Ухвала суду № 24267649, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14833/10/17/0170

17.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 27.10.2011 у справі № 2а-14833/10/17/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Інвест»(вул..Кубанська, 23, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (вул.Бєлова, 2а, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Інвест»до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 29.06.2010 №0002242304/0, від 17.11.2010 №0002282304/0, від 17.11.2010 №0002252304/2.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Старт Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.09 по 31.03.10 відповідачем складено акт від 21.06.2010 №1170/23-2/36431402, відповідно до висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 п.5.9 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 242801,61грн., та порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження зобов'язання з податку на додану вартість на суму 165596,85грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АРК прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.10 №0002252304/0, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 248395,28грн., з яких 165596,85грн. - за основаним платежем, 82798,43грн. -за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010 №0002242304/0, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 291112,79грн., з яких 242801,61грн. -за основним платежем, 48 311,18грн. -за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом збільшено на 694,99грн. суму податкового зобов'язання з податку на прибуток і на 69,78грн. суму санкцій з податку на прибуток, визначені у податковому повідомленні рішенні від 29.06.2010 №0002242304/0, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010 №0002242304/0 залишено без змін. У зв'язку з чим на суму збільшеного податкового зобов'язання відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 №0002282304/0. Крім того, за результатами адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010 №0002252304/0 в частині 3791,00грн. нарахованого податку на додану вартість і 1895,50грн. штрафної санкції з податку на додану вартість, у зв'язку з чим відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 №0002252304/2.

Податковий орган вважає, що позивачем при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на прибуток безпідставно не включено до валового доходу суму 146000,00грн., яка була надана підприємству засновником ОСОБА_2 у першому кварталі 2010 року як внесок до статутного фонду.

Згідно із банківськими виписками від 21.01.2010 та від 22.02.2010 вказана сума внесена на розрахунковий рахунок підприємства засновником ОСОБА_2 з призначенням платежу «внесок додаткового капіталу від ОСОБА_2 згідно рішення №2 від 12.01.2010»в сумі 100000,00грн. і 22.02.2010 -в сумі 46000,00грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість таких висновків податкового органу, оскільки зазначені суми коштів, як внесок в додатковий капітал товариства, є прямою інвестицією і не включаються у валовий дохід підприємства та не можуть визнаватися безповоротною фінансовою допомогою.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до п.п.1.22.2. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно із п.п.4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Відповідно до абзацу другого пп.1.28 ст.1 Закону пряма інвестиція -господарська операція, яка передбачає внесення засобів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, підприємство провело господарську операцію по внескам до статутного фонду коштів, які відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включають право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи, у тому числі права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі його ліквідації згідно з чинним законодавством.

Враховуючи, що призначенням коштів було збільшення статутного фонду товариства і такі кошти не є поворотною фінансовою допомогою у розумінні п.п. 1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не передавалися на підставі відповідного договору про надання такої допомоги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внески до статутного фонду не приймають участь у оподаткуванні та не впливають на розмір податкових зобов'язань з податку на прибуток, а застосування штрафних санкцій можливо тільки у разі існування фактичного податкового зобов'язання, що виникає з реальних показників фінансово-господарської діяльності платника податків.

Також податковим органом встановлено порушення позивачем формування валових витрат, до складу яких у періоді, що перевірявся, позивачем необґрунтовано віднесено суму 820000,00грн. за договором з ТОВ «Карвет»про надання посередницьких та маркетингових послуг від 07.07.09 №07/04/09-1, який не спричинив реальних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Старт Інвест»та ТОВ «Карвет»укладено договір про надання послуг від 07.04.2009 №1, предметом якого є надання посередницьких і маркетингових послуг з пошуку на території України контрагентів для придбання зернових культур. Надання посередницьких та маркетингових послуг з придбання позивачем зернових культур підтверджено актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, звітами про виконання договору, податковими накладними (а.с.79-84).

