Ухвала суду № 24262200, 12.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2012 р. м. Київ К-13824/10

№ К-13824/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Титенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010

та постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 05.05.2009

у справі № 2а-173/09/2770 Окружного адміністративного суду м. Севастополя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 05.05.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 05.08.2008 № 000025235/0 про зменшення в податковому обліку ТОВ «Добриня і Ко»за травень 2008 року суми бюджетного відшкодування на 78734,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне включення ТОВ «Добриня та Ко»в податковому обліку за квітень 2008 року до суми податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 78734,00 грн., сплачений ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс»»за послуги з ремонту суден, оскільки ці послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах здійснення господарської діяльності.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2. підпункту 7.4.1 пункту 7.4. підпункту 7.5.1 пункту 7.5. підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Добриня та Ко»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ТОВ «Добриня та Ко»суми бюджетного відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.07.2008 № 84/23-5/16328694/6425/10, про завищення суми податкового кредиту за квітень 2008 року на 78734,00 грн. та відсутності у зв`язку з цим підстав для декларування за травень 2008 року бюджетного відшкодування в цій сумі внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ в зазначеній сумі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс»»на поставку послуг з ремонту суден «Иня», «Вихрь-1»та «Надежда-1».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт придбання позивачем вказаних послуг підтверджується договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс»»на виконання ремонтних робіт цих суден, актами виконаних робіт від 08.04.2008, 10.04.2008 та 14.04.2008, фактом безготівкового розрахунку позивача з ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс»» за ремонтні роботи.

Такий висновок, однак, є передчасним, оскільки він зроблений без встановлення фактичних обставин справи.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу послуг з ремонту суден «Иня», «Вихрь-1»та «Надежда-1», суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2008 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування, заявленої до отримання, ДПІ у судовому процесі зазначала на відсутність факту придбання позивачем цих послуг. На підтвердження безтоварності операцій з поставки послуг відповідач посилається на такі обставини, встановлені під час перевірки, як відсутність у ТОВ «Українська компанія «Коніка-Плюс»матеріальних і трудових ресурсів для виконання робіт, в штаті цього товариства значиться лише одна особа -директор. До справи приєднана копія пояснень громадянини ОСОБА_2, засновника та директора ТОВ «Українська компанія «Коніка-Плюс»», отримані 24.07.2008 старшим оперуповноваженим УПМ ДПА в м. Севастополі, згідно з якими він не укладав договори з ТОВ «Добриня Ко», товариство не мало господарських операцій з позивачем (а.с. 89-90), а за змістом наявного у справі повідомлення Федерального державного унітарного підприємства «13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту»Міністерства оборони Російської Федерації, в доках якого знаходилось на ремонті судно «Иня», перепустки для працівників ТОВ «Українська компанія «Коніка-Плюс»»на територію заводу на оформлялись (а.с. 92).

Цим доказам суд не дав належної оцінки, хоча засвідчені в них обставини ставлять під сумнів реальність факту придбання позивачем ремонтних робіт. При цьому поза увагою суду залишився той факт, що ТОВ «Українська компанія «Коніка-Плюс»»є субпідрядником при виконанні робіт з ремонту суден для нерезидентів за договорами, в яких виконавцем робіт зазначений позивач, відсутність у цього товариства активів, не знаходження за юридичною адресою (м. Київ, вул. Кіквідзе, 11) та не звітування перед контролюючими органами.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). В разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного постачання позивачу послуг з ремонту суден, ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту в декларації за квітень 2008 року, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачать для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 05.05.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписГ.К. Голубєва підписН.Є. Маринчак