Ухвала суду № 24262230, 12.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2012 р. м. Київ К-30967/09-С

К-30967/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009

у справі № 8/10 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач не надав доказів належності Дослідного заводу до наукових установ, які утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів, а отже позивач позбавлений пільги при сплаті податку на землю, яка передбачена для таких установ пунктом 4 частини 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»(Закон № 2535-XII).

У касаційній скарзі ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»просить скасувати ухваленні у справі судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми ст. 15 Закону № 2535-XII.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань із земельного податку та застосування штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.07.2007 № 386/1-23-02-05417733, про порушення позивачем норм ст. 2 Закону № 2535-XII, що виявилось у неправомірному застосуванні пільги в оподаткуванні в розмірі 100 % за 2006 рік та1 квартал 2007 року та мало наслідком заниження земельного податку за вказаний період на загальну суму 626847,89 грн. за земельні ділянки, розташовані у м. Києві по вул. Івана Кудрі, 5 ( площею 39042,65 кв.м) та по вул. Саперне Поле, 9а (площею 2510,98 кв.м). Крім того, за висновком контролюючого органу позивачем порушено ст. 17 Закону № 2535-XII внаслідок невчасної сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань із земельного податку.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2007 № 0006182312/0 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 940271,83 грн. (у тому числі основний платіж - 626847,89 грн., штрафні (фінансові) санкції -313423,94 грн.), № 0006192312/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 18983,43 грн., № 0006212312/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 3291,99 грн., №0006202312/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 214637,82 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У судовому процесі встановлено, що уточнюючим розрахунком по земельному податку за 2006 рік позивач застосував 100 % пільгу в оподаткуванні, яка встановлена частиною 4 ст. 12 Закону № 2535-XII. Вказаною нормою передбачено, що від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судами попередніх інстанції правильно зроблено висновок, що оскільки позивач не надав доказів віднесення Дослідного заводу до наукових установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, підстави для поширення на нього пільги, встановленої частиною 4 ст. 12 Закону № 2535-XII, відсутні.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що земельні ділянки не перебувають у нього на жодному титулі (власності, оренди), спростовується листом Головного управління земельних ресурсів КЕДА № 07.05/20699 від 22.06.2004 щодо даних відносно позивача в державному земельному кадастрі як землекористувача вказаних земельних ділянок (а.с. 137).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223,224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко