Ухвала суду № 24262241, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-28799/09-С

№ К-28799/09, № К-28788/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія САТЕР» в особі філії - підприємства «Львівцукорремналадка»та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009

та постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2008

у справі № 18/77А (5/290-9/49) Господарського суду Львівської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР»»в особі філії - підприємства «Львівцукорремналадка»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 17.07.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.09.2004 № 0004942320/0/24941 та № 0004932320/0/24942 на суму 14227,17 грн. (у т.ч. 10943,98 грн. основного платежу та 3283,19 грн. - штрафних санкцій); в іншій частині позову відмовлено.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований неправомірністю висновків відповідача про порушення позивачем норм підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), оскільки позивач правомірно визначив суму грошових коштів, які зараховуються у погашення сумнівної заборгованості (грудень 2002 року) і поточної заборгованості (грудень 2003 року) та відповідно здійснив збільшення валових доходів за період, коли таке погашення мало місце. Враховуючи правомірність дій позивача щодо збільшення валових витрат, нарахування податкових зобов` язань з податку на додану вартість за вказаними операціями також є неправомірним. Що ж стосується відмови в частині позовних вимог, то, за висновком суду, позивач при наданні послуг підряду при залученні до вказаних робіт субпідрядників у порушення підпункту 12.5.1 пункту 12.5 ст.12 вказаного Закону не збільшив валові доходи на суму кредиторської заборгованості перед субпідрядниками, враховуючи неотримання оплати наданих послуг від замовника послуг та попереднє віднесення вартості вказаних послуг до складу валових витрат.

У касаційних скаргах ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та ВАТ «Акціонерна компанія «САТЕР»»в особі філії - підприємства «Львівцукорремналадка»просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування вищенаведених норм, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну та задовольнити позов у повному обсязі відповідно.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційних скарг.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 27.09.2004 № 751/23-2/26126483.

Згідно вказаного акта позивачем порушено норми пункту 3.1 ст.3 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок подвійного включення до складу валових витрат вартості підрядних робіт на загальну суму 95851,66 грн. (3 квартал 2003 року - 74191,90 грн.; 2 квартал 2004 року -21659,76 грн.); підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст. 12 вказаного Закону внаслідок завищення валових витрат на суму дебіторської заборгованості ВАТ «Цукровий завод «Хрещатик»у 2 кварталі 2004 року в розмірі 11028,46 грн.; підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст. 12 Закону № 334/94-ВР внаслідок включення до валових доходів погашену заборгованість у сумі 36379,93 грн. в 1 кварталі 2004 року замість 4 кварталу 2003 року, попередньо віднесену до валових витрат; не зменшено збитки на 139978,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.09.2004 № 0004932320/0/24942 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 45345,77 грн. (у т.ч. 33171,55 грн. -основний платіж, 12174,22 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0004942320/0/24941 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 1455,20 грн.

У судовому процесі встановлено, що на виконання укладених між позивачем та ТОВ «Галичцукор», ЗАТ «Тернопільський АПК», ВАТ «Володимирцукор», ВАТ «Горохівський цукровий завод»договорів підряду були надані послуги на загальну суму 95851,66 грн. з залученням приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у якості субпідрядників. Надання вказаних послуг підтверджується актами виконаних робіт та сторонами не оспорюється. На підставі вказаних актів позивач збільшив валові доходи за відповідні податкові періоди, а вартість виконаних робіт субпідрядниками відніс до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 вказаного Закону).

Оскільки вказані послуги не були оплачені замовниками позивача та позивачем субпідрядникам, у замовників виникла кредиторська заборгованість перед позивачем, а у позивача у свою чергу перед СПД -субпідрядниками.

Згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Підпунктом 12.1.5 вказаного пункту встановлено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спорів з замовниками, ним було збільшено валові витрати на суму вартості виконаних робіт, однак всупереч нормі пункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР не було збільшено валові доходи на суму кредиторської заборгованості перед СПД -субпідрядниками, що призвело до заниження валових доходів та як наслідок податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що відповідачем правомірно донараховано податкові зобов`язання за 3 квартал 2003 року у цій частині.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушення позивачем підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст.12 Закону № 334/94-ВР при розрахунках з ЗАТ «Самбірцукор».

У судовому процесі встановлено, що станом на 01.10.2003 у позивача рахувалась сумнівна заборгованість ЗАТ «Самбірцукор»у сумі 44686,89 грн. (без ПДВ), яка у 3 кварталі 2003 року була віднесена до складу валових витрат.

У грудні 2003 року позивач надав послуги ЗАТ «Самбірцукор»на загальну суму 63441,03 грн. (без ПДВ), яка набуває статусу кредиторської заборгованості внаслідок не сплати вказаних послуг, а ЗАТ «Самбірцукор»поставив позивачу продукцію на загальну суму 63441,03 грн. (без ПДВ), що призвело до виникнення взаємних кредиторських зобов`язань.

Внаслідок підписання протоколу зарахування вимог від 30.12.2003 між позивачем та ЗАТ «Самбірцукор»позивач відніс на погашення вказаної сумнівної заборгованості 8306,96 грн. (без ПДВ) і як наслідок збільшив валовий дохід у 4 кварталі 2003 року на вказану суму, а іншу суму - в погашення заборгованості, яка виникла за виконані роботи у грудні 2003 року. В процесі наступних поставок залишок суми сумнівної заборгованості був погашений, а частина сумнівної заборгованості у розмірі 36379,93 грн. віднесена до складу валових доходів у 1 кварталі 2004 року.

Відповідно до підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст. 12 Закону № 334/94-ВР у разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

Враховуючи, що внаслідок поставки продукції на загальну суму 63441,03 грн. (без ПДВ) у позивача виникла заборгованість перед ЗАТ «Самбірцукор», яка є взаємною, однак не є погашенням сумнівної заборгованості, а між ЗАТ «Самбірцукор» та позивачем був укладений протокол зарахування від 30.12.2003, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірність формування сум валових доходів позивачем у власному податковому обліку за цими операціями.

Нормами пункту 12.4.1 не передбачено пріоритету погашення сумнівної заборгованості за наявності іншої заборгованості тієї ж особи перед платником податків, тому суди попередніх інстанції зробили правильний висновок про відсутність порушень норми підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст. 12 Закону № 334/94-ВР, що виключає нарахування податкових зобов`язань у цій частині та має наслідком скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2004 № 0004932320/0/24942 у частині 10943,98 грн. основного платежу та 3283,19 грн. - штрафних санкцій.

Оскільки застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 29.09.2004 № 0004942320/0/24941 мають похідний характер від порушень норми підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст. 12 Закону № 334/94-ВР щодо заниження валового доходу в 4 кварталі 2003 року за операціями з ЗАТ «Самбірцукор», судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про їх неправомірність та необхідність скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР»» в особі філії - підприємства «Львівцукорремналадка»та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко