Ухвала суду № 24267651, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11826/09/4/0170

17.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 19.01.12 у справі № 2а-11826/09/4/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул.Танкістів,4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул.Борзенко 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

заявник апеляційної скарги: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9 м. Сімферополь, АР Крим, 95053)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.12 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000302304/1 від 14.09.2009 року про зменшення задекларованого Відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" (ідентифікаційний код 14307251) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року у сумі 28634,00 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідноси перебував на податковому обліку в ДПІ у м.Керчі, згідно з наказом ДПА в АРК від 07.10.09 №606 «Про затвердження переліку великих платників податку»ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»перейшов на облік до СДПІ ВПП в м.Сімферополі.

Позивачем до ДПІ у м.Керчі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, в якій задекларовано значення рядку 25.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" у розмірі 4316530,00 грн. (а.с.61), а у декларації за червень 2009 року позивач задекларував значення рядку 26 "залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" у розмірі 5464704,00 грн.

ДПІ у м.Керчі проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року та червень 2009 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2009 року №1398/23-4/14307251.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 та абзацу "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на 28634,00 грн. та завищено значення рядку 26 декларації з ПДВ за червень 2009 року на 63191,00 грн.

На підставі даного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302304/1 від 14.09.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року у сумі 28634,00 грн.

Висновки за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування обґрунтовані тим, що до складу податкового кредиту у травні 2009 року позивач відніс суми податку на додану вартість у розмірі 28633,85 грн. за податковими накладними, виписаними у червні, липні, серпні, грудні 2008 року, січні та березні 2009 року. У червні 2009 року позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними, виписаними у квітні, грудні 2008 року, січні, лютому, березні та квітні 2009 року. Проте позивач не використав свого права надати скаргу на постачальників, які не видали своєчасно податкову накладну, в порушення чинного законодавства самостійно прийняв рішення про відстрочення свого права на податковий кредит.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що висновки податкового органу не відповідають вимогам закону, оскільки закон пов'язує право на податковий кредит з фактом отримання податкових накладних і не ставить виникнення цього права, у разі отримання належним чином оформленої податкової накладної в іншому податковому періоді, у залежність від подання платником скарги на постачальника, який несвоєчасно видав податкові накладні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом повно встановлені обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов'язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку у разі не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Відповідно до п.п.7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, з положень якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених норм слідує, що єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна, тобто право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної.

Закон не ставить право платника податку на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від того в якому періоді виписані податкові накладні. Вищезазначені податкові накладні включені позивачем до складу податкового кредиту в межах строку давності 1095 днів, який передбачений ст.15 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент формування позивачем податкового кредиту).

Судом встановлено, що податковий кредит позивача за травень і червень 2009 року позивач сформував на підставі податкових накладних, отриманих саме у цих податкових періодах, що підтверджується відомостями реєстрів отриманих податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, податкові накладні, суми ПДВ по яких були виключені відповідачем зі складу податкового кредиту позивача у зв'язку із тим, що виписані в іншому періоді, відповідають вищезазначеним нормам Закону України «Про податок на додану вартість», та виписані платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за період травень, червень 2009 року відповідно до вимог встановлених законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків проведеної перевірки та протиправність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.12 у справі № 2а-11826/09/4/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова