Ухвала суду № 24239450, 30.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Масло І.В

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року справа №2а-13759/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

30 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представників позивача Родіної І.С., Шрамко О.С.

представника відповідача Глуховського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. в справі № 2а-13759/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донрозробка" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донрозробка" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції: № 0000232341/0-336 від 08.05.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 587 363 грн., у т.ч. за основним платежем - 304 175 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 283 185 грн.; № 0000242341/0-337 від 08.05.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 219 782 грн., у т.ч. за основним платежем - 43 655 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176 127 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні судом Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України „Про податок на додану вартість", а саме, судом зроблений неправильний висновок про те, що штреки (споруди) не є основними фондами у розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим є й невірним висновок про правомірність віднесення до складу валових витрат видатків з проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення штреків. Крім того, судом неправильно застосовані положення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо операцій з ТОВ „Діса-Транс" та ТОВ „Укрвуглебуд". Також апелянт зазначив, що представники позивача, які брали участь у розгляді справи, не є повноважними особами, оскільки вони діяли на підставі довіреностей, виданих попереднім керівництвом підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 09.02.2009 р. по 23.03.2009 р. Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка ТОВ „Донрозробка" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 30.03.2009 № 368/23-2/31362083. Актом встановлені, зокрема, наступні порушення:

- пункту 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 рік у сумі 304175 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування у 2008 році на 3724011 грн., а тому числі за 1 півріччя 2007 р. - занижено на 27061 грн., з них 2 квартал 2007 р. -занижено на 15575 грн.; 9 місяців 2007 р. - занижено на 307600 грн., з них 3 квартал 2007 р. -занижено на 280539 грн.; 2007 р. - занижено на 304175 грн., з них 4 квартал 2007 р. - завищено на 3426 грн.; 1 квартал 2008 р. - занижено на 168140 грн.; 1 півріччя 2008 р. - занижено на 270256 грн., з них 2 квартал 2008 р. - занижено на 102116 грн.; 9 місяців 2008 р. - занижено на 121193 грн., з них 3 квартал 2008 р. - завищено на 149063 грн.; 2008 р. - зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 3724011 грн., з них 4 квартал 2008 р. - зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 3239839 грн.;

- підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 352253 грн., у тому числі за квітень 2007 р. - занижено на 49333 грн.; травень 2007 р. - занижено на 48773 грн.; червень 2007 р. - занижено на 57725 грн.; липень 2007 р. - занижено на 54744 грн.; серпень 2007 р. - занижено на 51152 грн.; вересень 2007 р. -занижено на 44877 грн.; листопад 2008 р. - занижено на 1994 грн.; грудень 2008 р. -занижено на 43655 грн., а також до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 308598 грн., в тому числі за жовтень 2007 р. - завищено на 98106 грн.; листопад 2007 р. -завищено на 112469 грн.; грудень 2007 р. -завищено на 96129 грн.; квітень 2008 р. - завищено на 1994 грн.

На підставі акту перевірки першим заступником начальника Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 08.05.2009 р. № 0000232341/0-336, яким за порушення пункту 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та згідно з підпунктом „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ „Донрозробка" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 587363,00 грн., в тому числі за основним платежем - 304175 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 283185 грн.; податкове повідомлення-рішення від 08.05.2009 р. № 0000242341/0-337, яким за порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та згідно з підпунктом „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість" ТОВ „Донрозробка" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 219782 грн., в тому числі за основним платежем - 43655 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176127 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень обґрунтованим, виходячи з наступних обставин.

Перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат на суму 4 513 894 грн. за період з 01.04.2007 по 31.12.2008. Порушення, на думку податкового органу, полягали у тому, що підприємством були придбані у постачальників матеріали, ГШО, запчастини до обладнання у 2 кварталі 2007р. на суму 1 143 141,49 грн., у 3 кварталі 2007 року на суму 1 936 588,14 грн., у 4 кварталі 2007р. на суму 2 169 991,36 грн., у 1 кварталі 2008р. на суму 1 144 174,61 грн., у 2 кварталі 2008р. на суму 1 581 270,44 грн., у 3 кварталі 2008р. на суму 676 704,16 грн., у 4 кварталі 2008р. на суму 482 043, 27 грн., які були використані для проведення 4 східного конвеєрного штреку пласта L7, проведення 4 західного конвеєрного штреку пласта L7 та проведення різних видів ремонтів основних фондів. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей за рахунком 20, ТОВ „Донрозробка" списані матеріали, будівельні матеріали, ГШО, які використані на виготовлення основних фондів 1 та 3 груп на суму 4513894,00 грн. віднесені до складу валових витрат.

На думку відповідача ТОВ „Донрозробка" неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів, ГШО, запчастин до обладнання, які використані на виготовлення основних фондів (споруд) (проведення підготовчих виробок) та проведення різних видів ремонтів основних фондів на суму 4 513 894 грн., що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів. Порушення встановлено за даними Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 року (вх. № 15997 від 09.08.2007), Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року (вх. № 23999 від 09.11.2007), Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 року (вх. № 15997 від 09.08.2007), Декларації з податку на прибуток за 2007 рік (вх. № 33087 від 11.02.2008), Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року (вх. № 11147 від 12.05.2008), Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року (вх. № 20474 від 07.08.2008), Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року (вх. № 30497 від 07.11.2008), Декларації з податку на прибуток за 2008 рік (вх. № 41427 від 09.02.2009), зворотно-сальдових відомостей за рахунками бухгалтерського обліку № 20 "виробничі запаси"за період з 01.04.2007 по 31.12.2007, матеріальних звітів на використання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт. Копії зазначених документів містяться у матеріалах даної адміністративної справи.

Проте, такі висновки є необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час дії спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Як передбачено пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття основних фондів наведено у пп. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 (П(С)БО 7).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 7, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку, що основними фондами 1 та 3 груп є 4 східний конвеєрний штрек пласта L7 та 4 західний конвеєрний штрек пласта L7 відповідно до Паспортів проведення штреків, затверджених головним інженером підприємства, розроблених головним технологом, начальником ПК, начальником ВТБ та відповідно до Календарного плану відпрацювання пласті L7, пояснювальної записки до коригування проекту „Вскриття та підготовка запасів пласта L7 закритої шахти „Полтавська-Комсомольська № 1".

Відповідно до п. 2.29 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за № 846/9445, штрек - горизонтальна гірнича виробка, яка не має безпосереднього виходу на денну поверхню і розміщена за простяганням крутих та похилих родовищ та в будь-якому напрямку на горизонтальних родовищах.

У відповідності до статті 1 Гірничого закону України, гірнича виробка - порожнина у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід.

Таким чином, з огляду на зазначені вище приписи п. 4 П(С)БО 7, штрек не може вважатися основним засобом.

Крім того, для того, щоб матеріальні цінності вважались основними фондами, вони мають відповідати приписам пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", тобто мають призначатися платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що такого акту введення в експлуатацію штреків, гірничих виробок не існує.

З обставин справи вбачається, що податковий орган також вважає основними фондами всю шахту „Полтавська-Комсомольська", яка була придбана ТОВ „Донрозробка", тому ремонти, виготовлення та поліпшення, що проводилися у шахті, є ремонтами, виготовленням та поліпшенням основних фондів, що не узгоджується з висновками податкового органу у акті перевірки. При цьому відповідач посилається на розділ 2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, де зазначено, що розробки гірських порід, шахти та споруди підприємств з добування вугілля відносяться до класу 2301 „Споруди гірничопромислових та добувних підприємств".

Разом із тим, як вказано у розділі 1 вказаного Державного класифікатору, Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 р. N 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року".

ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Використання ДК БС забезпечує умови для вирішення таких завдань:

- виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію;

- проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд;

- проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН;

- проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України;

- розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Таким чином, вищевказаний Державний класифікатор не застосовується у податкових відносинах з метою визначення основних фондів гірничодобувного підприємства.

Крім того, зазначений Державний класифікатор не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і тому з огляду на положення ст. 117 Конституції України не вважається нормативно-правовим актом.

З урахуванням ст. 117 Конституції України, ст. 9 КАС України судом першої інстанції правомірно не застосовано при вирішенні даної справи Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що штреки не є основними фондами згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", тобто позивач не здійснював витрат, які підлягають амортизації, згідно із статтею 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що вказані витрати повинні включатися до окремої групи витрат, які підлягають амортизації згідно із статтею 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Пунктом 9.2 ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"передбачено, що перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цього пункту була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.1998 р. N 118 „Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації".

Як вбачається з актів виконаних робіт та пояснювальної записки до корегування проекту „Вскриття та підготовка запасів пласта L7 закритої шахти „Полтавська-Комсомольська № 1", позивачем проводилися гірничопідготовчі, нарізні та очисні роботи.

У відповідності до пп. 2.10, 2.17 та 2.19 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за № 846/9445, гірничопідготовчі роботи - гірничі роботи, що проводяться з метою підготовки родовища або його частини для видобування корисних копалин.

Нарізні роботи - комплекс гірничих виробок у підготовлених ділянках родовища, необхідних для початку очисного виймання при прийнятій системі розробки.

Очисні роботи - комплекс робіт з безпосереднього видобування корисних копалин.

У Переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації відсутні витрати на проведення гірничопідготовчих, нарізних та очисних та робіт. Даних про те, що проводилися саме витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, які повинні бути відображені у складі окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем взагалі не було здійснено витрат, передбачених пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 Закону), у зв'язку із чим позивач правомірно включив до складу валових витрат суму у розмірі 4513894,00 грн.

Підпунктом 3 пункту 3.1.2 акту перевірки встановлено, що у порушення пп. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ „Донрозробка" до складу валових витрат включало заробітну плату працівників, зайнятих на будівництві та поліпшенні основних фондів (прохідники та працівники-будівельники), що призвело до завищення валових витрат у розмірі 711221 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не здійснював будівництво та поліпшення основних фондів, та правомірно включив до складу валових витрат витрат на придбання матеріалів, ГШО, запчастин на суму 4 513 894 грн., відтак, є правильним й висновок про правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на заробітну плату у розмірі 711221 грн.

Підпунктом 4 пункту 3.1.2 акту перевірки встановлено, що у порушення пп. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ „Донрозробка"до складу валових витрат включило відрахування сум страхового збору (внесків) до фондів загальнообов'язкового страхування на заробітну плату працівників, зайнятих на будівництві та поліпшенні основних фондів (прохідники та працівники-будівельники), що призвело до завищення валових витрат у розмірі 356 322 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач не здійснював будівництво та поліпшення основних фондів, та правомірно включив до складу валових витрат витрат на придбання матеріалів, ГШО, запчастин на суму 4 513 894 грн., це підтверджує правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на відрахування сум страхового збору (внесків) до фондів загальнообов'язкового страхування на заробітну плату працівників у розмірі 356 322 грн.

Підпунктом 2 пункту 3.1.3 акту перевірки встановлено, що у порушення пп. 8.1.2 п. 8.1, п. 8.4.2 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", абз. 1, 2 п. 1 р. 2 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV, ТОВ „Донрозробка" не нарахувало амортизаційних відрахувань на витрати, понесені при будівництві 4 західного конвеєрного штреку пласта L7 і 4 східного конвеєрного штреку пласта L7 за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, у результаті чого підприємством занижені амортизаційні відрахування на загальну суму 423 325 грн.

Як встановлено вище, штреки не є основними фондами, у зв'язку із чим відсутні підстави для нарахування амортизаційних відрахувань на них.

Підпунктом 1 пункту 3.1.3 акту перевірки встановлено, що у порушення пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", абз. 1, 2 п. 1 р. 2 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV, ТОВ „Донрозробка" застосовано норму амортизації 2% замість 1,5% до балансової вартості основного засобу 1 групи -конвеєрного похилого стволу L7, придбаного 29.10.2003 (до 01.01.2004), що призвело до завищення амортизаційних відрахувань у розмірі 20 397 грн.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 18.11.97р. N 639/97-ВР передбачалось, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка; група 4 - 15 відсотків.

Зазначена норма Закону була змінена Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року № 349-IV та викладена у такі редакції: „Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків".

Згідно з пунктом 15 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV, норми амортизаційних відрахувань, встановлені цим Законом для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються починаючи з 1 січня 2004 року.

Законом України від 01.07.2004 № 1957-IV „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", на який посилається відповідач, було визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року (п. 1 р. 2 Прикінцевих положень).

В основу свого висновку відповідач поклав дані про те, що основний засіб 1 групи -конвеєрний похилий ствол L7 був придбаний 29.10.2003, і тому позивач мав застосовувати норму амортизації, що діяла до 01.01.2004.

Разом із тим, такий висновок відповідача суперечить матеріалам справи.

Як вбачається з висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011, експертом досліджено інвентарну картку основних засобів № 2 (типова форма 03-6), згідно з якою на балансі ТОВ „Донрозробка" значиться об'єкт основних засобів конвеєрний похилий ствол L7, первісною вартістю 821 605,67 грн., який значиться отриманим і введеним в експлуатацію з 30.12.2004, про що у картці мається посилання на акт введення в експлуатацію № ВЭ-МБП0002 від 30.12.2004 (стовбець 13-14 інвентарної картки), рік випуску (побудови) вказаного об'єкту -2004р.

Згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-МБП0002 від 30.12.2004 (типова форма 03-1), комісією підприємства був проведений огляд об'єкту основних засобів конвеєрного похилого стволу L7, первісною вартістю 821 605,67 грн., і 30.12.2004 він був введений в експлуатацію із встановленням норми амортизації 2%. Вказана операція з введення в експлуатацію відображена проводкою по дебету рахунку 104 в кореспонденції з кредитом рахунку 151.

Копії акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-МБП0002 від 30.12.2004 та інвентарної картки основних засобів № 2 (типова форма 03-6) містяться в матеріалах даної адміністративної справи.

Таким чином, позивачем витрати у зв'язку з придбанням (спорудженням) основного фонду групи 1 - конвеєрного похилого стволу L7 були понесені (нараховані) після 1 січня 2004 року, у зв'язку із чим позивачем правомірно, у відповідності до абз. 1 п. 1 р. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1957-IV „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 24 грудня 2002 року № 349-IV, була встановлена норма амортизації 2%.

Крім того, колегія суддів зауважує, що жодними нормами податкового законодавства не встановлювалась норма амортизації у розмірі 1,5%, як зазначено відповідачем у акті перевірки.

Підпунктом 2 пункту 3.1.2 акту перевірки встановлено, що у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ „Донрозробка" при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 (додаток К 1/1 по рядкам 04.2 та 01.2 декларації з податку на прибуток) занижено залишки товарів по бухгалтерському рахунку 28 "Товари"та не вірно враховані залишки ТМЦ у складі вартості запасів у залишках незавершеного виробництва по рахунку 23 бухгалтерського обліку, що призвело до завищення валових витрат за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 у розмірі 181 198 грн.

Згідно з п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як вбачається з висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 , з метою визначення документальної обґрунтованості висновку податкового органу про порушення позивачем зазначених вище приписів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" експертом досліджені первинні документи, регістри податкового обліку і звітності, що містять відомості щодо формування балансової вартості запасів по рахунках обліку запасів за період з квітня 2007р. по грудень 2008р.

У висновку експерта зазначено, що порушення позивачем п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" щодо невірного врахування балансової вартості запасів при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів у результаті чого підприємством занижені валові витрати за півріччя 2007р. на суму 310 606 грн., 3 квартали 2007р. -335 401 грн., документально не підтверджені. Завищення валових витрат підтверджуються частково: за 1 квартал 2008р. -на 104 381 грн., за 3 квартали 2008р. -83 014 грн.; підтверджуються повністю: за півріччя 2008р. -на 270 305 грн. За 2008р. і в цілому за перевіряємий період -документально не підтверджуються.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3.1.1 акту перевірки, позивачем у порушення п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових доходів (код рядка 01.1 „Доходи від продажу товарів" декларації з податку на прибуток) не включено реалізацію дизельного палива ТОВ "Діса-Транс"у кількості 15040 літрів у загальній сумі 73 177, 20 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 12 196, 20 грн., що призвело до заниження валових доходів у сумі 60 981 грн.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з приписами пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 08.07.2005 між ТОВ „Діса-Транс" (перевізником) та ТОВ „Донрозробка" (замовником) укладений договір перевезення вантажів № 08/05, згідно умов якого перевізник зобов'язується за плату та за рахунок замовника виконати або організувати перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом (п. 1.1 договору).

Як вбачається з актів типової форми № М-23, затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, про витрату давальницьких матеріалів від 20.12.2007, 30.11.2007 ТОВ „Діса-Транс" одержало від позивача і використало належне ТОВ „Донрозробка" дизпаливо в кількості 15040л на загальну суму 60981,17 грн.

Таким чином, давальницькі матеріали (дизпаливо) видавалися позивачем перевізнику для виконання договору перевезення вантажів від 08.07.2005 № 08/05. Тобто, з огляду на приписи абз. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вказані операції з передачі давальницьких матеріалів не вважаються операціями з продажу товару, а, відтак, не формують валові доходи від продажу товарів.

Крім того, згідно з висновком експерта № 398/24 від 12.10.2011 документально не є можливим підтвердити порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" щодо не включення до складу валових доходів (по рядку 01.1 "Доходи від продажу товарів"декларації з податку на прибуток) реалізації дизельного палива ТОВ „Діса-Транс" у кількості 15040 літрів у загальній сумі 73 177, 20 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 12 196, 20 грн., у результаті чого підприємством занижені валові доходи у сумі 60 981 грн.

З мотивувальної частини висновку експерта вбачається, що залишився непідтвердженим факт отримання передплати від ТОВ „Діса-Транс" та відвантаження товарів на адресу ТОВ „Діса-Транс" у 4 кварталі 2008р., які є підставою для формування валових доходів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3.1.1 акту перевірки, позивачем у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2007р. (додаток К 1/1 до рядків 04.2 та 01.2 декларації з податку на прибуток) занижено залишки товарів по бухгалтерському рахунку 28 „Товари" станом на 31.12.2007 у сумі 250 151 грн. та невірно враховані залишки ТМЦ у складі вартості запасів у залишках незавершеного виробництва по рахунку 23 бухгальтерського обліку, що призвело до заниження валових доходів за 2007р. у розмірі 260 504 грн.

Зазначене спростовується висновком експерта № 398/24 від 12.10.2011 р., відповідно до якого документально не підтверджується порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" щодо невірного врахування балансової вартості запасів при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів, у результаті чого підприємством занижено валові доходи за 2007р. у розмірі 260 504 грн.

Згідно підпункту 1 пункту 3.2.1 акту перевірки, на порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" ТОВ „Донрозробка" до бази оподаткування податком на додану вартість не включено реалізацію дизельного палива ТОВ „Діса-Транс" у кількості 15040л у загальній сумі 60 981 грн., податок на додану вартість 20% - 12 196,20 грн., та утриманої передплати від ВАТ „Укрвуглебуд" у сумі 188 752,80 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 31 458,80 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 43655 грн.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п. 1.4 ст. 1 цього Закону, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Як було встановлено судом вище, давальницькі матеріали (дизпаливо) видавалися позивачем як замовником перевізнику ТОВ „Діса-Транс" за актами типової форми № М-23, затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, про витрату давальницьких матеріалів від 20.12.2007, 30.11.2007, для виконання договору перевезення вантажів від 08.07.2005 № 08/05. Тобто, вказані операції не є продажем дизпалива та не передбачають передачу права власності на це дизпаливо ТОВ „Діса-Транс".

Таким чином, у даному випадку такі операції не можуть вважатися поставкою товарів у розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", у зв'язку із чим вони не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону та не формують податкове зобов'язання.

Що стосується правовідносин із ВАТ „Укрвуглебуд", то як вбачається з висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011, для проведення дослідження експерту не були надані первинні документи, що підтверджують факт отримання передплати від ВАТ „Укрвуглебуд" та відвантаження товару у грудні 2008р., які є підставою для формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з Карткою субконто, ТОВ „Донрозробка" по обліку взаєморозрахунків з ВАТ „Укрвуглебуд" по поточному рахунку за грудень 2008 року, взаєморозрахунки між ТОВ „Донрозробка" і ВАТ „Укрвуглебуд" у грудні 2008р. не здійснювались (дебитові і кредитові обороти у Картці відсутні), сальдо взаєморозрахунків між ТОВ „Донрозробка" і ВАТ „Укрвуглебуд" на 01.12.2008 і 31.12.2008 дорівнює нулю.

Як вбачається з акту звірки між ВАТ „Укрвуглебуд" та ТОВ „Донрозробка", дебетове сальдо на 31.12.2008 складає 6 760 000,00 грн. Отже, заборгованість позивача перед ВАТ „Укрвуглебуд" станом на 31.12.2008 дорівнює 6 760 000,00 грн.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 301 за грудень 2008р., дебітове сальдо по касі підприємства складає 0,99 грн.

Отже, відсутні документи, які б свідчили про отримання позивачем у грудні 2008р. від ВАТ „Укрвуглебуд" передплати за матеріали у розмірі 188 752,80 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 31458,80 грн., як це зазначає відповідач у акті перевірки.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3.2.1 акту перевірки, на порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.9 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" ТОВ „Донрозробка" до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість несвоєчасно включено реалізацію вугільного концентрату ЗАТ „Донецький металургійний завод", що призвело до несвоєчасного включення до складу податкових зобов'язань обсягів реалізації та: до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 308598 грн. та до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 308598 грн.

У відповідності до п. 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У акті перевірки відповідач мотивував порушення вказаних норм тим, що позивачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість формувалось не у податковому періоді отримання податкових накладних від ТОВ „Донецький металургійний завод", а у наступних податкових періодах, що призвело до несвоєчасного формування податкових зобов'язань.

Проте, в матеріалах справи копії цих податкових накладних відсутні.

Згідно з висновком експерта № 398/24 від 12.10.2011 документально не є можливим підтвердити порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.9 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (щодо несвоєчасного включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з реалізації вугільного концентрату в адресу ЗАТ „Донецький металургійний завод"), у результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308598 грн. і завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308598 грн. Відтак, в цілому за перевіряємий період сума заниження (завищення) податкового зобов'язання з податку на додану вартість складає 0. Тобто вказане порушення не призвело до несплати податкових зобов'язань до бюджету за весь період, що перевірявся, і як наслідок, не призвело до донарахування позивачу податкових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2009 № 0000242341/0-337.

Крім того, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2009 № 0000242341/0-337 у розмірі 176 127 грн.

В якості підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні вказано п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час прийняття податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до вказаної норми, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Розмір основного зобов'язання, донараховано вказаним податковим повідомленням-рішенням, становить 43 655 грн. Тобто, штрафна санкція 176 127 грн. складає більше п'ятдесяти відсотків суми недоплати, що суперечить пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування позивачу основного зобов'язання, це обумовлює й безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відсутності у представників позивача повноважень на ведення справи у суді, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Так, статтею 246 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреності від імені ТОВ „Донрозробка" видані представника уповноваженою особою - керівником підприємства.

Підстави для припинення представництва за довіреністю, визначені ст. 248 цього кодексу, відповідно до якої представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Судом не встановлені вказані вище обставини, зокрема, закінчення строку довіреності, скасування довіреності, припинення юридичної особи, яка видала довіреність, відтак, відсутні підстави для твердження про відсутність у представників позивача повноважень на представництво ТОВ „Донрозробка".

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. в справі № 2а-13759/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. в справі № 2а-13759/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донрозробка" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.