Послуги надані ТОВ «Карвет»були використані ТОВ «Старт Інвест»у власній господарській діяльності. Так, протягом звітного періоду за сприянням ТОВ «Карвет»позивачем були укладені договори з контрагентами з придбання зернових культур, а саме: договір №2 від 09.04.09., №КТС-34 від 13.04.09, №13/04 від 13.04.09., б/н від 21.04.09, №34/26 від 23.04.09, б/н від 23.04.09., №2804/09 від 28.04.09., №23 від 28.04.09., б/н від 21.05.09., б/н від 27.05.09., №13 ТД/09 від 26.05.09., №34/20 від 15.05.09., б/н від 01.06.09., №1-05 від 01.06.09., №1 від 10.06.09., №1 від 23.06.09., №6 від 25.06.09., №7 від 01.07.09., б/н від 05.07.09 та інші (а.с.69-78). На підставі укладених договорів з контрагентами позивач здійснював придбання ячменю, рапсу, пшениці.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5,3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті5 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів відносно товарів (робіт послуг), які продаються (надаються) такими платниками податків.

Таким чином, надання ТОВ «Карвет»посередницьких і маркетингових послуг є витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності позивача, що підтверджується також висновком судово-економічної експертизи від 16.09.2011 №178/10 у відповідності до якого, висновки акту перевірки позивача від 21.06.2010 №1170/23-2/36431402 не були підтверджені, та визнані не обґрунтованими.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем формування валових витрат, до складу яких необґрунтовано віднесено послуги мобільного зв'язку, надані ЗАТ «Український мобільний зв'язок», в сумі 7986,40грн., оскільки придбання таких послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Під час розгляду справи податкова інспекція не заперечувала факт надання первинних документів під час перевірки, якими підтверджується понесення витрат, а саме актів виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, податкових накладних, наказу від 01.04.09 №8, правил користування мобільним зв'язком та Інтернетом на підприємстві, журнали-ордери по рахунку 631 за звітній період, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке б полягало у формуванні таких витрат за відсутності первинних документів.

Посилання податкового органу у апеляційній скарзі на те, що понесені позивачем витрати повинні бути підтверджені наказом про порядок використання телефонного та мобільного зв'язку, журналами ведення записів вихідних дзвінків до контрагентів та звітів працівників підприємства, які використовують телефонний зв'язок, є безпідставними, оскільки такі документи не є розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами для підтвердження витрат мобільного зв'язку.

Пункт 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під «господарською діяльністю»розуміє діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Наведені ж податковим органом доводи не є підставою для висновку, що позивач користується послугами мобільного зв'язку не у зв'язку із здійсненням власної господарської діяльності, направленої на отримання доходу.

Також висновком судово-економічної експертизи висновки податкового органу викладені у акті перевірки №1170/23-2/36431402 від 21.06.2010 щодо заниження податку на прибуток документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судом не встановлено випадків, вичерпний перелік яких міститься у п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яких витрати не відносяться до валових витрат.

Зважаючи на відсутність доказів, які б підтверджували, що придбання послуг зв'язку відбулося не у межах господарської діяльності позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність з боку позивача порушень, які стали підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 165596,85грн., сплаченого у зв'язку з придбанням послуг мобільного зв'язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок»в сумі 1596,85грн.та в сумі 164000,00грн., у зв'язку з придбанням маркетингових послуг у ТОВ «Карвет», вартість яких не віднесена податковим органом до складу валових витрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність таких висновків.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції, що діяла на час правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Для підтвердження включення витрат на маркетинг та послуг з мобільного зв'язку до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме: документи, що підтверджують факт отриманням маркетингових послуг від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як зазначено вище та встановлено матеріалами справи, понесені позивачем витрати на маркетингові послуги в сумі 820000,00грн. (ПДВ 164000,00грн.) та послуги мобільного зв'язку в сумі 7986,40грн. (ПДВ 1596,85грн.) підтверджуються відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що також встановлено висновком судово-економічної експертизи.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ТОВ «Старт Інвест»правомірно віднесено до складу валових витрат маркетингові послуги та послуги з мобільного зв'язку, що спростовує твердження податкового органу про заниження податку на прибуток та безпідставність віднесення сплаченого в ціні отриманих послуг ПДВ до складу податкового кредиту позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2011 у справі № 2а-14833/10/17/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова