Постанова № 24256994, 21.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5023/303/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

прокурора -Бойко В.В.

першого позивача -Радченко Є.В.

другого позивача -Сосіна І.О.

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1341 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах

держави в особі:

1 Харківської міської ради, м. Харків

2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до приватної виробничо-комерційної фірми "Лана", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі -перший позивач) та Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - другий позивач), в якій після уточнення позовних вимог просив стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (далі - відповідач) на користь держави в особі першого позивача шкоду, заподіяну внаслідок засмічення земельної ділянки відходами в розмірі 450 621,41 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач спричинив шкоду засміченням земельної ділянки відходами, чим порушив ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь держави в особі першого позивача шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про відходи в сумі 450621,41 грн. Крім того, стягнуто з відповідача на користь державного бюджету судовий збір в сумі 9 012,43 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 1 Закону України «Про металобрухт», безпідставно класифікував виявлені матеріали як відходи, що спричиняють забруднення земельної ділянки. На його думку, дії другого позивача щодо участі у прокурорській перевірці суперечать діючому законодавству.

Прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про законність та обґрунтованість судового рішення, зокрема, доведеність факту заподіяння відповідачем шкоди державі засміченням земельної ділянки промисловими та побутовими відходами. Прокурор вважає, що при визначенні розміру шкоди правомірно застосовано п. 5.5. Методики визначення розмірів шкоди зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1999 р. № 171. Просить рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Другий позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про законність судового рішення, а доводів відповідача -безпідставними. Вважає встановленим факт засмічення земельної ділянки відходами, що є порушенням вимог ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". На думку другого позивача, класифікація дій відповідача по розміщенню відходів за адресою: м. Харків, вул. Лебедєва Павла, 59 як засмічення земельних ресурсів, є законними та мотивованими. В зв'язку з чим просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2012 р. без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Перший позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання свого представника не направив, звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника підприємства та неможливістю прибути у судове засідання, яке колегією судів відхилено як необґрунтоване.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування заявленого клопотання, а відповідно до пункту 3.9.2. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні прокурор та позивачі, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників позивачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

За приписами статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про охорону земель»власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

За приписами статті 187 Земельного Кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 21 Закону України „Про відходи" органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами повинні забезпечувати виконання вимог законодавства про відходи, здійснювати контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, а також ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 р. № 429 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 р. за № 1347/20085 державна екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, зокрема, щодо своєчасності та повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань розраховує розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, за дорученням прокуратури Харківської області, Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою із залученням фахівців другого позивача та Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції проведено позапланову перевірку викладених у зверненні депутата Харківської обласної ради Казакової В.С. доводів щодо порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В ході перевірки виявлено факт засмічення земельної ділянки по вул. Павла Лебедєва, 59 у м. Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), що є порушенням вимог ст. 17 Закону України „Про відходи" та ст. 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища".

За результатами проведеної перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища складено акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) № 06-29/532 від 15.12.2011 р. та акт обстеження засміченої земельної ділянки № 06-29/532-1 засм. від 15.12.2011 р. (т. 1 а. с. 36, 46, 47). Морфологічний склад відходів, зафіксованих актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. на території відповідача за адресою: м. Харків, вул. Лебедєва Павла, 59, визначено за класифікатором відходів (ДК 005-96), затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. за № 89.

При цьому, обстеження засміченої земельної ділянки проводилося в присутності заступника директора відповідача, який підписав вищевказані акти без зауважень.

Крім того, факт засмічення земельної ділянки, що використовується відповідачем зафіксовано також і у акті санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської облСЕС за № 935-3.1 від 15.12.2011 р. (т. 1 а. с. 16, 17).

При перевірці встановлено, що рішенням XLIV сесії IV скликання Харківської міської ради від 23.12.2005 р. № 253/05 відповідачу було надано в оренду земельну ділянку по вул. Павла Лебедєва, 59 у м. Харкові площею 1,2490 га для експлуатації самочинно побудованих об'єктів до 31.12.2030 р. Рішенням 13 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25.04.2007 р. № 79/07 до рішення сесії Харківської міської ради від 23.12.2005 р. № 253/05 внесено зміни та прийнято рішення надати відповідачу в оренду земельну ділянку за вказаною адресою площею 1,2490 га для експлуатації самочинно збудованих об'єктів до 31.12.2015 р.

За наслідками перевірки другим позивачем відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007 р., яким затверджено „Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" розраховано шкоду в розмірі 450 621,41 грн., яка завдана відповідачем державі внаслідок засмічення земель відходами.

З метою відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 450 621,41 грн., завданої внаслідок порушення вимог ст. 17 Закону України „Про відходи", позивачем було направлено претензії № № 20-24 від 31.01.2012 р. про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі на загальну суму 450621,41 грн., розрахунок шкоди, акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 15.12.2011р. № 06-29/532 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. № 06-29/532-1засм. (т. 2 а. с. 46-50).

Зазначені претензії були отримані відповідачем 10.02.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення проте залишені відповідачем без відповіді та без задоволення (т. 2 а. с. 51).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що виявлені другим позивачем відходи не є відходами, а є будівельними матеріалами, що були у користуванні відповідача та були придбані останнім для господарських потреб, колегія суддів вважає помилковими та такими, що не вірно тлумачаться відповідачем.

Згідно з Державним класифікатором України „Класифікатор відходів ДК 005-96", затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. за № 89, зафіксовані актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. будівельні матеріали відносяться до категорії відходів.

Під час участі другого позивача у перевірці відповідача було встановлено розміщення будівельних відходів на відкритому грунті (земельній ділянці), яка не спеціально відведеним місцем для розміщення відходів, що кваліфіковано як засмічення земельних ресурсів.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції не дослідив класифікатор шкідливих відходів та не встановив, що виявлені матеріали не відносяться до шкідливих матеріалів, не являються відходами та не могли призвести до забруднення землі, оскільки не є токсичними, а відповідно завдати матеріальних збитків.

Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону України „Про відходи" відходи -це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п. 3 „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, законодавець роз'яснюючи поняття «відходи»не вказує, що дані речовини, матеріали та предмети обов'язково мають бути токсичними, проте якщо вони утворилися у процесі людської діяльності, то мають бути обов'язково утилізовані чи видалені їх власником.

Разом з тим, зазначені твердження відповідача спростовуються ним самим, оскільки через деякий час виявлене засмічення було частково ліквідоване, що підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема, поясненнями прокурору № 06/01 від 11.01.2012 р. до листа № 04-50-238-11 від 10.01.2012 р.

Крім того, відповідачем невірно розуміється та визначається у апеляційній скарзі вид заподіяної ним шкоди, оскільки за наслідками перевірки встановлено, що відповідач у процесі здійснення господарської діяльності в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про відходи»та ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без відповідних дозвільних документів, здійснив засмічення земельних ділянок по вул. Павла Лебедєва, 59 у м. Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), чим заподіяв шкоду на суму 450 621,41 грн.

Як правомірно зазначає прокурор, для заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Посилання відповідача на п. 5.4. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 є необґрунтованими, оскільки для застосування даного пункту Методики необхідно встановлення факту засмічення земельної ділянки відходами, що відносяться до категорії небезпечних (токсичних) відходів, що є відповідно підставою для застосування коефіцієнту - 100 при визначенні розміру шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки.

За наслідками проведеної перевірки другим позивачем встановлено, що відповідач засмітив земельні ділянки промисловими та побутовими відходами, а тому при визначенні розміру шкоди відповідно до п. 5.5 зазначеної Методики за формулою № 6 застосовувався коефіцієнт - 10, тобто коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що дії другого позивача щодо участі у прокурорській перевірці суперечать Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки другий позивач не здійснював перевірки відповідача, а був залучений в якості фахівця до прокурорської перевірки та надав відповідну довідку, а не акт перевірки, у зв'язку з чим дія зазначеного Закону не розповсюджується на відносини, що виникають під час здійснення прокурорського нагляду.

Крім того, відповідно до п. 3 вищезазначеної Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

В даному випадку факт забруднення земельної ділянки встановлений другим позивачем, про що зазначено в акті обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) № 06-29/532 від 15.12.2011 р., акті обстеження засміченої земельної ділянки № 06-29/532-1 засм. від 15.12.2011 р., протоколом про адміністративне правопорушення від 14.12.2011 р., постановою про накладення адміністративного стягнення від 14.12.2011 р.

Таким чином, дії другого позивача щодо участі у прокурорській перевірці та складанні актів обстеження не суперечать діючому законодавству.

За приписами ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду за ст. 1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З урахуванням наведених норм права та встановлених судами обставин справи суд апеляційної інстанції зазначає, що вина відповідача полягає в тому, що він не виконав обов'язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо невжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованого звалища відходів.

Таким чином, в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 450 621,41 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про відходи є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та наданими суду доказами, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 17 травня 2012 року.