Постанова № 24257141, 23.04.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. справа № 2а-840/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - Воришка Я.Я.

представника відповідача: 417 Управління начальника робіт -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до 417 Управління начальника робіт про стягнення податкового боргу в сумі 90 725,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі -позивач) до 417 Управління начальника робіт (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 90 725,36 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статей 1, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 17 Закону України "Про плату за землю", пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено самостійно визначене відповідачем у деклараціях податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень -грудень 2010 року, за січень -липень 2011 року та в уточнюючих розрахунках за серпень, листопад 2010 року, січень, квітень 2011 року в розмірі 29 402,00 грн.; з плати за землю (земельного податку) за січень -грудень 2010 року і січень -липень 2011 року в розмірі 13 359,62 грн.; з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за червень -грудень 2010 року і січень -липень 2011 року в розмірі 23 462,18 грн. та збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2010 року, 3 квартали 2011 року та півріччя 2011 року в розмірі 15,85 грн. Не погашено заборгованість по застосованих штрафних санкцій із податку на додану вартість в розмірі 15 000,03 грн. та 7 164,57 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 24.11.2010 року і 18.08.2010 року відповідно, прийнятих за несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за березень 2009 року, грудень 2006 року та січень 2007 року; штрафних санкцій з плати за землю в розмірі 1 020,00 грн. та 170,00 грн., застосованих згідно податкових повідомлень-рішень від 25.07.2011 року і 16.12.2010 року відповідно, за несвоєчасне подання декларацій по земельному податку за 2011 рік і 2010 рік; штрафної санкції з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 1 020,00 грн., застосованої податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2011 року, за несвоєчасне подання декларації з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2011 рік, а також штрафної санкції за несвоєчасне подання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 170,00 грн., застосованого податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2010 року, за несвоєчасне подання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2010 року. Загальна сума податкового боргу, яка не сплачена відповідачем, складає 90 725,36 грн., з якої по податку на додану вартість -51 634,55 грн., по податку з плати за землю -14 549,62 грн., по орендній платі за землю з юридичних осіб -24 482,18 грн. та збору за спеціальне використання водних ресурсів -59,01 грн.

У судовому засіданні 23.04.2011 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути із розрахункових рахунків відповідача, що є наявними у банківських установах та за рахунок його готівки в дохід бюджету податковий борг по податку на додану вартість в сумі 51 634,55 грн., по податку за землю в сумі 14 549,72 грн. та по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 24 482,18 грн., тобто без збору за спеціальне використання водних ресурсів, загальний розмір боргу становить 90 666,45 грн. (а.с. 58).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи (а.с. 51, 57), причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 417 Управління начальника робіт зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 24.02.1997 року та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оренду землі", "Про плату за землю" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Податок на додану вартість, плата за землю (земельний податок) та орендна плата з юридичних осіб, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та підпунктів 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 1.3 статті 1, статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 5 Закону України "Про плату за землю", статті 5 Закону України "Про оренду землі" та пункту 180.1 статті 180, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, являється платником податку на додану вартість, плати за землю та орендної плати за землю з юридичних осіб.

Стаття 4 Закону України "Про систему оподаткування" визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні з приводу податкових зобов'язань із податку на додану вартість встановлено, що відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень -грудень 2010 року, січень -липень 2011 року (№№90095, 110895, 118221, 143061, 161986, 167444, 189829, 8885, 43869, 81373, 102643, 112351, 130511, 151415) та в уточнюючих розрахунках за серпень, листопад 2010 року і за січень, квітень 2011 року (№№152076, 152077, 152085, 152078) самостійно обчислено податкове зобов'язання у загальному розмірі 29 402,00 грн. (а.с. 30-47). Даних зобов'язань відповідачем не виконано та не сплачено, і станом на 23.04.2012 року податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно даних декларацій становить 29 402,00 грн. (а.с. 58).

Щодо заборгованості по земельному податку та орендній платі з юридичних осіб, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні правові норми із 01.01.2011 року відображені у пункті 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якого платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 13.12.2010 року, 06.07.2011 року та 30.01.2010 року, 06.07.2011 року відповідачем у відповідності до вимог статті 14 Закону України "Про плату за землю", пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з плати за землю та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №164751 за 2010 рік, №117755 за січень -липень 2011 року, №4885 за червень -грудень 2011 року та №117776 за січень -липень 2011 року, в яких відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 8 437,18 грн., 4 922,40 грн. земельного податку та 11 731,09 грн., 11 731,09 грн. орендної плати за землю відповідно (а.с. 23-25, 17-19). Даних зобов'язань відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку становить 13 359,72 грн. та з орендної плати за земельні ділянки становить 23 462,18 грн.

Згідно приписів пункту 5.1 та підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 та пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, яка крім того передбачає, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податкових деклараціях і уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість за червень -грудень 2010 року, січень -липень 2011 року та за серпень, листопад 2010 року, за січень, квітень 2011 року у загальному розмірі 29 402,00 грн., а також зобов'язання з плати за землю (земельного податку) за січень -грудень 2010 року, січень -липень 2011 року в розмірі 13 359,72 грн. і з орендної плати за земельні ділянки за червень -грудень 2010 року, січень -липень 2011 року в розмірі 23 462,18 грн., є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

З приводу застосованих позивачем до відповідача штрафних санкції з податку на додану вартість, плати за землю і з орендної плати за земельні ділянки, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 18.08.2010 року і 24.11.2011 року позивачем, за наслідками проведених перевірок з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, складено акти за №13946/15-2/07816704 і №19622/15-2/07816704, якими встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині недотримання відповідачем граничних строків сплати самостійно визначених податковими деклараціями зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2006 року, січень 2007 року та березень 2007 року в розмірі 10 158,00 грн., 4 171,00 грн. і 30 000,00 грн. відповідно, суми яких затримувалися до сплати понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми такого зобов'язання (а.с. 27, 29).

Як вже зазначалося судом вище підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом вимог підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 коментованого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за виявлені порушення податковим повідомленням-рішенням за №0005211502/0 від 18.08.2010 року та за №0008341502/0 від 24.11.2010 року до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірах 7 164,52 грн. і 15 000,03 грн. відповідно (50% погашеної суми податкового боргу). Зазначені рішення отримані відповідачем 18.08.2010 року і 24.11.2011 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових повідомлень-рішень (а.с. 26, 28).

Судом також встановлено, що 16.12.2010 року, 13.07.2011 року і 06.09.2011 року державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську за наслідками проведених невиїзних документальних перевірок своєчасності подання податкової звітності по земельному податку та орендної плати за земельні ділянки складено акти за №20553/15-3, №5670/15-3/07816704 і №7054/15-3, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання відповідачем декларації з земельного податку за 2010 і 2011 рік та орендної плати за земельні ділянки за 2011 рік (а.с. 21-22, 99).

Положеннями підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 49.18.3. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту (підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 коментованого пункту Кодексу), - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Частиною 2 пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону, пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0014461503/0 від 16.12.2010 року, №0002821503 від 25.07.2011 року та за №0003761503 від 06.09.2011 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 170,00 грн., 1 020,00 грн. і 1 020,00 грн. (а.с. 22, 98, 20), які отримано відповідачем, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових повідомлень-рішень.

На час судового розгляду грошові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірах 7 164,52 грн., 15 000,03 грн. та з земельного податку, орендної плати за земельні ділянки у розмірах 1 020,00 грн., 170,00 грн. і 1 020,00 грн., застосовані податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2010 року, 24.11.2010 року, 16.12.2010 року, 25.07.2011 року і 06.09.2011 року, відповідачем до бюджету не сплачені.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2010 року, 24.11.2010 року, 25.07.2011 року, 16.12.2010 року і 06.09.2011 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірах 7 164,52 грн., 15 000,03 грн. та з земельного податку і орендної плати за земельні ділянки в розмірах 1 020,00 грн., 170,00 грн. і 1 020,00 грн. відповідно, є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/1880 від 30.01.2002 року та "Ю2" за №2/2828 від 05.03.2002 року (а.с. 10, зворотній бік а.с. 10). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень -грудень 2010 року, за січень -липень 2011 року та уточнюючими розрахунками за серпень, листопад 2010 року, січень, квітень 2011 року, з земельного податку за січень -грудень 2010 року і січень -липень 2011 року, з орендної плати за земельні ділянки за червень -грудень 2010 року і січень -липень 2011 року, податковими повідомленнями-рішеннями за №0005211502/0 від 18.08.2010 року, за №0008341502/0 від 24.11.2010 року, №0014461503/0 від 16.12.2010 року, №0002821503 від 25.07.2011 року та за №0003761503 від 06.09.2011 року, податковою вимогою за №1/1880 від 30.01.2002 року та за №2/2828 від 05.03.2002 року, а також зворотнім боком облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 10, 17-19, 20, 22, 23-25, 26, 28, 30-47, 63-97, 98).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість, земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, а також визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання по податку на додану вартість, земельного податку та орендної плати в загальному розмірі 90 666,45 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 90 666,45 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з 417 Управління начальника робіт податкового боргу в сумі 90 666,45 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з 417 Управління начальника робіт (ідентифікаційний код 07816704, вул. Довженка, 5-а, Івано-Франківськ, 76000) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить 417 Управління начальника робіт в дохід бюджету податковий борг в сумі 90 666 (дев'яносто тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 45 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 27.04.2012 року.