Ухвала суду № 24262197, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-17788/10

К-17788/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2009

у справі № 2а-6275/09/9/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Закритого акціонерного товариства «Сімкоммунсервіс»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (АРК) від 27.07.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК від 10.03.2009 № 0008661703/0 про накладення штрафу у розмірі 10944,75 грн., від 10.03.2009 № 0008671703/0 - у розмірі 657,72 грн., від 10.03.2009 № 0008651703/0 у розмірі 3449,62 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що податковим органом неправомірно застосовані штрафні санкції поза межами строку, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-III)

У касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АРК просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування вищенаведених норм та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02.03.2009 № 2057/17-3/13778729/63 про порушення норми ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (Закон № 1963-XII), а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов`язань з податку з власників транспортних засобів у загальній сумі 68200,19 грн., які виникли протягом 2001-2005 років.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 10.03.2009: № 0008661703/0 про накладення штрафу за платежем з податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 10944,75 грн.; № 0008671703/0 про накладення штрафу за платежем з податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 657,72 грн., № 0008651703/0 про накладення штрафу за платежем податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 3449,62 грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідачем застосовані штрафні санкції до позивача за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань із податку з власників транспортних засобів, які виникли у 2001-2005 роках та сплачені в період з 16.05.2001 по 14.04.2005 (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 5 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу..

Згідно з пунктом 17.3 цієї статті сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Це стосується, у тому числі, строків давності застосування штрафних санкцій, оскільки сплата (стягнення) штрафної санкції, про яку йдеться в наведеній нормі, невіддільно пов'язана із її застосуванням, а відтак штрафні санкції можуть бути накладені в межах строку давності, встановленого для визначення суми податкового зобов'язання.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону № 2181 -ІІІ встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Перебіг строку давності для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ починається з дня, наступного за днем фактичної сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання, оскільки саме зі сплатою вказана норма пов'язує закінчення триваючого правопорушення (несплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлений законом строк).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223,224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко