Ухвала суду № 24257759, 15.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 69168/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Багрія В.М., Гінди О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

28 липня 2009 року Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» про стягнення податкового боргу в сумі 85414,11грн., який виник у зв'язку із несплатою податку із доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009р. по 01.04.2009р., покликаючись на те, що відповідач згідно п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом, та у відповідності до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16, ст.20 цього Закону, на нього покладено обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів найманих працівників до бюджету, чого ним не здійснено.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року у справі №2а-18567/09 заявлений позов задоволено. Постановлено стягнути з Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» в дохід Державного бюджету України 85414,11грн. податкового боргу.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. У апеляційній скарзі вказує, що оскільки підприємство створене з метою господарської діяльності та реалізації економічних і соціальних потреб працівників примусове стягнення податкового боргу потягне за собою нарахування штрафних санкцій та пені, що не дасть можливості виплачувати поточні податки.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано, а тому оскільки у відповідності до абз.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ним не виконано покладений на нього обов'язок, то податковий борг який виник у зв'язку із несплатою податку з доходів найманих працівників підлягає стягненню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Встановлено, що Нововолинською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод», з питань правильності своєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009 року по 01.06.2009р.

Вказаною, документальною перевіркою, виявлено порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, заборгованість відповідача по сплаті податку з доходів фізичних осіб за січень 2009 року становить 17423,30грн., за лютий 2009 року 26182,49грн., за березень 2009 року 21427,91грн. та за квітень 2009 року 20380,41грн., разом на загальну суму 85414,11грн., що стверджується довідкою №51/17-00179000 від 02.06.2009р. та Відомостями про нараховану і виплачену заробітну плату та податку з доходів фізичних осіб (а.с.6-10).

Відповідачем суму податкового боргу у визначені строки не сплачено, тому Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція звернулась із позовною заявою до суду.

Відповідно до пп.3.1.3 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 вищенаведеного Закону, до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену п. 7.1 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

В силу положень п.17.1 ст.17 цього Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Пунктом 17.2 цієї статті встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Згідно п.19.2 ст.19 вищенаведеного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом «а» п.20.2 ст.20 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи є фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону.

Відповідно пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 даного Закону, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Пунктом 3.1.1 ст.3 «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків (п.1.6. Закону).

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в України» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснюючи виплату заробітної плати найманим працівникам, в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» як податковий агент не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб, в зв'язку з чим йому правомірно визначено податкове зобов'язання із зазначеного податку в сумі 85414,11грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції щодо стягнення податкового боргу.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року у справі №2а-18567/09 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя О.М. Гінда

Повний текст виготовлений 18 травня 2012 року.