Ухвала суду № 24262644, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-9074/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року по справі № 11/67-НА за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів»до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Житомирської області від 16.10.2007 року в задоволені позову ВАТ «Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів»до ДПІ у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року, постанова суду першої інстанції скасована, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0004302301/0/22352/3 від 27.12.2006 та №0004312301/0/22352/3 від 27.12.2006.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що положення підпункту «а»підпункту 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не покладають на платника податку - продавця товарів (робіт, послуг) обов'язок збільшувати валові витрати лише у тому податковому звітному періоді, в якому він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця, оскільки своє право платник податку має право реалізувати в наступних податкових періодах.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 27.02.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року, залишити в силі постанову Господарського суду Житомирської області від 16.10.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України №334), п.п.4.1.2 п.4.1, п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №2188/23-1/00292698/0110 від 28.07.2006, складеного за результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів» за період з 01.07.2004 по 31.03.2006, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2006 №0004302301/0/22352/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 20620,00грн., у тому числі 15100,00грн. за основним платежем та 5520,00грн. -штрафних (фінансових) санкцій, та №0004312301/0/22352/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14154,00грн., у тому числі 9436,00грн. -основного платежу та 4718,00грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону України №334, а саме: у 4 кварталі 2005 року неправомірно віднесено до валових витрат сумнівну дебіторську заборгованість за відвантажений у квітні 2003 року товар; п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у грудні 2005 року безпідставно зменшено податкове зобов'язання на 9436,00грн. коригуванням податкової накладної №468 від 08.04.2003 на відвантажений товар, який в строк не оплачений.

У даній справі відповідачем не оспорюється право позивача на збільшення валових витрат відповідно до п.п.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону України №334, суть спору зводиться до неправомірності збільшення валових витрат на сумнівну заборгованість через порушення порядку коригування податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України №334 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Вищезазначені положення визначають право платника податку збільшити валові витрати на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у випадку, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). При цьому таке право платника податку виникає, зокрема, у випадку, коли платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

В той же час, положення підпункту «а»підпункту 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України №334 не покладають на платника податку - продавця товарів (робіт, послуг) обов'язок збільшувати валові витрати лише у тому податковому звітному періоді, в якому він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця, оскільки своє право платник податку має право реалізувати в наступних податкових періодах.

При цьому колегія суддів враховує те, що платник податку відповідно до положень підпункту 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334 та абзацу третього п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181 має право з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього ж Закону, включити суми витрат, невраховані у попередніх податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, до валових витрат в будь-якому наступному податковому періоді та відобразити це у податковій декларації за відповідний період.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна