додаткові матеріали по справі, відзив на позовну заяву та усні пояснення по справі, повідомлено про сплату коштів у розмірі 50000, 00 грн., заперечено проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій з посиланням на безпідставність посилання на норми статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега») (далі по тексту - Позивач) (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №011-07-0599-10 (далі -Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наступним транспортним засобом та додатковим обладнанням: Volkswagen Passat, 2008р. випуску, д. н. НОМЕР_3.

Як вбачається з постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2011р. у справі №3-5856/11, 06.06.2011 року ОСОБА_5 о 02 год. 30 хв. керував автомобілем «Шевроле Авео», д.н. НОМЕР_4 в м. Києві по вул. Крейсера Аврора, 5 в стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожню обстановку, при виникненні безпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу, не впорався з керуванням автомобіля, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в зв'язку з чим відбулося зіткнення з автомобілем «Фольксваген Пасат», д.н. НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст.124, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням до нього адміністративного стягнення, зазначеною вище постановою суду.

Згідно Довідки ЦБДР та АС МВС України №8821130 від 06.06.2011р. зазначається, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Volkswagen Passat, д. н. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження: бокова ліва частина.

17.06.2011 року ОСОБА_4 звернувся до Позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту №84/11 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, проведеного СПДФО ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat, держ. № НОМЕР_3 в результаті його пошкодження складає 82925, 62 грн.

На підставі заяви Страхувальника від 17.06.2011 року та страхового акту №8221-Т від 22.08.2011 року, Позивачем виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 50341,32 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №3236 від 05.09.2011р.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Атво»(далі по тексту -Відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1412840, який діяв на 06.06.2011 року (строк дії полісу з 11.12.2010р. по 11.12.2011р.), застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_5 (що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу №ВС/1412840).

Позивач направив до Відповідача регресну вимогу (вих. №7315 від 06.12.2011р.), у відповідності до якої просив останнього здійснити відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50341, 32 грн.

10.02.2012 року Відповідачем на адресу Позивача направлено лист вих. №3565/01 в якому повідомлено про те, що сума страхового відшкодування у розмірі 50000, 00 грн. буде перерахована на вказаний Відповідачем розрахунковий рахунок.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/1412840) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза -00,00 грн.

Як про те зазначає Позивач, станом на момент подання позовної заяви кошти у розмірі 50000, 00 грн. Відповідачем відшкодовано не було.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 743, 85 грн. пені та 150, 00 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку зі сплатою Відповідачем після порушення провадження у справі (08.05.2012р.) відшкодування у розмірі 50000, 00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та наданих в судовому засіданні усних поясненнях, підтверджує оплату 50000, 00 грн. та не заперечує проти наявності зобов'язань в цій частині, однак зазначає про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій (пені та інфляційних збитків), оскільки спір між Позивачем та Відповідачем виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань, а для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне законодавство України не передбачає можливість встановлення неустойки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з наступних підстав.

Матеріалами справи (довідкою ДАІ та постановою суду) підтверджується, що транспортним засобом - «Шевроле Авео», д.н. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1412840 спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у Позивача автомобілю марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина ОСОБА_5 який керував автомобілем «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_4, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2011р. у справі №3-5856/11.

У відповідності до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1412840, а до Позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №011-07-0599-10 від 20.07.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач регресною вимогою (вих. №7315 від 06.12.2011р.), до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 50341,32 грн.

З урахування ліміту відповідальності (50000,00 грн.) та франшизи (00, 00 грн.) передбачених полісом №ВС/1412840, у позовній заяві Позивач просив суд стягнути з Відповідача 50000, 00 грн.

Відповідачем не заперечується обов'язок по сплаті Позивачу відшкодування в порядку регресу на суму 50000, 00 грн., оплата підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №2326 від 08.05.2012р., що стало підставою для зменшення Позивачем позовних вимог.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 743, 85 грн. пені та інфляційні збитки у розмірі 150, 00 грн. за період з 14.03.2012р. по 18.04.2012р. (36 днів).

Суд звертає увагу на те, що у випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобов'язань:

1) деліктні правовідносини (зобов'язання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником -особа, яка завдала шкоди;

2) договірні правовідносини (зобов'язання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події -спричинення шкоди з вини страхувальника), а боржником -страховик за цим договором. У даному випадку зобов'язання страхової компанії (страховика) випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, зокрема, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, а також ст. 230 ГК України та 549 ЦК України, а саме сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, сплата 3% річних та пені, передбаченою чинним законодавством.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у вищевказаному Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування. Висновок про правомірність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у даних випадках міститься і у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 у справі № 48/144 (за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" до ТзДВ "Страхова компанія "Альфа-гарант" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діє на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі -ГК України) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, Позивач мав право нараховувати Відповідачу пеню за період з 14.03.2012 до 18.04.2012р., враховуючи сплату Відповідачем коштів лише 08.05.2012р.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені здійснений Позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача пені на суму 743, 85 грн.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних збитків, здійснений Позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача інфляційних збитків на суму 150, 00 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки сума основного боргу сплачена після порушення провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; код ЄДРПОУ 16467237; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А; код ЄДРПОУ 21626809) 743 (сімсот сорок три) грн. 85 коп. пені, 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп. інфляційних збитків, 1609 (одну тисячу шстсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.П. Бондаренко Рішення підписано 22.05.2012 року