Рішення № 24244118, 22.05.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-4120/11

(2/401/924/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коньковій А.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

за участі представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП «Банк», де третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 28 листопада 2007 року між нею, ОСОБА_1, з одного боку та ЗАТ «ОТП-Банк», з іншого боку, був укладений кредитний договір №СL -300/659/2007, згідно якого (п. 2 розмір кредиту), відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит в сумі 28 498,80 дол. США; кредит надавався на придбання авто, яке було заставлено згідно умов кредитного договору. Як зазначається позивачем при зверненні до суду наприкінці січня 2010 року на адресу позивача надійшов лист з АНД ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 19.01.2010р. та додатки до нього, з яких вбачається, що приватним гаріусом ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис № 12240 від 16.12.2009 р. .за вищевказаним кредитним договором та звернуто стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме автомобіль марки HJUNDAJ TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску -2007, колір -чорний, кузов НОМЕР_3, НОМЕР_4, тип - легковий - універсал -В, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майн, пропонувалося задовольнити вимоги вимоги ЗАТ «ОТП Банк»у розмірі 196 939.23 грн. На переконання позивача, нотаріус не мав права видавати виконавчий напис, а тому цей напис є таким, що не підлягає виконанню. При цьому позивач посилається на те, що згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" в редакції, що діяла на час укладення договору та вчинення нотаріального напису, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок ліня нотаріальних дій нотаріусами України, затвердж. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Згідно п. 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані спт и підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1 І 72 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання авчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

На переконання позивача, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності сутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 88 Закону "Про нотаріат»про безспірність заборгованості; розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчих написах зроблено банком одноособово без урахування думки та позичальника ОСОБА_1 та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Позивач вважає, що сума невиконаних зобов'язань вказана у виконавчих написах, не може складати 196 939,27 грн., оскільки у зв'язку з частковим погашенням боргу перед банком є істотно меншою. Крім того, банк мав поінформувати ОСОБА_1 про розмір заборгованості позичальника до моменту вчинення виконавчого напису і в разі відсутності заперечень зі сторони ОСОБА_1 стосовно розміру заборгованості зазначена обставина набула би статусу безспірної.

Тобто, із вказаних норм права вбачається, що така заборгованість або інша чільність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування; між тим, з кредитного договору вбачається, що грошові зобов'язання виражені у валюті США -долари, сума якого (основного зобов'язання) складає 28 498,80 дол. США. За виконавчим написом борг стягнуто в іншій валюті - гривні, також в іншій сумі 196 939,23 грн. Тобто, боргові зобов'язання, зазначені у виконавчому написі, не співпадають із зобов'язаннями, зазначеними у договорі застави як за розміром визначених сум та валютою, так і характером та підставою, тобто виконавчий напис вчинено на виконання зобов'язань, які договором застави такими не визначені. Таким чином, на переконання позивача, нотаріус в порушення вказаних норм права нотаріус без правових підстав вчинив виконавчий напис на договорі.

Відповідач позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні; заперечуючи, відповідач посилався на те, що позивач не здійснював вчасно оплату кредиту згідно графіка платежів, відповідно не було дотримано умов Кредитного договору №СL-300/659/2007 від 28.11.2007 р., тому позивачу на виконання положень п.1.9 вищезазначеного Кредитного договору, ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу»було направлено досудову вимогу №22-2/80622 від 12.05.2009 р. щодо дострокового виконання його зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів, але дана вимога про погашення всієї суми боргових зобов'язань не була виконана. Відповідач посилається на те, що згідно із абз.6 ст. 2 Закону України «Про заставу»: Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчиненням виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Пункт 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5, визначає, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»до таких документів відносяться нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Так, для вчинення виконавчого напису нотаріусу було подано розрахунок заборгованості станом на 09.12.2009 р., який є доказом заборгованості позичальника перед банком; таким чином, безспірність вимоги підтверджується не окремими фактами, а встановленими чинним законодавством документами, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, тому, тому, на переконання відповідача, виконавчий напис був чинений відповідно до закону який його передбачав.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, та за згодою осіб, які беруть участь у справі, суд вирішував справу у її відсутності.

Заслухав пояснення сторін та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Таким чином, оскільки за судового розгляду справи сторонами не заперечувалося укладення кредитного договору та договору застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивача (28 листопада 2007 року між сторонами за цим позовом був укладений кредитний договір №СL -300/659/2007, та цього ж дня договір застави автотранспортного засобу №РСL-300/659/2007).

Разом з тим, ухвалюючи рішення по суті вимог позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до договору застави автотранспортного засобу №РСL-300/659/2007 від 28.11.2007 р., укладаючи договір, сторони за ним застережили порядок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, який встановлюється діючим законодавством (п. 6.4 договору застави); сторони погодили, що заставодержатель має право використовувати для звернення стягнення на предмет застави будь-який інший порядок і будь-які інші права і процедури, дозволені чинним законодавством, а не передбачені в цьому договорі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду. Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

За наведених вище обставин для суду вбачаються підстави для ухвалення про визнання таким, що не підлягає виконанню повністю, виконавчий напис, вчинений 16 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №12240 про звернення стягнення на рухоме майно: транспортний засіб, а саме автомобіль марки HJUNDAJ TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску -2007, колір -чорний, кузов НОМЕР_3, НОМЕР_4, тип - легковий - універсал -В, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1).

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.. 215 та ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню повністю, виконавчий напис, вчинений 16 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №12240 про звернення стягнення на рухоме майно: транспортний засіб, а саме автомобіль марки HJUNDAJ TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску -2007, колір -чорний, кузов НОМЕР_3, НОМЕР_4, тип - легковий - універсал -В, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП «Банк»(місце знаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 21685166) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 51 (п'ятдесят однієї) грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 (тридцяти семи) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, рішення суду надирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя