Ухвала суду № 24239358, 28.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року справа №2а/0570/20639/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

28 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Багненка А.В.

представника відповідача Іванченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. в справі № 2а/0570/20639/2011 за позовом Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. задоволений позов Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ) до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000302330 від 13.07.2011 р. про збільшення МакНДІ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 48497,25 грн., з яких 38613 грн. - основний платіж, 9884,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0000332330 від 13.07.2011 р. про застосування до МакНДІ штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4176 грн.

Відповідачем Макіївською ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій відповідач просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому, що судом невірно застосовані норми Закону України „Про податок на додану вартість" та Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в частині не підтвердження здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ „Віват-Пром". Зокрема, відповідач зазначає про неправильний висновок суду про необов'язковість зберігання товарно-транспортних накладних. Крім того, апелянт вказує на порушення судом приписів пп. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині висновку щодо наявності у позивача пільги з оподаткування послуг з підготовки аспірантів та докторів.

Ухвалою суду від 28.03.2011 р. здійснена заміна первісного відповідача - Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області належним - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 25.02.2011 року № 211, від 25.03.2011 року № 321 згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Державного Макіївського науково-дослідного інституту в гірничій промисловості з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 08.04.2011 року за № 1767/23-2/00174088.

За результатами перевірки податковим органом встановлені порушення ч. 1, 3. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Мак НДІ при придбання товарно-матеріальних цінностей; п. 1.4 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість в сумі 39536,00 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000222330 від 28.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобвоязання з податку на додану вартість у розмірі 49421,25 грн., в тому числі за основним платежем - 39537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9884,25 грн.

Позивачем податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги якої від 07.07.2011 року за № 12658/10/25-113-1 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000222330 від 28.04.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1155,00 грн., у тому числі в сумі 924,00 грн. податку та в сумі 231,00 грн. штрафних санкцій, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4407,00 грн. у частині штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

За результатами рішення ДПА у Донецькій області від 07.07.2011 року Макіївською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 13.07.2011 року № 0000302330 про збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 48497,25 грн., в тому числі за основним платежем - 38613,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9884,25 грн., та № 0000332330 із визначенням суми грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4176,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 15.09.2011 року за № 195/6/10-2115 залишенні без змін податкове повідомлення-рішення № 0000222330 від 28.04.2011 року з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області та податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 року за № 0000302330 та за № 0000332330.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині безпідставного формування податкового кредиту в розмірі 28927,00 грн. за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ „Віват-Пром" на загальну суму 173561,52 грн.

На підставі договору за № 2008/12-1-478/08 від 01.12.2008 року ТОВ „Віват-Пром" (продавець) зобов'язувався передати у власність МакНДІ (покупець) у власність товар, вказаний у специфікаціях, якість якого підтверджується сертифікатом якості, виданим виробником. Покупець здійснює оплату у грошовій формі у національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника. Товар приймався та оцінювався покупцем при наявності рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних.

Між зазначеними суб'єктами господарювання до договору від 01.12.2008 року за № 2008/12-1-478/08 укладено додаткові угоди від 02.11.2009 року, відповідно до якої пунктом 2.1 було обумовлено, що ціна договору складала 130000,00 грн., та від 12.01.2010 року, відповідно до якої ціна договору складала 250000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 41666,67 грн.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ „Віват-Пром" видані покупцю видаткові накладні за № 331від 12.04.2010 року, № 332 від 08.02.2010 року, № 333 від 08.02.2010 року, № 334 від 09.02.2010 року, № 335 від 08.02.2010 року, № 336 від 08.02.2010 року, № 159 від 04.03.2010 року, № 158 від 04.03.2010 року, № 41 від 15.04.2010 року, № 42 від 15.04.2010 року, № 426 від 10.07.2009 року, № 583 від 13.08.2009 року, № 294 від 07.10.2009 року, № 294 від 07.10.2009 року, № 1327 від 01.12.2009 року, № 1328 від 01.12.2009 року, № 1329 від 01.12.2009 року, № 1330 від 01.12.2009 року, № 1327 від 01.12.2009 року, № 1331 від 01.12.2009 року, № 1328 від 01.12.2009 року, № 1329 від 01.12.2009 року, № 1327 від 01.12.2009 року, № 1332 від 01.12.2009 року, № 1333 від 01.12.2009 року, № 1334 від 01.12.2009 року, № 427 від 09.12.2009 року, № 1328 від 30.12.2009 року, № 1329 від 30.12.2009 року.

Позивачем складені акти приймання -передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.12.2009 року, від 08.02.2010 року, від 14.08.2009 року, від 13.08.2009 року, від 10.07.2009 року, від 04.03.2010 року, від 08.02.2010 року, від 30.12.2009 року, від 01.12.2009 року, від 10.12.2009 року, від 02.12.2009 року, від 07.10.2009 року, від 15.04.2010 року, від 04.03.2010 року, від 08.02.2010 року та зафіксовано приймання товару у журналі проводок за 01.01.2001 року по 30.11.2011 року.

Податковий кредит сформовано позивачем за наступними податковими накладними, що видані ТОВ „Віват-Пром" покупцю товару МакНДІ: за № 1060 від 24.03.2010 року на суму 5958,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 993,00 грн., за № 21 від 01.02.2010 року на суму 30612,87 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5102,15 грн., за № 65 від 02.02.2010 року на суму 1719,56 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 286,59 грн., за № 1060 від 24.02.2010 року на суму 5187,89 грн. з рахуванням ПДВ у розмірі 864,65 грн., за № 1061 від 24.02.2010 року на суму 1548,37 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 258,06 грн., за № 1198 від 27.01.2010 року на суму 2348,11 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 391,35 грн., за № 1197 від 27.01.2001 року на суму 11531,68 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1921,95 грн., за № 1244 від 28.01.2010 року на суму 5947,06 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 991,18 грн., за № 1060 від 24.12.2009 року на суму 364,50 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 60,75 грн., за № 614 від 14.12.2009 року на суму 2487,49 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 414,58 грн., за № 1017 від 23.11.2009 року на сум 6982,82 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1163,80 грн., за № 516 від 12.11.2009 року на суму 23569,24 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 3928,21 грн., за № 704 від 16.11.2009 року на суму 8368,67 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1394,78 грн., за № 705 від 16.11.2009 року на суму 731,86 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 121,98 грн., за № 748 від 17.11.2009 року на суму 26731,33 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 4455,22 грн., за № 801 від 18.09.2009 року на суму 33579,49 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5596,58 грн., за № 878 від 20.07.2009 року на суму 14638,37 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2439,73 грн., за № 998 від 23.06.2009 року на суму 6257,08 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1042,85 грн.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з доведеності здійснення господарських операцій за спірною угодою первинними документами.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції та зазначає, що наявними в матеріалах справи первинними документами повністю підтверджено фактичне виконання спірних угод.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта стосовно не узгодження порядку транспортування товару від постачальника до покупця та не визначення інших умов транспортування товару.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 363 від 14.10.1997 року, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Пунктами 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом на перевезення вантажів, як на то посилається відповідач, проте необов'язковим, у зв'язку із тим, що чинне законодавство не містить чіткого переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку.

Крім того Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають право вантажовідправника на її виписку і жодним чином не зобов'язують вантажоодержувача вимагати її наявність.

Відтак, товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) формування податкового кредиту платника податків, як і посилання представника відповідача на неузгодженість порядку транспортування товару від постачальника до покупця, враховуючи той факт, що ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право суб'єктів господарювання не узгоджувати порядок транспортування товару підтверджується також ст. 628 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, доводи апелянта спростовуються також підтвердженим фактом надходження товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця, шляхом складання видаткових накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку, журналом проводок за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та наявністю податкових накладних.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неможливості ТОВ „Віват-Пром" здійснювати господарську діяльність через відсутність основних фондів, складських приміщень тощо.

Перевіркою, проведеною ДПІ у Київському районі м. Донецька встановлено, що ТОВ „Віват-Пром"здійснювало заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту підприємств-вигодонабувачів. Також в акті перевірки було зазначено, про відсутність на балансі ТОВ „Віват-Пром" складських приміщень, орендованих приміщень, виробничих потужностей. Крім того, відсутня інформація про транспортування товарів, а також у контрагента ТОВ „Віват-Пром" ТОВ „Солана Трейд" відсутня можливість фактичного надання послуг та постачання товарів через банкрутство підприємства.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів фіктивності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „Віват-Пром", а також ТОВ „Віват-Пром" та його контрагентами.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

За приписами пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом.

Отже, відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість", яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку-продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку-покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість" не містить норм, які б покладали відповідальність на платника податку-покупця товару (послуг) за не дослідження документів податковим органом, їх ненадання або правильність визначення платником податку-продавцем об'єктів оподаткування, як і не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, тому колегія суддів не приймає посилання апелянта на неможливість перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей, інформацію про транспортування товарів у ТОВ „Солана Трейд" через банкрутство підприємства, враховуючи те, що даний факт залежить виключно від податкового органу та жодним чином не може залежати від позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що МакНДІ у перевіряємому періоді здійснював навчання здобувачів наукового ступеню у аспірантурі і докторантурі, вартість підготовки визначалась згідно розрахунку договірної ціни на яку нараховувався податок на додану вартість. Розрахункова вартість послуг навчання містить вартість роботи наукового керівника, відрахування від заробітної плати, матеріали, загальновиробничі і адміністративні витрати.

Як вбачається з податкових накладних, виданих позивачем, поставка цих послуг оподатковувалась позивачем податком на додану вартість за ставкою 0%.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про звільнення від оподаткування податком на додану вартість послуг з навчання здобувачів наукового ступеню у аспірантурі та докторантурі, виходячи з наступного.

Підпунктом 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості не має ліцензії на здійснення такого виду діяльності як навчання здобувачів наукового ступеню у аспірантурі і докторантурі. Проте, Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не визначено, що цей вид діяльності підлягає ліцензуванню.

Зазначений факт також підтверджується листом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України від 24.06.2011 року за № 5-2/600-11 надісланого на адресу Державному Макіївського науково-дослідного інституту безпеки робіт у гірничій промисловості, відповідно до змісту якого діяльність з підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру (ад'юнктуру) і докторантуру не входять до системи післядипломної освіти і не підлягає ліцензуванню.

Право на здійснення МакНДІ такого виді діяльності підтверджується витягами з наказів Міністерства освіти і науки України від 24.02.2004 року за № 139 та від 25.10.2005 року за № 613 про відкриття аспірантури і докторантури у Державному Макіївському науково-дослідному інституті безпеки робіт у гірничій промисловості, що підписані ученими секретарями Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, на які мається посилання в листі Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України від 24.06.2011 року за № 5-2/600-11. Відповідно до цього листа, офіційним документом, яким вищим навчальним закладам та науковим установам надається право здійснювати діяльність з підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру є рішення Атестаційної колегії Міністерства, затверджене відповідним наказом Міністра.

Оскільки МакНДІ має спеціальній дозвіл на підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру у вигляді рішення Атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України, затвердлого відповідним наказом, колегія суддів вважає, що позивач звільнений від оподаткування податком на додану вартість при наданні вказаних послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. в справі № 2а/0570/20639/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. в справі № 2а/0570/20639/2011 за позовом Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.