Постанова № 24257161, 07.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р. справа № 2a-1072/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокурора Івано-Франківського гарнізону -Кітляра С.І.

представника позивача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - не з'явився

представника відповідача: державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" про стягнення податкового боргу в сумі 41 487,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 року Івано-Франківським окружним судом відкрито провадження у справі за позовом військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -позивач) до державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 41 487,89 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пунктів 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з плати за землю за липень -грудень 2011 року в розмірі 37 588,89 грн., податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2010 року в розмірі 3 899,00 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становить 41 487,89 грн., яка ним не сплачена.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що податковий борг відповідача по земельному податку та податку з власників транспортних засобів є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним розраховане, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню до державного бюджету.

Представник позивача, в інтересах якого пред'явлено адміністративний позов, в судове засідання не з'явився, подавши на адресу суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 29), причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.1993 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", а 30.09.2008 року згідно до наказу Міністерства оборони України №469 без зміни організаційно правової форми перейменовано у державне підприємство "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

До складу державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" на території Тернопільської області входить відокремлений структурний підрозділ -Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації, яке не володіє статусом відокремленого структурного підрозділу із правом юридичної особи (а.с. 23). Зазначений структурний підрозділ перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній податковій інспекції.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оренду землі", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" (до 01.01.2011 року) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) були зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України (починаючи із 01.01.2011 року) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Плата за землю (земельний податок, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" (обов'язкові платежі), підпунктів 9.1.1., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідач у відповідності до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником податку із власників транспортних засобів та земельного податку.

Плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, щовідповідач 31.01.2011 року в особі свого відокремленого структурного підрозділу -Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", який не володіє статусом відокремленого структурного підрозділу із правом юридичної особи у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подав до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції декларацію з плати за землю (земельного податку) №403555 за 2011 рік, в якій, серед іншого, відповідачем розраховано розмір вказаного зобов'язання за липень -грудень 2011 року в сумі 37 588,89 грн. (а.с. 13-14). Даних зобов'язань відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку становить 37 588, 89 грн. (а.с. 17).

Щодо податкового боргу відповідача із податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів суд зазначає, що на час виникнення таких зобов'язань виключно Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" встановлювався податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі -юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі -фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

У відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно вимог частини 1 статті 5 вказаного Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

24.02.2010 року відповідачем в особі відокремленого структурного підрозділу відповідно до вимог частини 2 статті 6 вказаного Закону подано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 роки №211656, в якому, серед іншого, самостійно обчислено сума податкових зобов'язань за ІV квартал 2010 року в розмірі 3 899,00 грн. (а.с. 18-19). Дані зобов'язання відповідачем не виконані та не сплачені, і на момент розгляду справи заборгованість по податку з власників транспортних засобів за вказаний період 2010 року складає 3 899,00 грн.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені нормами пункту 54.1 статті 54 та пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за змістом яких, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів підтверджується податковою декларацією з плати за землю (земельного податку) №403555 за 2011 рік, розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 роки №211656, довідками Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації №39 і №38від 09.04.2012 року та зворотнім боком облікової картки платника вказаних податків-відповідача (а.с. 9-13-22).

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкові декларації плати за землю за липень -грудень 2011 року, а також розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ІV квартал 2010 рік, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно службової записки начальника погашення податкового боргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.04.2012 року за №7/19-0113, витягу з акту "Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню" від 14.02.2007 року вбачається, що позивачем податкові вимоги сформовані і направлені 08.10.2001 року за №1/108 та 08.11.2001 року за №2/594, які знищені по терміну їх зберігання. Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, у відповідності до Законі і Кодексу є узгодженою.

Доказів, які б свідчили про погашення податкової заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 41 487,89 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" податкового боргу в сумі 41 487,89 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" (ідентифікаційний код 08033772, вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить державному підприємству "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" в дохід бюджету податковий борг в сумі 41 487 (сорок одну тисячу чотириста вісімдесят сім) гривень 89 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 11.05.2012 року.