Ухвала суду № 24240195, 18.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року справа №2а-11371/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

18 квітня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Шаблієнка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інстанції у м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-11371/11/1270 за позовом Малого приватного підприємства „Риф" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. задоволений позов Малого приватного підприємства „Риф" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, визнані протиправними дії ДПІ у м. Лисичанську Луганської області щодо визнання правочинів, укладених між Малим приватним підприємством „Риф" та Приватним підприємством „26 Елемент" такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, та дії Державної податкової інспекції в м. Лисичанську щодо визнання порушень Малим приватним підприємством „Риф" пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 350739 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 315304 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 103965 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права в частині неправильного застосування податкового законодавства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що полягає у неврахуванні судом, що ПП „26 Елемент" здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які відображено в копіях реєстру руху коштів банківських рахунків, які укладені в порушення ч.1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені ПП „26 Елемент" з TOB „Неотех Інстал" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Згідно з актом перевірки у суб'єкта господарювання ПП „26 Елемент" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України „Про податок на додану вартість". В результаті порушення контрагентом ПП „26 Елемент" податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угода, укладена з МПП „Риф", має протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесені до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей та обладнання, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушує публічний порядок. МПП „Риф" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за його відсутністю.

В судовому засіданні представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Мале приватне підприємство „Риф" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, є платником податку на додану вартість та платником податку на прибуток. Одним з основних видів діяльності МПП „Риф" за КВЕД є виробництво гумових виробів.

ДПІ в м. Лисичанську Луганської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка МПП „Риф" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 31.11.2008 р. по взаємовідносинам з ПП „26 Елемент", за результатами якої складений акт від 25.11.2011 р. №103/23-30824795.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлені порушення МПП „Риф" пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 350739 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 315304 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 103965 грн.

З акту перевірки від 25.11.2011 р. №103/23-30824795 вбачається, що відповідач з посиланням на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між МПП „Риф" та ПП „26 Елемент" та по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності здійснення господарських операцій позивачем з ПП „26 Елемент".

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2007 р. МПП „Риф" укладений договір купівлі-продажу № 03/01-1 з ПП „26 Елемент", за умовам якого позивач придбаває у ПП „26 Елемент" продукцію для виготовлення формових РТІ, вартість, кількість, асортимент та якість якої визначається у специфікаціях. Виконання договору доведено в судовому засіданні первинними документами: специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреністю на отримання товару.

03.10.2008 р. МПП „Риф" укладений договір купівлі-продажу № 77 з ПП „26 Елемент", за умовам якого позивач придбаває у ПП „26 Елемент" товар, вартість, кількість, асортимент та якість якого визначається у рахунках-фактурах. Виконання договору доведено в судовому засіданні первинними документами: додатковою угодою специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреністю на отримання товару.

Оприбуткування товару, отриманого позивачем за зазначеними договорами, підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361.

Отримані від ПП „26 Елемент" податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди, що підтверджено актом перевірки.

Розрахунки між МПП „Риф" та ПП „26 Елемент" здійснені шляхом заліку зустрічних вимог, а також шляхом видачі простих векселів, що підтверджується актом перевірки.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем товари придбавались нікчемними правочинами з ПП „26 Елемент".

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначалось раніше, основним видом діяльності МПП „Риф" є виробництво гумових виробів. З метою одержання прибутку позивачем укладені договори з ПП „26 Елемент", за якими позивач придбавав у цього підприємства гумову суміш та інші товари. В подальшому позивачем придбаний товар перероблявся у гумовотехнічні вироби, які продавалися різним суб'єктам господарювання, про що свідчать договори поставки, додаткові угоди, специфікації, інші первинні документи на виконання цих договорів.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", витрати позивача з придбання гумової суміші та інших товарів у ПП „26 Елемент" у 2008 р. є валовими витратами, оскільки ці витрати здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також колегія суддів зазначає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, перелік яких зазначений вище, складені за результатами проведених операцій за спірними договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, виконання договорів з ПП „26 Елемент" підтверджено первинними документами, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування.

Що стосується висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість", колегія суддів зазначає, що такі висновки не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, одним з основних видів діяльності МПП „Риф" є виробництво гумових виробів. З метою одержання прибутку позивачем укладались угоди з ПП „26 Елемент", за якою позивач придбавав у цього підприємства гумові суміші, які переробляв у гумовотехнічні вироби. Виготовлені гумовотехнічні вироби позивачем реалізовувались суб'єктам господарювання, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість", витрати позивача з придбання товару у ПП „26 Елемент" є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ПП „26 Елемент" позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів МПП „Риф" вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про нікчемність угод, викладені в акті перевірки, є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність об'єкту оподаткування через нікчемність угод позивача з ПП „26 Елемент". На час виконання договорів купівлі-продажу між МПП „Риф" та ПП „26 Елемент" (2008 р.) постачальник ПП „26 Елемент" здійснювало господарську діяльність, не визнавалось банкрутом, діяльність не припинялась, було платником податку на додану вартість.

Що стосується висновків податкового органу про нікчемність правочинів, колегія суддів зазначає про протиправність таких висновків з огляду на відсутність у податкового органу компетенції щодо тлумачення змісту господарських договорів, а також відсутність правових підстав для такого висновку, з огляду на приписи Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки перевірка податковим органом проведена за 2008 р. у 2011 р., а тому не збереження товарно-транспортних накладних, які не є первинними документами в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інстанції у м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-11371/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а-11371/11/1270 за позовом Малого приватного підприємства „Риф" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.