Ухвала суду № 24262390, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-50962/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009

та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2008

у справі № 6/215 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман і Ко»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.07.2007 № 0006362314/0, від 10.09.2007 № 0006362314/1, від 18.12.2007 № 0006362314/2 та від 19.03.2008 № 0006362314/3.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що у відповідності до норм пункту 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) позивач правомірно погасив податкові векселі на загальну суму 362834,71 грн. за лютий, червень 2006 року за рахунок сум бюджетного відшкодування, право позивача на отримання якого на дату погашення податкових векселів визнано рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2005. У частині позовних вимог про визнання нечинним рішення про результати розгляду скарги від 03.09.2007 № 25541/10/25-011 суд відмовив у задоволенні з тих підстав, що вказане рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України)/

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухваленні у справі судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм пункту 11.5 ст.11 Закону № 168/97-ВР та ст.159 КАС України та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.07.2007 № 404/23-14/24926972, про порушення позивачем норм пункту 11.5 ст.11 Закону № 168/97-ВР щодо завищення бюджетного відшкодування на 362834,71 грн. (у т.ч. за лютий 2006 року на 84935,65 грн., за червень 2006 року на 277899,00 грн.) (а.с. 20).

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2007 № 0006362314/0, від 10.09.2007 № 0006362314/1, від 18.12.2007 № 0006362314/2 та від 19.03.2008 № 0006362314/3 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 127403,48 грн. (у т.ч. 84935,65 грн. -основний платіж, 42467,83 грн. -штрафні (фінансові) санкції). Донарахування податкових зобов'язань контролюючий орган обґрунтував висновком про неправомірне погашення позивачем податкових векселів на загальну суму 362834,71 грн. за рахунок суми бюджетного відшкодування з огляду на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на дати такого погашення.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками виконання імпортних контрактів позивача з іноземним підприємством Limited» від 02.08.2005 № 2/08 про поставку парнокрісельних підйомників; з іноземними підприємствами Saгау (Турція) від 10.01.2006 № 10/01/06, Ultimo LLC (США) від 01.01.2005 № 01/11/05, контракту між ТОВ «Дваис»(комісіонер позивача) та Better Investments Limited (Великобританія) від 01.11.2005 № 1/11-05 про поставку металопродукції (листи нержавіючої сталі, труби, алюмінієві профілі і т.д.) позивачем у січні, березні-травні 2006 року було ввезено на митну територію України товари, сплату податку на додану вартість за які було відстрочено шляхом видачі податкових векселів.

Суми податку на додану вартість за податковими векселями за квітень 2006 року - травень 2006 року на загальну суму 255247,90 грн. погашені шляхом включення даних сум податкових зобов'язань до декларації з податку на додану вартість за вказані податкові періоди, а векселі за лютий, червень 2006 року у сумі 362834,71 грн. - за рахунок суми, що була заявлена підприємством до бюджетного відшкодування у квітні 2004 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

Абзацом 4 вказаного пункту визначено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (абзац 7 даного пункту).

У судовому процесі встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2005, встановлено правомірність формування податкового кредиту у сумі 5250000,00 грн. за операціями в квітні 2004 року, який у подальшому враховувався при визначенні суми бюджетного відшкодування.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина1 ст. 72 КАС України).

Враховуючи визнання у судовому порядку сум податкового кредиту за квітень 2004 року, які враховувались при визначенні суми бюджетного відшкодування, та норми частини 1 ст. 72 КАС України, суди дійшли правильного висновку про правомірність погашення податкових векселів у сумі 362834,71 грн. за рахунок таких сум бюджетного відшкодування, а відтак і про неправомірність донарахування податкових зобов'язань позивачу.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 ст. 220 цього Кодексу.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко