Рішення № 24256591, 15.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2012 р. Справа № 6/043-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Алой" про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 01.03.2012р.),

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 13.05.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіко" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Алой" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором безпроцентної позики № 18 від 26.06.2007р., щодо повернення наданих відповідачу коштів у строки, визначені п. додаткової угоди № 1 до договору № 18 від 26.06.2007р., у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 78 630 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.05.2012р. порушено провадження у справі № 6/043-12 та призначено її до розгляду на 15.05.2012р.

15.05.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано заяву про визнання позову.

Відповідно до ч. 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ч. 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, визнання позову не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, визнання позову прийнято господарським судом.

В судове засідання 15.05.2012 року представники сторін з'явилися, представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі; представник відповідача позовні вимоги у розмірі 78 630 грн. визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

26 червня 2007 року між сторонами укладено договір № 18 безготівкової позики, відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов'язується надати відповідачу безпроцентну позику, а відповідач зобов'язується використати її за призначенням (п.2.1. -здійснення статутної діяльності) і повернути позику до 27 червня 2020 року (п.5.1.).

Згідно п. 3.1. договору сума позики становить 78 630,00 грн., яка надається в безготівковому порядку шляхом її перерахування на поточний рахунок відповідача (п.4.1.).

На виконання умов договору позивач перерахував 78 630,00 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується наявному в матеріалах справи платіжному дорученні № 227 від 27 червня 2007 року.

Додатковою угодою №1 від 12 липня 2010 року до договору безготівкової позики № 18 від 26 червня 2007 року змінено строк повернення позики -31 серпня 2011 року.

Судом встановлено, що строк повернення позики за договором безготівкової позики № 18 від 26 червня 2007 року настав, однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, позику у встановлений строк не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню боргу по поверненню позики підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів сплати боргу по повернення позики у строк, встановлений договором відповідач не надав, а сам борг підтверджується наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг визнаний відповідачем, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 78 630,00 грн. грн. боргу за повернення позики за договором безготівкової позики № 18 від 26 червня 2007 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Алой" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 33586555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіко" (03026, м. Київ, вул. Нова, буд. 1, ідентифікаційний код 14275539) 78 630 (сімдесят вісім тисяч шістсот тридцять) грн., а також 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.