Ухвала суду № 24262912, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К-59002/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2009 року

у справі № 2-19/9528-2007А

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»

до Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 001331/17778/23-2/1/0 від 28 грудня 2006 року, № 001332/17788/23-2/2/0 від 28 грудня 2006 року, № 00147117778/23-2/1/1 від 30 січня 2007 року, № 001472/17788/23-2/2/1 від 30 січня 2007 року, № 0014732/17778/23-2/1/2 від 13 квітня 2007 року, № 001474/17778/23-2/2/2 від 13 квітня 2007 року, № 177782302/1/3 від 21 червня 2007 року, № 177882302/2/3 від 21 червня 2007 року, № 000044/1502/0 від 14 березня 2007 року, № 000044/15-02/1 від 13 квітня 2007 року, № 0001401502/0 від 18 червня 2007 року, № 0001391502/0 від 18 червня 2007 року, № 0001381502/0 від 18 червня 2007 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 19 січня 2009 року за вих. № 4/23 (вх. № 514 від 21 січня 2009 року)).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії АР Крим № 001331/17778/23-2/1/0 від 28 грудня 2006 року, № 001332/17788/23-2/2/0 від 28 грудня 2006 року, № 00147117778/23-2/1/1 від 30 січня 2007 року, № 001472/17788/23-2/2/1 від 30 січня 2007 року, № 0014732/17778/23-2/1/2 від 13 квітня 2007 року, № 001474/17778/23-2/2/2 від 13 квітня 2007 року, № 177782302/1/3 від 21 червня 2007 року, № 177882302/2/3 від 21 червня 2007 року, № 000044/1502/0 від 14 березня 2007 року, № 000044/15-02/1 від 13 квітня 2007 року, № 0001401502/0 від 18 червня 2007 року, № 0001391502/0 від 18 червня 2007 року, № 0001381502/0 від 18 червня 2007 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2009 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі рішення ДПІ у м. Феодосії АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2009 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач направив до суду клопотання про заміну ДП Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»його правонаступником -Концерном «Військторгсервіс»Міністерства оборони України, що підтверджується наказом Міністра оборони України від 05 квітня 2007 року № 137 «Про реорганізацію ДП Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»», статутом Концерну «Військторгсервіс»Міністерства оборони України, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Концерну «Військторгсервіс»Міністерства оборони України серії А00 № 696216 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18 жовтня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ДП Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»його правонаступником -Концерном «Військторгсервіс»Міністерства оборони України.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Феодосії АР Крим були проведені: виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Військового торгу № 97 -філії Кримського управління військової торгівлі Міністерства оборони України за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1629/23-2/22999027 від 19 грудня 2006 року; невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість по підприємству -Військовий торг № 97 -філії Кримського управління військової торгівлі Міністерства оборони України, за результатами якої був складений акт № 418/15-2/22999027 від 26 лютого2007 року; невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість по підприємству -Військовий торг № 97 -філії Кримського управління військової торгівлі Міністерства оборони України, за результатами якої були складені акти від 07 червня 2007 року № 1338/15-2/22999027, № 1340/15-2/22999027 та № 1339/15-2/22999027.

За висновками актів перевірок, позивачем були порушені вимоги, зокрема, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у відповідних сумах.

Зокрема, перевірками було встановлено, що податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість, реквізити яких вказані в описових частинах актів перевірок (арк. справи 11, 24, 28, 30, 31), були погашені із порушенням граничного строку сплати.

На підставі вказаних актів перевірок та з урахуванням процедури адміністративного оскарження, ДПІ у м. Феодосії АР Крим прийняла податкові повідомлення -рішення: № 001331/17778/23-2/1/0 від 28 грудня 2006 року (№ 00147217778/23-2/1/1 від 30 січня 2007 року, № 001474/17778/23-2/2/2 від 13 квітня 2007 року, № 177882302/2/3 від 21 червня 2007 року), якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 78 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15756,62 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 20 % в сумі 3151,33 грн.; № 001331/17778/23-2/1/0 від 28 грудня 2006 року (№ 00147117778/23-2/1/1 від 30 січня 2007 року, № 0014732/17778/23-2/1/2 від 13 квітня 2007 року, № 177782302/1/3 від 21 червня 2007 року), якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 92 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 358,58 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 179,19 грн.; № 000044/1502/0 від 14 березня 2007 року (№ 000044/15-02/1 від 13 квітня 2007 року), якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20738,45 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 20 % в сумі 4147,69 грн.; № 0001401502/0 від 18 червня 2007 року, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22912,85 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 20 % в сумі 4582,57 грн.; № 0001391502/0 від 18 червня 2007 року, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4851,00 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 10 % в сумі 485,10 грн.; № 0001381502/0 від 18 червня 2007 року, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 613,15 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 10 % в сумі 61,31 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи ТОВ «Кримську експертне бюро»від 08 вересня 2008 року, наданого на виконання ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2007 року у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як актів перевірок, об'єктами застосування штрафів за платежем: податок на додану вартість ДПІ у м. Феодосії АР Крим визначила сплачені позивачем суми згідно платіжних доручень, перелік яких вказано в актах перевірок (арк. справи 6-9), та копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 11, 24, 28, 30, 31), в рахунок погашення узгоджених суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які враховані податковим органом в погашення узгоджених, але не сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за інші податкові періоди.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Крім іншого, висновком судово-економічної експертизи ТОВ «Кримську експертне бюро»від 08 вересня 2008 року підтверджено, що висновки ДПІ у м. Феодосії АР Крим, викладені в актах перевірок 1629/23-2/22999027 від 19 грудня 2006 року, № 418/15-2/22999027 від 26 лютого2007 року, № 1338/15-2/22999027 від 07 червня 2007 року, № 1340/15-2/22999027 від 07 червня 2007 року та № 1339/15-2/22999027 від 07 червня 2007 року, первинними бухгалтерськими документами ДП Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»не підтверджуються.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафу згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева