Ухвала суду № 24257816, 24.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 89564/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року в справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

19.08.2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №2001291742/0 від 12.05.2009 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки податкового органу, які покладено в основу спірного рішення, щодо відсутності у фізичної особи-підприємця підстав відносити до складу витрат амортизаційні відрахування згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року вважає неправомірними, оскільки таке право прямо передбачене ч.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року та положеннями Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України №12 від 21.04.1993 року.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14 вересня 2009 року позов задоволено. Постановлено податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м.Рівне від 12 травня 2009 р. за № 0001291742/0 - визнати протиправним та скасувати.

Не погодившись із постановою її оскаржила скаргу ДПІ в м.Рівне, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що розбіжність виникла в зв'язку з тим, що до складу валових витрат підприємця не прийнято амортизаційні відрахування на основні засоби у сумі 66 724, 54грн. в 2007 році та у сумі 159 452,01грн. в 2008 році.

Абзацом 4 додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001р.№53) передбачено, що відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Зазначає, що фізична особа - підприємець не є платником податку на прибуток, не зобов'язаний вести бухгалтерський облік.

Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-платників податків законодавством не передбачено, тобто нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін по справі, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.02.2009 року по 21.04.2009 року Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період його діяльності з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт №71/17-119/НОМЕР_1 від 27.04.2009 року.

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001291742/0 від 12.05.2009 року, яким позивачу, відповідно до пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності» в сумі 33 926,47 грн.

Вказана сума податкового зобов'язання нарахована позивачу на основі висновків акту перевірки про порушення ним у вищезгаданому періоді абз.2 ст.13, п."б" ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, пп.7.1 ст.7. пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року.

Як видно із матеріалів справи, з акту перевірки, що валові витрати позивача за II півріччя 2007 року за даними перевірки складають 33549597, 27 грн., що на 66724.54 грн. менше ніж задекларовано, валові витрати позивача за 2008 рік за даними перевірки складають 86953474,13 грн., що на 159452,01 грн. менше, ніж задекларовано. Розбіжність у валових витратах виникла в зв'язку з тим, що позивачем до їх складу віднесено амортизаційні відрахування на основні засоби.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з ст.13 Декрету № 13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу .

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності.

Склад валових витрат наведено у п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) охороною праці, з урахуванням певних обмежень.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву 18.01.1993 р. № 36-32.

Згідно Інструкції №12, затвердженої наказом ДПАУ від 21.04.93 р. у витрати можна включити суму амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп 03 тільки в разі ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи те, що позивач по справі веде бухгалтерський облік основних засобів та нарахованої амортизації, що не суперечить діючому законодавству, правильними є висновки суду першої інстанції щодо помилковості твердження відповідача по справі про нерозповсюдження на фізичних осіб суб'єктів господарювання положень щодо застосування норм амортизації, пов'язаних з використанням основних фондів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача викладені у акті перевірки №71/17-119/НОМЕР_1 від 27.04.2009 року щодо неправомірного віднесення підприємцем до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань у відповідних розмірах не відповідають чинному законодавству. Заниження позивачем оподатковуваного доходу у вказаних розмірах спростовується матеріалами справи у зв'язку з чим відсутні підстави для визначення йому суми зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 33926,47 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року у справі № 2а-5803/09/1770 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя О.Б. Заверуха

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 28.04.2012 року.