Ухвала суду № 24258184, 21.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р. Справа № 64742/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Луцак І.В.

за участі представників: позивача Новосядло В.Р., відповідача Палій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у адміністративній справі № 2а-13481/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно - Україна» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно - Україна» звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000790801/20991 форми «В1» від 25.10.2011 р. та № 0000810801/29988 форми «В4» від 25.10.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що усі суми, які були включені до податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів (послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Господарські операції з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та виконавцями послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей та лісопродукції отримані ТОВ «Кроно-Україна»; накладні, виписані контрагентами є дійсними, а згадані контрагенти є діючими підприємствами - включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Отримання послуг з перевезення підтверджуються товарно-транспортними накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 25 жовтня 2011 року № 0000790801/20991 форми «В1» в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44 228,89 грн. та скасовано штрафні санкції у розмірі 12 110,30 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 25 жовтня 2011 року №0000810801/20988 форми «В4» в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 83 667,23 грн.. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» 1 509 грн. 23 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові подала апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, зазначивши, що постанова винесена при неповному встановленні обставин у справі та невірному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Зокрема апелянт зазначає, що під час проведення виїзної перевірки ТзОВ «Кроно-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011р. немає підстав вважати товари фактично отриманими від ТОВ «Алдекс», ПП «Західенергопром», ТОВ «Драмторг», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Мінераліс» та ТОВ «Інтехліс», з якими позивач мав фінансово-господарські відносини, оскільки встановлено, що вищезазначені підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, у них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Вказані підприємства відносяться до підприємств «групи ризику», мали лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, проводять операції з придбання товарів від сумнівних підприємств-постачальників. Тому угоди, укладені між ТзОВ «Кроно-Україна» та ТзОВ «Алдекс», ПП «Західенергопром», ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Маст-Опт», ТзОВ «Мінераліс» та ТзОВ «Інтехліс» є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а податкові накладні - недійсними, а відтак, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з підстав, зазначених у апеляції, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову. якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011р., складено акт від 14.10.2011 р. №1184/08-01/31147999, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» в порушення п. 14.1.18, п. 14.1.179, п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит за липень 2011р. на суму ПДВ 40 259,72 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року на 40 259,72 грн. та завищено суму податкового кредиту за червень 2011р. на суму ПДВ 82458,27 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень на 82458,27 грн. та завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011р. на 48441,2 грн. та завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011р. на 48441,2 грн., а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011р. на 52 918 грн. з врахуванням Акту від 15.09.2011р. № 1055/08-01/31147999 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кроно-Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011р.

На підставі Акта №1184/08-01/31147999 від 14.10.2011 року, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак заявою від 23.11.2011р. №158 ТзОВ «Кроно-Україна» відкликало з ДПА у Львівській області первинну скаргу та частково не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 25.10.2011 року №0000790801/20991 та №0000810801/20988 позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов ТзОВ «Кроно-Україна», суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність угод є безпідставними, наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Кроно-Україна» сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ТОВ «Алдекс», ПП «Західенергопром», ТОВ «Драмторг», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Мінераліс» та ТОВ «Інтехліс» та отриманих від них видаткових накладних, податкових накладних, товар, послуги з перевезення були повністю оплачені ТзОВ «Кроно-Україна», що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів. Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Не були визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) договори, первинні та інші документи суб'єктів господарювання, з якими ТзОВ «Кроно-Україна» мало взаємовідносини, про що вказано в акті перевірки позивача.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

П.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Кодексу вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ «Кроно-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства вищезазначеними контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у справі № 2а-13481/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 24.05.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер