Постанова № 24257156, 14.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 2a-3682/11/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Круглій О.М.,

за участю: представників позивача Тугая І.Д., Гунчак О.О.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікбудсервіс»до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

07.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Керамікбудсервіс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивувало тим, що згідно оскаржуваних рішень податковим органом безпідставно збільшено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість в розмірі відповідно 2 263 600 грн. та 2 250 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2012 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2011 року у справі № Б-13/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агенство»Захід-Альянс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікбудсервіс»про банкрутство. Ухвалою суду від 13.03.2012 року провадження у даній справі поновлено в зв'язку з набранням законної сили ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2011 року у справі № Б-13/19, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року

Ухвалою суду від 07.05.2012 року первинного відповідача - Державну податкову інспекцію в Тисменицькому районі (далі-ДПІ) замінено її правонаступником - Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Керамікбудсервіс», зафіксованими в акті перевірки від 18.10.2011, податковим органом встановлено порушення підприємством вимог ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказали, що на підставі даного акту податковим органом прийняті повідомлення-рішення за №0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року, якими ТзОВ «Керамікбудсервіс»відповідно збільшено податкові зобов'язання на 2 263 600 грн. з податку на прибуток підприємства та на 2 250 грн. податку на додану вартість. Зазначили, що із вказаними рішеннями позивач не погоджується, вважає їх такими, що прийняті ДПІ із порушенням вимог чинного законодавства. Неправомірність повідомлення -рішення за № 0001482330 від 28.10.2011 року щодо донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 263 600 грн. на думку представників позивача полягає у безпідставному визнанні відповідачем коштів в розмірі 180 778 500 грн, перерахованих на рахунки позивача ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл»згідно укладених договорів комісії за № 02-11/К-2009 від 02.11.2009, № 15-12/09 від 15.12.2009 та № 12-02/10 від 12.02.2010, поворотною фінансовою допомогою, наданою позивачу вказаними контрагентами. Звернули увагу суду, що згідно вимог чинного законодавства обов'язковою умовою надання поворотної фінансової допомоги є укладення відповідного договору із зазначенням розміру даної допомоги та строку її повернення, однак жодних договорів такого змісту ТзОВ «Керамікбудсервіс»із вказаними підприємствами не укладало. Тому позиція податкового органу, згідно якої вищезгадані договори комісії є удаваними та такими, що мають на меті приховати інші правовідносини, є помилковою, так як згідно норм чинного законодавства визнання правочину удаваним здійснюється виключно в судовому порядку. Проте відповідні рішення судами не постановлялись, а правомірність договорів комісії податкової інспекцією в судовому порядку не оспорювалась. Крім того рішеннями Рівненського господарського суду від 20.07.2011 року та господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2011 та 28.07.2011, які на даний момент набрали законної сили, встановлено правомірність вказаних договорів комісії. Одночасно в своїх поясненнях вказали на те, що згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2011 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року, визнано недійсними договори про розірвання вказаних договорів комісії, які фактично стали підставою для здійснення податковим органом донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 263 600 грн. Крім того вважають, що обставини дійсності договорів комісії доказуванню не підлягають, як такі, що встановлені даним судовим рішенням. Повідомлення -рішення за № 0001472330 від 28.10.2011 року, яким Товариству збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 250 грн., вважають неправомірним, як таке, що прийняте податковим органом безпідставно, так як сформований позивачем в серпні 2010 року податковий кредит на суму 1 800 грн. є документально підтвердженим належним чином оформленою податковою накладною, яку Товариством внесено в реєстр отриманих податкових накладних та включено у податкову звітність. Окремо зіслались на принцип дійсності правочину, визначений ст. 204 Цивільного кодексу України. Тому вважають, що оскаржувані повідомлення- рішення за № 0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року слід визнати протиправними та скасувати. Позов просили задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, наведених у поданому запереченні. Суду пояснив, що згідно постанови слідчого Печерського РУ ГУМВСУ у м.Києві Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.Відповідно до висновків акту від 18.10.2011 року, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Керамікбудсервіс», податковим органом прийняті повідомлення-рішення за № 0001482330 і № 0001472330 від 28.10.2011 року, якими позивачу відповідно донараховано 2 263 600 грн. податку на прибуток та 2 250 грн. податку на додану вартість. Зазначив, що підставою збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 263 600 грн. згідно повідомлення- рішення за № 0001482330 від 28.10.2011 є висновок податкового органу про те, що кошти в розмірі 180 778 500 грн., отримані ТзОВ «Керамікбудсервіс»від ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл»в рамках укладених договорів комісії за № 02-11/К-2009 від 02.11.2009, № 15-12/09 від 15.12.2009 та № 12-02/10 від 12.02.2010, слід вважати поворотною фінансовою допомогою, так як частину зазначених коштів позивачем було використано у власній господарській діяльності, зокрема внесено до статутного фонду ТзОВ «Черкаська кераміка». Крім того зауважив, що на момент проведення перевірки Товариства договори про розірвання вищевказаних договорів комісії були чинними, однак кошти в розмірі 180 778 500 грн., отримані від контрагентів на виконання даних договорів, у встановлений строк повернені не були. За таких обставин вважає правомірними висновки відповідача про заниження Товариством грошового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок невключення до складу валового доходу 9 189 397 грн. умовно нарахованих відсотків на суму поворотної допомоги в розмірі 180 778 500 грн., яка залишилася неповерненою на кінець звітного періоду. Отже на його думку повідомлення- рішення за № 0001482330 від 28.10.2011 є законним та обгрунтованим. Представник відповідача також вказав, що повідомлення- рішення за № 0001472330 від 28.10.2011, яким позивачу донараховано 2 250 грн. податку на додану вартість, прийняте контролюючим органом на підставі норм чинного законодавства. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що за наслідками перевірки контрагента позивача ПП «Сервіс доріг», відповідачем встановлено, що дане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру та відповідно анульовано свідоцтво платника податку, а також подані ПП «Сервіс доріг» податковому органу декларації з податку на прибуток свідчать про те, що підприємство не мало необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Податковий орган вважає відображену господарську операцію ТзОВ «Керамікбудсервіс»в податковій звітності безтоварною, а правові взаємовідносини з вказаним контрагентом такими, що не мали на меті реального настання юридичних наслідків та були здійсненні виключно з метою заниження об'єкта оподаткування і несплати в належному розмірі податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Тому позовні вимоги, на думку представника відповідача, є необгрунтованими та до задоволення не підлягають.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Керамікбудсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт за №1950/2310/31889874 від 18.10.2011, в якому зафіксовано заниження підприємством на 1 778 880 грн грошового зобов'язання з податку на прибутку та 1 800 грн -податку на додану вартість, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про порушення ТзОВ «Керамікбудсервіс» вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення за № 0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року, згідно яких ТзОВ «Керамікбудсервіс»відповідно донараховано 2 263 600 грн. податку на прибуток підприємства, з них 1 778 880 грн. за основним платежем та 444 720 грн. штрафними санкціями, та 2 250 грн. податку на додану вартість, з яких розмір основного зобов'язання становить 1 800 грн. та 450 грн. штрафні санкції.

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок, суд погоджується з правомірністю донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 263 600 грн., яке було здійснене податковим органом на підставі його висновків щодо невключення Товариством до складу валового доходу за 2010 рік умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за № 0001482330 від 28.10.2011 з огляду на нижчевикладене.

Згідно встановлених судом обставин між ТзОВ «Керамікбудсервіс» та ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл»укладено договори комісії за № 02-11/К-2009 від 02.11.2009, № 15-12/09 від 15.12.2009 та № 12-02/10 від 12.02.2010, згідно з якими позивач зобов'язувався укладати від свого імені, в письмовій формі, але за рахунок вказаних підприємств, правочини на купівлю у третіх осіб паливно- мастильних матеріалів, дизпалива та цегли керамічної. На виконання зазначених договорів комісії контрагентами було перераховано на рахунок Товариства кошти в загальному розмірі 180 778 500 грн.

В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2010, 05.03.2010 та 15.03.2010 між позивачем та ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл»укладені договори про розірвання договорів комісії за № 2-11/К-2009 від 02.11.2009, №12-02/10 від 12.02.2010, №15-12/09 від 15.12.2009, якими було припинено права та обов'язки сторін, визначені вказаними договорами комісії, та згідно яких ТзОВ «Керамікбудсервіс»зобов'язувалося у визначені договорами терміни повернути на рахунки колишніх комітентів грошові кошти в загальному розмірі 180 778 500 грн.

Дані обставини згідно положень ч.3 ст.72 КАС України доказування не потребують, як такі, що визнаються сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності та добровільності їх визнання.

Як вбачається із дослідженого судом акту перевірки від 18.10.2011 року, податковим органом виявлено, що кошти, надані ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг»та ТОВ «Сайрекс Ойл»на виконання зазначених договорів комісії в загальному розмірі 180 778 500 грн., у встановлений строк не були повернені та залишалися в користуванні позивача.

Згідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валовий дохід- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній(морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону визначено, що під поворотною фінансовою допомогою слід розуміти суму коштів, передану платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами.

Отже, із зазначеного нормативно-правового припису вбачається, що єдиними необхідними умовами для визнання певної господарської операції в якості отримання поворотної фінансової допомоги є надання на визначений строк юридичним чи фізичним особам коштів чи матеріальних цінностей та відсутність у відповідних договорах обов'язку особи, яка одержала дані кошти, нарахувати та сплатити проценти чи надати інші компенсації за користування такими коштами.

Згідно досліджених в судовому засіданні вищевказаних договорів жодних процентів чи іншої компенсації комітентам за користування ТзОВ «Керамікбудсервіс», як комісіонером, наданими в межах договорів комісії коштами, передбачено не було.

В судовому засіданні представники позивача визнали факт зарахування коштів, перерахованих контрагентами на виконання договорів комісії, на загальний рахунок підприємства, використання даних коштів Товариством у власній господарській діяльності не заперечили. При цьому судом встановлено, що у період з 01.03.2010 по 31.03.2010 позивач був засновником ТзОВ КБС «Черкаська кераміка», частка позивача в статутному капіталі складала 100 відсотків, сума внеску ТзОВ «Керамікбудсервіс»становила 71 858 500 грн., тобто фактично була сплачена позивачем з грошових коштів, одержаних за вищезгаданими договорами комісії.

Таким чином проаналізувавши зміст вищезазначених договорів комісії та дій на їх виконання суд приходить до висновку про наявність у відносинах ТзОВ «Керамікбудсервіс»з комітентами всіх ознак фактичного надання та одержання позивачем поворотної фінансової допомоги, яка залишилась неповерненою на кінець відповідного звітного періоду.

Зі змісту п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону слідує, що до складу валового доходу включається сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Суд залишає без уваги посилання представників позивача на рішення господарського суду, яким визнано недійсними договори: від 16.03.2010 про розірвання договору комісії № 2-11/К-2009 від 02.11.2009; від 05.03.2010 про розірвання договору № 12-02/10 від 12.02.2010; від 15.03.2010 про розірвання договору №15-12/09 від 15.12.2009 , зважаючи на наступне.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань у власному капіталі підприємства.

За таких обставин одержання позивачем коштів від комітентів - ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл», використаних комісіонером у своїй господарській діяльності, безсумнівно є господарськими операціями, як події, що призвели до змін в структурі ресурсів, контрольованих підприємством.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно положень ст.4 даного Закону одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є принцип превалювання сутності над формою згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як вбачається з системного аналізу даних норм та інших приписів податкового законодавства України, податкові наслідки будь-якої господарської операції, на відміну від цивільно-правових, повинні оцінюватись саме відповідно до їх економічного змісту, а не юридичної форми.

При цьому не може прийнято до уваги посилання представників позивача на ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, так як на переконання суду в податкових відносинах положення даної правової норми застосовуватись не можуть.

За таких обставин податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток, визначене оскаржуваним рішенням, збільшено правомірно та визначено в належному розмірі.

Суд також погоджується із законністю повідомлення-рішення за № 0001472330 від 28.10.2011 року, згідно якого позивачу донараховано 2 250 грн. податку на додану вартість, як такого, що прийнято на підставі закону та обгрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення(вчинення дії).

Так п.1.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка визначена згідно з цим законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами зідно з п.п.7.2.6 ст.7 цього Закону).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правомірність формування ТзОВ «Керамікбудсервіс»в серпні 2010 року податкового кредиту в розмірі 1 800 грн. на думку представників позивача підтверджується наданою суду податковою накладною за № 8200000002 від 20.08.2010 року, яка засвідчує факт здійснення перерахунку позивачем коштів в розмірі 10 800 грн. за послуги, надані ПП «Сервіс доріг». Проте даний доказ судом відхилено з наступних підстав.

Згідно дослідженого в судовому засіданні в якості письмового доказу по справі із акту за № 575/2-2/34259967 від 06.04.2011, при проведенні перевірки ПП «Сервіс доріг» Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова виявлено, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 дане підприємство було задіяне в ланцюгу безтоварних операцій. Зокрема ПП «Сервіс доріг»укладало угоди з поставки товарів, надання послуг, без мети настання реальних наслідків. При цьому 19.01.2011 контролюючим органом в зв'язку з внесенням в Єдиний державний реєстр запису про відсутність ПП «Сервіс доріг»за місцезнаходженням анульовано свідоцтво за № 17977165 від 11.04.2006 про реєстрацію даного підприємства як платника податку на додану вартість.

Згідно наданих податковому органу вказаним суб'єктом господарювання податкового розрахунку ф.1№1ДФ та декларацій з податку на прибуток за 2010 рік, на підприємстві не було працевлаштовано жодної особи, для здійснення господарської діяльності останнє не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, інших матеріальних активів.

Таким чином у ПП «Сервіс доріг»були відсутні будь-які основні фонди та засоби для здійснення відповідної господарської діяльності, що на думку суду свідчить про неможливість реального виконання вищезгаданого господарського зобов'язання та відповідно і настання податкових наслідків.

У відповідності до ст.3 Господарського Кодексу (далі-ГК) України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Про відсутність реального характеру господарської операції з надання послуг свідчать підтверджені дослідженими судом доказами, зокрема актом за №575/23-2/34259967 від 06.04.2011 року, доводи відповідача щодо наявності таких обставин, як відсутність у ПП «Сервіс доріг»необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу недостатньої кількості управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активі, нездійснення ним жодної господарської діяльності, незнаходження підприємства за своєю юридичною адресою.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому положення даної статті ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемним правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стророною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, при цьому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 та 2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіалної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому на підставі наведеного суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від від 18.10.2011, про те, що господарське зобов'язання, укладене між ТзОВ «Керамікбудсервіс»та ПП «Сервіс доріг», є нікчемним (недійсним), оскільки вчинене без наміру настання юридичних наслідків та з метою заниження розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, на переконання суду, операції, зазначені у податковій накладній за № 8200000002 від 20.08.2010 року, є безтоварними. Отже, визначення позивачем податкового кредиту за безтоварними операціями є безпідставним, незважаючи на наявність у позивача, як платника податку, податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, так як податкова накладна, видана позивачу ПП «Сервіс доріг», згідно положень чинного законодавства не є первинним документом в змісті п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином будь-які документи, в тому числі і податкові накладні, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством України. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги тільки ті первинні документи, які складені за наслідками реального виконання господарського правочину.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ТзОВ «Керамікбудсервіс»про скасування оскаржуваних повідомлень - рішень від 28.10.2011 року є необгрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.3,4 Закону України «Про бухгалтерський облік», п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.1.7, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись ч.3 ст.2, ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23.05.2012 року.

Суддя: /підпис/ Гундяк В.Д.