Рішення № 24256753, 15.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5023/1372/12

вх. № 1372/12

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 16/178 від 20.01.2012 року)

3-ї особи - ОСОБА_2 (дов. № 62 від 30.05.2011 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 74901,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Завод ім.В.О. Малишева", звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 74901,45 грн., яка складається з 67061,36 грн. основного боргу, 5159,55 грн. пені, 2348,15 грн. 7% річних, 332,39 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 4674-Н, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 27.07.2010 року в частині здійснення оплати у повному обсязі орендних платежів за період з червня 2011 року по листопад 2011 року включно. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/1372/12 та розгляд справи призначено на 10.04.2012р. о 12:00 год. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості 3-ї особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, невиконання (повне або часткове) усіма учасниками судового процесу вимог суду по даній справі, ненадання витребуваних судом доказів, розгляд справи № 5023/1372/12 було відкладено на 25.04.2012 року о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2012 р. розгляд справи № 5023/1372/12 було відкладено на 15.05.2012 року о 12:10.

25.04.2012 р. після судового засідання судом було отримано надану до канцелярії господарського суду позивачем заяву про уточнення позовних вимог (вх. 4447), в якій позивач зазначає, що сума основного боргу за серпень 2010 року по грудень 2011 року у розмірі 67061,72 грн. складається із заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання майна та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 74901,45 грн., яка складається з 67061,36 грн. основного боргу, 5159,55 грн. пені, 2348,15 грн. штрафу, 332,39 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, з урахування наданої до суду 25.04.2012 року заяви, у повному обсязі.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні не заперечує проти позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання були повідомлений за адресою зазначеною у позовній заяві. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.04.2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрований за адресою проживання: 61157, АДРЕСА_1, та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду по даній справі. У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ФОП ОСОБА_4, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами та у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.07.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (3-я особа) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем) було укладено Договір оренди № 4674-Н, відповідно до умов якого, орендарю (відповідачу) було передане в строкове платне користування державне майно: частину ділянки з асфальтобетонним покриттям з північної сторони інженерного корпусу (інв. № 001257), загальною площею 1500 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева".

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору сторони встановили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Як вбачається із матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області передало відповідачу вищезазначене орендоване майно, що підтверджується актом прийому - передачі орендованого майна від 27.07.2010 року.

Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р., з урахуванням результату конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2010 року - 6000,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень - липень 2010 р.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Крім того, на виконання п. 5.12 договору оренди № 4674-Н, 20 вересня 2010 року між Державним підприємством "Завод ім. В.О.Малишева" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна № 803дп, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечувати обслуговування та експлуатацію частини ділянки з асфальтобетонним покриттям з північної сторони інженерного корпусу (інв. № 001257), загальною площею 1500 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, а відповідач зобов'язався брати участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі.

Факт повернення орендованого за договором № 4674-Н майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 06.01.2012 року, в якому сторонами зафіксовано, що орендоване майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3, повернуто балансоутримувачу в задовільному стані 01 грудня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди № 4674-Н від 27.07.2010 р. належним чином виконував взяті на себе зобов'язання передбачені цим договором та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна № 803дп, однак, в порушення умов договору відповідач сплачував позивачу 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача за оренду майна та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна не у повному обсязі, в зв'язку з чим згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року склала 67061,72 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено те, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати на рахунок балансоутримувача у розмірі 30% від розміру усієї орендної плати та по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна, з урахуванням чого позивачем заявлена сума основної заборгованості за договором оренди № 4674-Н від 27.07.2010 р. та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна № 803дп від 20.09.2010 р. за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року у розмірі 67061,72 грн., яка підтверджується матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням умов вищезазначених договорів, пеню в сумі 5159,55 грн. та штраф у сумі 2348,15 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.7 Договору оренди сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 договору співвідношенні.

Пунктом 2.2.4 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна № 803дп сторони також, за неналежне виконання договірних зобов'язань передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно якого належна до сплати сума становить 5159,55 грн., тому суд, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, задовольняє позовні вимоги і в цій частині.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Таким чином, суд вважає вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2348,15 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 332,39 грн., наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у розмірі 1609,50 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, 610, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 26.03.1999р.; відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61037, АДРЕСА_3; р/р 26002000113470 у філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618; код 14315629) 67393,75 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції; 5159,55 грн. пені; 2348,15 грн. штрафу; 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.