Рішення № 24256457, 08.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р. Справа № 18/037-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Агрозавод», м.Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Требухівське», с.Требухів

про стягнення 79817,42 грн.

Суддя А.Кошик

Представники:

Від позивача: Приходько О.В.

Від відповідача: Савич І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агрозавод» (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Требухівське» (далі - відповідач) про стягнення 79817,42 грн.

Провадження у справі №18/037-12 порушено відповідно до ухвали суду від 27.03.2012 року та призначено справу до розгляду на 05.04.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2012 року подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати відзив. Розгляд справи відкладався до 08.05.2012 року.

В судовому засіданні 08.05.2012 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач позов в частині основного боргу визнав, заперечував в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 0,3% за кожен день прострочення, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором купівлі-продажу № 12-05 від 17.05.2011 року, укладеним між ПП «Агрозавод»(позивач, продавець) та СТОВ «Требухівське»(відповідач, покупець).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність та оплатити його на умовах даного Договору.

На виконання умов Договору ПП «Агрозавод», згідно видаткової накладної № РН-20 від 17.05.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 61560,00 грн. і факт його отримання підтверджується підписом уповноваженої особи на накладній та Довіреністю для отримання товару. Крім того, факт отримання товару відповідач визнав.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 12-05 від 17 05 2011 року оплата здійснюється шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця до 30 вересня 2011року.

Однак, відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, що ним визнано.

Враховуючи, що товар було оплачено лише на 10 150 грн., заборгованість відповідача складає 51 410,00 грн., що відповідачем визнано.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 58140 грн. заборгованості обґрунтована з огляду на встановлені судом обставини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

У зв'язку з простроченням оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 0,3% за кожний день прострочення в сумі 27298,71 грн. за 177 днів прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Договору передбачено, що за порушення умов цього Договору до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі 0,3% від загальної суми Договору за кожен день прострочки.

Відповідач заперечував проти стягнення штрафних санкцій, оскільки вважає їх пенею до якої згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосовується обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та враховуючи заперечення відповідача суд враховує, що ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, передбачена п. 6.1. Договору неустойка в розмірі 0,3%, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 177 днів прострочення в сумі 3864,20 грн., що відповідачем визнано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 360,80 грн. інфляційних та 747,91 грн. 3% річних за період простроченя оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних на прострочену суму, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані і підлягають задоволенню в частині стягнення 51410 грн. боргу, 3864,20 грн. пені, 360,80 грн. інфляційних та 747,91 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Требухівське» (07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Броварська, 46, код 30651825) на користь Приватного підприємства «Агрозавод»(03150, м. Київ, вул. Барбюса, 5а, код 25293368) 51410 грн. боргу, 3864,20 грн. пені, 360,80 грн. інфляційних, 747,91 грн. 3% річних та 1136,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А. Ю.