Ухвала суду № 24257880, 24.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 83865/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада - М» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада - М» до Державної податкової інспекції в м.Рівне Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

22.06.2009 року ТзОВ «Ескада - М» звернулося до суду з позовною заявою до ДПІ в м.Рівне Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000982342/0/23-121 від 17.03.2009 року, №0000982342/1/23-121 від 29.05.2009 року та №0000972342/0/23-121 від 17.03.2009 року, №0000972342/1/23-121 від 29.05.2009 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ними правомірно віднесено до складу валових витрат та до податкового кредиту відповідно вартість транспортних послуг та податок на додану вартість, нарахований у складі вартості цих послуг. Вказав, що надання таких транспортних послуг пов'язане з їхньою господарською діяльністю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м.Рівне Рівненської області від 17 березня 2009 року за №0000982342/0/23-121, №0000982342/1/23-121 від 29.05.2009 року - визнати нечинним повністю, податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2009 року №0000972342/0/23-121 та від 29.05.2009 року № 0000972342/1/23-121 визнати нечинними в частині визначення основного зобов'язання на суму 13153, 58 грн. та штрафної санкції на суму 2630, 71 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою її оскаржило ТзОВ «Ескада - М», вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог, щодо витрат на транспортні послуги, отримані від підприємця ОСОБА_2, не врахував досліджені в судовому засіданні докази, зокрема: договір про надання послуг з транспортного перевезення, актів виконаних робіт, платіжні документи та видаткові накладні, що підтверджують обставини щодо використання цих послуг в господарській діяльності позивача, оскільки власного транспорту в нього немає.

Посилання суду першої інстанції на те, що в актах виконаних робіт відсутні відомості щодо назви товару, для перевезення якого надавались транспортні послуги по тому чи іншому маршруту є непереконливим, оскільки чинним законодавством взагалі не встановлені будь-які вимоги до форми акту виконаних робіт.

Зазначає, що доказом того, що ці послуги використовувались в їхній господарській діяльності є той факт, що в цей період вони не використовували інших перевізників для надання таких послуг, а потреба в цих послугах підтверджена видатковими накладними.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що працівниками ДПІ в м.Рівне проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт від 06.03.2009 року за №/23-400/.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.03.2009 року № 0000972342/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 32716,70 грн. та від 17.03.2009 року №0000982342/0/23-121, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15784,29 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 17.03.2009 року № 0000972342/0/23-121 прийняте відповідачем за порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі акта перевірки № 231/23-400/35148514 від 06.03.2009 року. Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97, а саме: TOB «Ескада-М» включено до складу валових витрат -витрати по транспортних послугах без підтверджуючих на це документів, а саме ПП ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) в III кварталі 2008 року на суму 52614.32 грн. та по ПП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на суму 52100 в II кварталі 2008 року.

Податкове повідомлення-рішення від 17.03.2009 року № 0000982342/0/23-121, прийнято відповідачем на підставі акта перевірки № 231/23-400/35148514 від 06.03.2009 року за порушення позивачем п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме за те. що позивачем завищено податковий кредит в серпні 2008 року на суму 10522,86 грн. (до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 10522.86 грн. по наданню транспортних послуг СПД ОСОБА_3).

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих для перевірки документів, позивачем не надано товаро-транспортні накладні з перевізником ПП ОСОБА_3 та товаро-транспортні накладні з перевізником ПП ОСОБА_2

Задовольняючи заявлений позов щодо визнання нечинними податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Рівне Рівненської області від 17 березня 2009 року за №0000982342/0/23-121, №0000982342/1/23-121 від 29.05.2009 року та визнання не чинними податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2009 року №0000972342/0/23-121 та від 29.05.2009 року № 0000972342/1/23-121 в частині визначення основного зобов'язання на суму 13153, 58 грн. та штрафної санкції на суму 2630, 71 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача по справі підтверджувати, понесені ним витрати з придбання послуг з перевезення вантажів виключно - товаро-транспортними накладними, а тому позивач по справі вправі підтвердити наявність понесених ним витрат не лише товаро-транспортними накладними, але і іншими первинними документами такими, як: акт наданих послуг, платіжні доручення, адже витрати позивачем можуть формуватись не лише по події з надання послуг, але і по події - перерахування коштів в оплату таких послуг.

Наведені висновки колегія суддів вважає підставними та обгрунтованими, оскільки такі узгоджуються з фактичними обставинами справи та відповідають вимогам чинного законодавства зважаючи на таке.

Як убачається із матеріалів справи, між ПП ОСОБА_3(перевізник) та позивачем (замовник) 16.06.2008 року було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с.28), відповідно до якого Перевізник виконує транспортно-експедиційні операції, пов'язані з перевезенням вантажу Замовника.

Пункти 3.3. 3.4 вказаного договору передбачають, що замовник зобов'язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу та оформлення всіх необхідних документів на протязі 24 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження/розвантаження, забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних документів, необхідних для здійснення перевезення та видачі вантажу одержувачу.

З акту виконаних робіт до вказаного договору (а.с. 30) вбачається, що перевізник надав замовнику послуги по перевезенню вантажу (а зокрема: перевезення плит шпонованих, МДФ. шпону, фанери), загальною вартістю 63137,1 8 грн., в тому числі ПДВ 10522,86 грн.

Згідно акту виконаних робіт (надання послуг ПП ОСОБА_3) від 29.08.2008року та видаткових накладних за серпень 2008року вбачається, що перевезення названого вантажу пов'язане з господарською діяльністю позивача по справі.

Звідси, витрати понесені позивачем по справі, з придбання послуг у ПП ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) на суму 52614,32 грн., підлягають включенню до складу валових витрат, а сума податку на додану вартість в розмірі 10250 грн. підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до Закону «Про автомобільний транспорт» та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Судом першої інстанції було встановлено, що податкова накладна № 1012 від 29.08.2008 року на суму 63137.18 грн., в т.ч. ПДВ - 10522.86 грн. в гр. 2 зазначено, що дата відвантаження (виконання поставки, оплати товарів, послуг) здійснена 18.01.2007 року, однак для перевірки надано акт виконаних робіт, в якому зазначено що послуги з перевезення вантажів здійснювались з 04.08.2008 року по 27.08.2008 року, оскільки в податковій накладній № 1012 від 29.08.2008 року була допущена описка, де було не правильно вказано дату надання послуг.

Колегія суддів приходить до переконання, що оскільки норма ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагає обов'язкового зазначення в податковій накладній дати здійснення послуги, відвантаження, виконання поставки, оплати товарів, послуг, а тому, допущення описки в даті надання послуг не призводить до недійсності названої накладної, так як всі обов'язкові, як видно із матеріалів справи, реквізити зазначеної податкової накладної зазначені вірно.

Щодо визнання судом першої інстанції правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 17.03.2009 року № 0000972342/0/23-121 та за № 0000972342/1/23-121 від 29.05.2009 року в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 13025грн. - основне зобов'язання та 3 907,50грн. - штрафна санкція, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як видно із матеріалів справи, 04.01.2008 року між позивачем (замовник) та ПП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з транспортного перевезення.

Згідно актів виконаних робіт до вказаного договору, перевізником ОСОБА_2 надано позивачу по справі транспортні послуги, а зокрема акти: від 30.06.2008 року - вартість транспортних послуг становить 10520,00 грн.; від 31.05.2008 року - 9500,00 грн., від 31.03.2008 року - 15350,00 грн., від 30.04.2008 року - 17000,00 грн.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що видаткові накладні, надані позивачем по справі, в підтвердження обставин, щодо пов'язаності вказаних транспортних послуг з господарською діяльністю позивача не містять відомостей, щодо перевезення переліченого в накладних вантажу перевізником ПП ОСОБА_2 Дати поставки на досліджених видаткових накладних здебільшого не відповідають датам та маршрутам перевезення зазначеним ПП ОСОБА_2 в актах виконаних робіт, про що підтверджується матеріалами справи.

Позивач по справі в супереч положенням ч.1 ст. 71 КАС України не довів обставин, щодо пов'язаності наданих послуг ПП ОСОБА_2 з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада - М» - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-4870/09/1770 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя О.Б. Заверуха

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 28.04.2012 року.