Ухвала суду № 24239347, 28.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко О.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року справа №2а/17945/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

28 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Синицької Л.В.

представників відповідача Тернинко С.М., Заікіна О.Г., Юклевського Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р. в справі № 2а-17945/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р. частково задоволений позов Закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001952341/0 від 02.07.2010 р. про визначення ЗАТ „Слов'янськолія" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2029392 грн., з яких 1014696 грн. - основний платіж, 1014696 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідачем Словянською ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій відповідач просить скасувати постанову суду ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому, що судом не враховано, що угоди, укладені позивачем з ТОВ ТК „Урожай" та ТОВ „Компанія „Агро Люкс", є нікчемними. За договором комісії з ТОВ ТК „Урожай" соняшник, переданий позивачеві, придбавався ТОВ ТК „Урожай" у ТОВ „Апекс Груп 7". Перевіркою ДПІ у Київському районі м. Донецька виявлено, що у ТОВ „Апекс Груп 7" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності. Крім цього, передання соняшника за договором комісії відбулося без будь-якої торгівельної націнки, тобто ціна придбання співпадає з ціною продажу. Перевіркою також не виявлено документів на підтвердження руху товару від ТОВ „Апекс Груп 7" до ТОВ ТК „Урожай". ДПІ також прийнято до уваги, що у позивача була реальна можливість бути обізнаним з вказаними суб'єктами господарювання, характером їх діяльності та дійсними намірами при здійсненні господарських операцій в „тіньовому" секторі економіки, який знаходиться поза межами державного контролю.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Словянською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складений акт № 4185/23-3/25105616 від 17.06.2009 року.

Листом відповідача від 29.06.2010 року № 26873/10/23-313-4 про розгляд заперечень від 23.06.2010 р. №7/1356 на акт планової виїзної перевірки ЗАТ „Слов"янськолія" №4185/23-3-25105616 від 17.06.2010р. податковий орган зазначив, що при оформленні акту перевірки була допущена помилка в даті акту, а саме замість дати 17.06.2009 р. читати 17.06.2010 р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало встановлення під час перевірки порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яке призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 1 014 696,00 грн. та завищення від'ємного значення на загальну суму 965 873, 00 грн.

На підставі акту перевірки керівником податкового органу 02.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001952341/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 029 392,00 грн., з яких за основним платежем - 1014696,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1014696,00 грн.

Правовою підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення наведені норми підпункту пп. 7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Висновок щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум за нікчемними правочинами зроблений на підставі ст.203, 215,216 Цивільного кодексу України, а саме, податковий орган вважає нікчемними договір комісії № 2307/08 від 23.07.2008 р., укладений з ТОВ „ТК "Урожай" на купівлю насіння соняшника, та договір, укладений з ТОВ „Компанія "Агро Люкс" про отримання товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку із тим, що придбані за вказаними договорами товари не були використані позивачем у власній господарській діяльності. На думку відповідача, ТОВ „Торгівельна компанія „Урожай" та ТОВ „Компанія „Агро Люкс" не могли здійснювати господарську діяльність, оскільки у них відсутні необхідні для цього умови, тобто відсутні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби тощо.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення позивачем господарських операцій з цими підприємствами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з урахуванням наступним обставин.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2а-17918/10/0570, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 25.11.2011 р., встановлено реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ „ТК „Урожай" та ТОВ „Компанія „Агро Люкс" по договорам, які в межах даної адміністративної справи податковий орган вважає нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, наявними в матеріалах справи первинним документами доводиться фактичне здійснення позивачем господарських операцій з цими підприємствами.

Між позивачем (комітент) з ТОВ „Торгівельна компанія „Урожай"(комісіонер) укладений договір комісії від 23.07.2008 року № 2307/08/7494, за яким, з урахуванням додаткових угод, комісіонер зобов'язується укладати угоди по закупівлі та доставці на склад комітента насіння соняшника.

Розділом 9 договору визначено, що позивач наділяє комісіонера грошовими коштами для виконання комісійного доручення у вигляді передплати; зобов'язується відшкодувати комісіонеру всі документально підтверджені витрати, пов'язані з виконанням комісійного доручення;комісійна винагорода за виконання доручення визначається в % від вартості переданого комітенту насіння соняшника(в заліковій вазі) згідно актів прийомки без урахування додаткових витрат комісіонера.

Пунктом 9.5 договору визначено, що виплата винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок комісіонера після підписання актів виконаних робіт протягом 20 банківських днів.

Згідно з п.9.7 договору після закінчення строків постачання товару на склад позивача комісіонер зобов'язується повернути надлишкові отримані грошові кошти для виконання комісійного доручення. Строк дії договору відповідно до п.14.1 до 31 грудня 2009 року.

Додатковою угодою від 01.12.2009 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ „Торгівельна компанія „Урожай" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, звітами комісіонера, актами виконаних робіт підтверджується поставка ТОВ „ТК „Урожай" позивачеві насіння соняшника у спірний період.

Крім того, фактична поставка позивачу насіння соняшника підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на кількість товару, зазначену у звітах комісіонеру, які підтверджують перевезення товару від ТОВ „Апекс Груп 7".

Також на підтвердження виконання угоди до матеріалів справи долучені договори складського зберігання № 0711/08-3/7650 від 20.10.2008 року, №2509/09-3 від 21.09.2009р., листи, складські квитанції, акти прийому-передачі, довіреності ТОВ „Апекс групп-7" про переоформлення соняшника, який знаходиться у позивача на зберіганні на карточку ТОВ „Торгівельна компанія „Урожай".

Зазначене підтверджує, що ТОВ „ТК „Урожай" саме за спірним договором комісії придбало насіння соняшника для позивача.

В подальшому отриманий позивачем соняшник був перероблений на масло, що підтверджується виробничими звітами МЕЦа, звіти про переробку соняшника на масло, виробничо-технічні за квітень -грудень 2009 року, які свідчать про його використання у власній господарській діяльності, переробку на масло.

Підтвердженням доводів позивача є факт наявності листів позивача, адресованих на адресу Словянського управління агропромислового розвитку від 02.04.2009 р. №2/714, від 05.05.2009 р. №2/976, від 01.06.2009 р. №2/1186, від 02.07.2009 р. №2/1418, від 03.08.2009 р. №2/1652, від 03.09.2009 р. №2/1852, від 01.10.2009 р. №2/2053, від 03.11.2009 р. №2/2304, від 01.12.2009 р. №2/2554, від 04.01.2010 р. №2/4 про залишки насіння соняшнику в елеваторі позивача, які поступово зменшувались, що свідчить про його використання позивачем у власні господарській діяльності. Довідкою від 06.08.2010 р. за №7/1675 позивач підтвердив, що зазначене насіння було перероблено в кількості 178047,637 тон по періодах.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2а-17918/10/0570 встановлено, що отримане в результаті переробки насіння соняшника масло та його відходи були в подальшому реалізовані позивачем наступним контрагентам: ТОВ „Никос", ТОВ „ТК „Урожай", ТОВ „Хлібпром", ТОВ „Оптимус", ТОВ „Компанія „Агро Трейд", ТОВ „Альфаексим", відходи переробленого масла, а саме шрот, фуз були реалізовані, зокрема, ТОВ „Альфаексим", ЗАТ „Донецький комбінат хлібопродуктів", ТОВ „ТК „Урожай", ТОВ „Елітагродонбас", СПД ОСОБА_11, що підтверджується відповідними договорами, укладеними з цими контрагентами, які містяться в матеріалах справи, первинними документами, зокрема, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, тощо.

Наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документів ЗАТ „Слов'янськолія" за період з квітня по грудень 2009р. доводиться, що позивач здійснив оприбуткування товару (насіння соняшника) з урахуванням витрат комісіонера на виконання договору від постачальника ТОВ „ТК Урожай" на підставі первинних документів на загальну суму 90895182,50грн., в тому числі податок на додану вартість - 75745985,54 грн., за період з квітня по грудень 2009р.; оприбуткування результатів робіт комісіонера ТОВ „Торгова компанія „Урожай" на підставі актів виконаних робіт на загальну суму 522389,98 грн., в тому числі податок на додану вартість - 435324,98грн.

Відтак, первинними бухгалтерськими документами ЗАТ „Слов'янськолія" документально підтверджуються підстави для відображення в бухгалтерському і податковому обліку позивача господарських операцій згідно з договором комісії №2307/08 від 23.07.08р. з ТОВ „ТК „Урожай" за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р.

Таким чином, висновок податкового органу щодо нікчемності вказаних правочинів є неправомірним.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою, подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Колегією суддів встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлені взаємовідносини між позивачем та ТОВ „Компанія „Агро Люкс" за договором купівлі -продажу насіння соняшника, який відповідач вважає нікчемним.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (позичальник) та ТОВ „Компанія „Агро Люкс"(позикодавець) був укладений договір безпроцентної позики № 0601/10-8/8295 від 30.12.2009 року, за яким позикодавець передає позичальникові у власність предмет позики - соняшник у кількості 502 т. не пізніше 31.01.2010 року з грошовою оцінкою предмету позики із розрахунку за 1 тн соняшника за 3020 грн., у тому числі податок на додану вартість. Згідно з п.3.3 договору датою передачі(повернення позики) вважається дата підписання сторонами відповідної накладної та/або дата оформлення складської квитанції. Відповідно до п.3.4 договору приймання-передачі позики супроводжується наступними документами:накладна(видаткова) на передачу товару, податкова накладна, складська квитанція. Пунктом 3.5. вказаного договору визначено, що повернення позики здійснюється не пізніше 31.01.2010 року шляхом переоформлення права власності (видання складської квитанції) на ім`я позикодавця, при цьому соняшник зараховується на зберігання у відповідності до договору складського зберігання № 0510/09-1 від 05.10.2009 року.

Виконання договору підтверджено наявними в матеріалах справи первинним документами: податковими накладними, видатковими накладними, документами з приходу соняшника, актами прийому насіння соняшника, накладними, товарно-транспортними накладними.

Крім цього, виконання договору підтверджується договором складського зберігання зерна № 0510/09-1/8113 від 05.10.2009 року, за яким ТОВ „Компанія „Агро Люкс" (поклажодавець) передає позивачеві на зберігання насіння соняшника, документами на прихід соняшника, складськими квитанціями, накладними, податковою накладною, видатковою накладною, а також договором складського зберігання зерна (соняшника) №0510/09-1 від 05.10.2009 р., за яким ТОВ „Компанія „Агро-Люкс" передає позивачеві зерно, а позивач зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором соняшник згідно з п.1.2 договору використовується для виробництва олії соняшникової.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, який був отриманий позивачем за спірним договором позики, в подальшому був повернений ТОВ „Компанія „Агро-Люкс", що засвідчується видатковими накладними від 14.01.2010 року, 20.01.2010 року, 21.01.2010 року у кількості 502 тн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-17918/10/0570 встановлено, що ЗАТ "Слов'янськолія" отримано від постачальника ТОВ „Компанія „АГРО ЛЮКС" по договору №0601/10-8 від 30.12.2009р. товари в 4-му кварталі 2009р. товари (насіння соняшника) в сумі 1263366,67грн. без ПДВ, сума податку на додану вартість склала 252673,33грн.

Первинними документами і обліковими регістрами за грудень 2009р. підтверджується придбання, оприбуткування та використання товару у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності позивача.

Згідно первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, банківських виписок, звітів комісіонера, накладних, актів виконаних робіт) та облікових регістрів бухгалтерського та податкового обліку ЗАТ „Слов'янськолія" документально підтверджуються підстави для відображення в бухгалтерському і податковому обліку позивача господарських операцій за договором позики №0601/10-8 від 30.12.2009р. з ТОВ "Компанія „Агро Люкс" за грудень 2009р.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні на перевезення соняшника позивачеві, звіти про переробку насіння соняшника; довідка позивача про те, що за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року ним було перероблено 178047,637 тн насіння соняшника; звіт про рух сировини, готової та попутної продукції та повернених виробничих відходів, акти інвентаризації залишків насіння соняшника на елеваторі, акти інвентаризації сировини, незакінченого виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, зворотних та виробничих відходів, що свідчить, що позичений у ТОВ „Компанія „Агро-Люкс" соняшник був перероблений на масло, що підтверджує факт його використання у власній господарській діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яке призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 1 014 696,00 грн. та завищення від'ємного значення на загальну суму 965 873, 00 грн. є необґрунтованими, а тому визначення позивачу податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги стосовно нікчемності угод спростовані наявними в матеріалах справи первинними документами, які доводять фактичне виконання позивачем господарських операцій.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконними дії Словянської ОДПІ по встановленню факту завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2009 року та за грудень 2009 року на суму 984 744,00 грн. та зобов'язаня відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що порушення порядку формування податкового кредиту позивачем та формування від'ємного значення, яке встановлено податковим органом, не підтверджено відповідачем, у зв'язку з чим вимоги щодо визнання незаконними дії Словянської ОДПІ по встановленню факту завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2009 року та за грудень 2009 року на суму 984 744,00 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р. в справі № 2а-17945/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р. в справі № 2а-17945/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.