Рішення № 24256596, 17.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2012 р. Справа № 24/009-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства «Сама»до Сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос»про стягнення 196 651, 00 грн.за участю представників:

позивача:Дудник А.В., Дмитренко М.Івідповідача:Балацький В.Д., Самченко Г.П. суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 196 651, 00 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.04.2012 р.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 7 від 23.03.2012 р. (вх. № 4901 від 28.03.2012 р.), у якому він повністю заперечує проти позову, стверджуючи, що накладні та довіреність, на які посилається позивач як на докази по справі, виписувалися лише для наміру, але фактично господарська операція не відбулася.

У судовому засіданні 05.04.2012 р. представник відповідача подав клопотання № 9 від 04.04.2012 р., у якому просить суд витребувати з Білоцерківської МДПІ копії реєстрів обліку та додаток № 2 до декларації ПП «Сама»по ПДВ за березень 2009 року та декларації щодо податку на прибуток і узагальнений облік.

Суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки воно є необґрунтоване належним чином, не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.04.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2012 р. за клопотання представника відповідача продовжено строк вирішення спору у справі № 24/009-12 на п'ятнадцять днів до 19.05.2012 р.

У судовому засіданні 20.04.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.05.2012 р.

До господарського суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 04.05.2012 р. (вх. № 7580 від 10.05.2012 р.) про приєднання до матеріалів справи листа Білоцерківської ОДПІ від 23.04.2012 р. та акту Білоцерківської ОДПІ № 959/22-3/32638113/81 від 04.05.2012 р. про результати проведення зустрічної звірки ПП «Сама» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СГ АПП «Колос», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2009 р. по 31.03.2009 р., в якому зазначено, що станом на 30.04.2012 р. дебіторська заборгованість за відвантажений товар за розрахунками із СГ АПП «Колос»становить 196 651, 08 грн. відповідно до даних бухгалтерського рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями».

11.05.2012 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява вих. № 17 від 10.05.2012 р. (вх. № 7642 від 11.05.2012 р.) про зупинення провадження у справі № 24/009-12 до закінчення перевірки правоохоронними органами законності здійснення господарських операцій ПП «Сама»в березні 2009 року.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідачем не подано належних доказів, які підтверджують викладені у вищезазначеній заяві обставини, зокрема постанови про порушення кримінальної справи.

За таких обставин, суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 11.05.2012 р. у суду виникла необхідність витребування додаткових доказів, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 17.05.2012 р.

Присутні у судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених в позові та поясненнях по справі № б/н від 16.05.2012 р. (вх. № 8070 від 17.05.2012 р.)

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 17.05.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

02.03.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 2/03, за умовами якого в терміни, визначені договором, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахування відсотків, інші умови, погоджені сторонами -визначені в специфікації (додатки № 1 та № 2), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.4 договору відповідач заявляє та стверджує, що він є сільськогосподарським товаровиробником і купує товар для використання у технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1, № 2. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті -в доларах США. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів.

Відповідно до п. 2.2 договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні.

Згідно з п. 2.3 договору відповідач проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок позивача.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується відповідачем авансом, вказаний в додатку № 1, № 2, № 3 до договору.

Відповідно до п. 2.5 договору вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем чотирма платежами, рівними частинами в наступні терміни: першого серпня, першого вересня, першого жовтня та першого листопада року, в якому відповідач отримав товар (якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1, № 2, № 3).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що позивач зобов'язаний передати товар відповідачу з дотриманням терміну поставки, вказаного в додатку № 1, та в місці, визначеному в графі «Базис поставки»цього ж додатку. Якщо інше не буде визначено сторонами в додатках до договору, базис поставки товару -EXW (Інкотермс-2000) -склад позивача у регіоні (області) за місцезнаходженням відповідача.

Згідно з п. 4.2 договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості -відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують із дня підписання його тексту представниками сторін та припиняються належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 договору).

Додатком № 2 від 02.03.2009 р. до договору поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р. сторони погодили поставку товару (аміачна селітра) в кількості 140 т на загальну суму 420 000, 00 грн. Термін оплати товару встановлений 01.08.2010 р.

Додатком № 3 від 02.03.2009 р. до договору поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р. сторони погодили поставку товару (аміачна селітра) в кількості 10 т на загальну суму 30 000, 00 грн. Термін оплати товару встановлений 01.08.2010 р.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р. передав по накладним СМ № 7 від 06.03.2009 р. на суму 375 000, 00 грн. та № 8 від 07.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн. відповідачу товар на загальну суму 450 000, 00 грн., а відповідач, на підставі довіреності серія ЯОЗ № 251685 від 06.03.2009 р., вказаний товар отримав. Оригінали зазначених документів оглянуті в судовому засіданні, копії - залучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В заперечення позовних вимог відповідач зазначає, що накладні та довіреність, на які посилається позивач як на докази по справі, виписувалися лише для наміру, але фактично господарська операція не відбулася. Крім того, відповідач посилається на те, що зазначені господарські операції позивач не відобразив в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим вони не можуть бути доказами по справі.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

На підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби на інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа «Найменування цінностей»у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. До видачі довіреностей особи інструктуються про порядок і терміни використання та звітування про використання довіреностей або повернення невикористаної довіреності.

Згідно з п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Пунктом 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана»і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інші первинні документи, а саме: накладна-вимога, товарно-транспортна накладна, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

У матеріалах справи містяться, надані позивачем, наступні товарно-транспортні накладні: № СМ № 7 (1) від 06.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн., № СМ № 7 (2) від 06.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн., № СМ № 7 (3) від 06.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн., № СМ № 7 (4) від 07.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн., № СМ № 7 (5) від 07.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн. Оригінали зазначених документів оглянуті в судовому засіданні, копії - залучені до матеріалів справи.

Як вбачається із вищезазначених товарно-транспортних накладних, вони підтверджують здійснення поставки товару позивачем відповідачу по накладній СМ № 7 від 06.03.2009 р. на суму 375 000, 00 грн.

Однак, накладна № 8 від 07.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн. не містить посилання на договір поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р. та позивачем не надані товарно-транспорті накладні на підтвердження відображення здійснення господарської операції.

Твердження позивача про те, що товарно-транспортні накладні, що підтверджують здійснення поставки товару позивачем відповідачу по накладній № 8 від 07.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн., були знищені (акт про знищення первинних документів від 06.11.2010 р.) у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання не може бути взяте судом до уваги з огляду на те, що відповідно до п. 315 Переліку типових документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.1998 р. за № 576/3016 строк зберігання первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах -3 роки.

Таким чином, судом не може бути взята до уваги накладна № 8 від 07.03.2009 р. на суму 75 000, 00 грн. як підтвердження здійснення позивачем передачі товару відповідачу за договором поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р.

Суд, врахувавши вищезазначені положення нормативно-правових актів, а також проаналізувавши накладну СМ № 7 від 06.03.2009 р., довіреність серія ЯОЗ № 251685 від 06.03.2009 р., товарно-транспортні накладні № СМ № 7 (1) від 06.03.2009 р., № СМ № 7 (2) від 06.03.2009 р., № СМ № 7 (3) від 06.03.2009 р., № СМ № 7 (4) від 07.03.2009 р., № СМ № 7 (5) від 07.03.2009 р., дійшов висновку, що зазначенні первинні документи відповідають вимогам закону та є підтвердженням здійснення між сторонами господарської операції з передачі товару на загальну суму 375 000, 00 грн. за договором поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи відповідача не спростовують заявлені до нього позовні вимоги, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень ним не надано.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 196 651, 00 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки на умовах товарного кредиту № 2/03 від 02.03.2009 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 р. № 3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011 р., сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету Київської області Приватному підприємству «Сама»0, 98 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 38 від 27.02.2012 р.

Оригінал платіжного доручення № 38 від 27.02.2012 р. знаходиться в діловодстві господарського суду Київської області у матеріалах справи № 24/009-12.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Сама»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос»(09515, Київська область, Таращанський район, село Потоки, вулиця Леніна, будинок 15, ідентифікаційний код - 23578718) на користь Приватного підприємства «Сама»(09165, Київська область, Білоцерківський район, село Блощинці, вулиця Білоцерківська, будинок 36, ідентифікаційний код - 32638113) 196 651 (сто дев'яносто шість тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 3 933 (три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 02 коп. судового збору.

3. Повернути Приватному підприємству «Сама»(09165, Київська область, Білоцерківський район, село Блощинці, вулиця Білоцерківська, будинок 36, ідентифікаційний код - 32638113) з Державного бюджету Київської області (р/р 31214206783001, банк Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (ГУ ДКСУ у Київській області), МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989) 0 (нуль) грн. 98 коп. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 38 від 27.02.2012 р.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 21.05.2012 р.

Суддя Т.В. Лутак