Постанова № 24256991, 22.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5023/1145/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача -Соколай В.А.

відповідача -Карпенко А.П., Лихачов Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1444 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 4 квітня 2012 року у справі № 5023/1145/12

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

до Печенізького комунального підприємства "Джерело", смт. Печеніги Харківської області

про стягнення 24 000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просило стягнути з Печенізького комунального підприємства "Джерело" (далі - відповідач) штраф у загальному розмірі 12 000,00 грн. та пеню у розмірі 12000,00 грн. в зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 4 квітня 2012 року у справі № 5023/1145/12 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги позивача задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України штраф в сумі 12 000,00 грн., пеню в сумі 12 000,00 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2012р., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи при його прийнятті. Крім того, зазначає, що підприємство не здійснювало дій, відповідальність за які передбачена Законом України „Про захист економічної конкуренції", а рішення позивача від 31.10.2011 р. № 93-К про накладення штрафу є неправомірним. На його думку, закон не передбачає можливість визначення штрафу у фіксованій сумі, як це передбачено рішенням позивача, в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення штрафу у розмірі 12 000,00 грн. При цьому, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не перевірено розрахунок суми штрафу, а також неправомірно не застосовано ч. 1 ст. 233 Господарського суду України та не зменшено розмір штрафних санкцій.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішення від 31.10.2011 р. № 93-К у встановлений законом термін, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2012 р. є законним та обґрунтованим. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на її необґрунтованість, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 31.10.2011 р. позивачем за результатами розгляду справи №1/02-120-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийнято рішення № 93-К, яким визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках централізованого водопостачання та водовідведення, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринках.

Згідно рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до частин 2, 6 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" на відповідача накладено штраф у загальному розмірі 12000,00 грн. (а. с. 5-12).

Копія рішення направлена відповідачу 03.11.2011 р. для виконання та отримана відповідачем 15.11.2011 р., що підтверджується останнім у листі № 236 від 28.11.2011 р. (а. с. 13).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання може бути оскаржене до господарського суду.

Відповідач своїм правом на оскарження рішення не скористався, а тому рішення позивача № 93-К від 31.10.2011 р. в силу ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є чинним та підлягає обов'язковому виконанню.

За приписами ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений законом термін штраф не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідач у встановлений законом строк штраф не сплатив, позивачем правомірно нараховано до сплати пеню за період з 16.01.2012 р. по 03.04.2012 р. в розмірі 12000,00 грн., що повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок суми штрафу є неправомірним і не перевірений судом першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними.

Рішення позивача про стягнення штрафу в розмірі 12 000,00 грн. відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось. А пунктом 20 Рекомендацій Вищого господарського "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 29.10.2008 р. № 04-5/247, що діяли на момент прийняття рішення позивачем, передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом було неправомірно не застосовано ч. 1 ст. 233 Господарського суду України та не зменшено розмір пені, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач при нарахуванні штрафних санкцій дотримувався приписів частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 21 вищезазначених Рекомендацій нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження сплати штрафу, накладеного за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2011 р. № 93-К ним у передбачений термін та у встановленому законом порядку не оскаржувалось, то вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України штрафу в сумі 12 000,00 грн. та пені в сумі 12 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 4 квітня 2012 року у справі № 5023/1145/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 21 травня 2012 року.