Постанова № 24239370, 28.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року справа №2а/0570/19938/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

28 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Жолоб Я.С.

представника відповідача Галатенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державного підприємства „Добропіллявугілля" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а/0570/19938/2011 за позовом Державного підприємства „Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Піонер" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства „Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Піонер" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень № 0000431550, № 0000441550, № 0000451550, № 0000461550, № 0000471550, № 0000481550 від 13.10.2011 р.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги, що податковим органом при розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначенні стоків затримки сплати узгоджених сум податкових зобвоязань із земельного податку не враховувались призначення платежу, які були зазначені платником в платіжних дорученнях при сплаті земельного податку. Позивач зазначив, що до 01.01.2011 року відповідальність за прострочення визначених строків сплати податку на землю встановлювалось Законом України „Про плату за землю", який є спеціальною нормою зі сплати земельного податку у податковому законодавстві, а Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є загальним по відношенню до нього з цього питання. Оскільки спеціальна норма не передбачає такий вид адміністративного стягнення як штраф, а встановлює відповідальність у вигляді сплати пені, то інші види стягнення, крім пені, не можуть застосовуватися. Також позивач вважає, що відповідачем порушені строки, встановлені п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України щодо визначення податкових зобов'язань, які дорівнюють 1095 днів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство „Добропіллявугілля" зареєстровано виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 р. Відповідно до установчих документів шахта „Піонер" є відокремленим підрозділом державного підприємства „Добропіллявугілля".

30.09.2011 р. Добропільською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку, про що складений акт № 134/15-01/26319454 про результати документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом „Шахта „Піонер" ДП „Добропіллявугілля" за період з 30.03.2010 р. по 31.08.2011 р. Перевіркою встановлені порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ч. 1 ст. 17 Закону України „Про плату за землю", п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 308034,23 грн., в тому числі до 30 днів - в сумі 8821,18 грн., від 31 до 90 днів - 212576,99 грн., більше 90 днів - 86636,06 грн.

Відповідачем за результатами перевірки на підставі ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 126 Податкового кодексу України 13.10.2011 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000431550, яким за затримку на 1097 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 16659,72 грн. застосовані штрафні санкції у розмірі 8329,86 грн.;

- № 0000441550, яким за затримку на 1158 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 62767,99 грн. застосовані штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 20553,63 грн.;

- № 0000451550, яким за затримку на 2 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання застосовані штрафні санкції в розмірі 10% в сумі 1966,58 грн.;

- 0000461550, яким за затримку на 1036 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання застосовані штрафні санкції в розмірі 34988,12 грн.;

- № 0000471550, яким за затримку на 1005 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання застосовані штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 29961,82 грн.;

- № 0000481550, яким за затримку на 2 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання застосовані штрафні санкції в розмірі 10% в сумі 685,46 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, що надійшли в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно нарахованих і задекларованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з травня по грудень 2010 р. у відповідності до вимог Закону, самостійно сплачувались суми узгоджених податкових зобов'язань за наданими податковому органу податковими розрахунками, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Проте, податковим органам нарахований платнику податків штраф за порушення строків сплати грошового зобов'язання.

Преамбулою Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним на час дії спірних відносин, визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов'язання, базового податкового періоду, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 цього Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання, відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Таким чином, платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатись належним йому майном на свій розсуд. Розпорядження коштів полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України „Про платіжні системи та перекази коштів в Україні".

Одним із таких інструментів, у розумінні п.1.30 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є платіжне доручення, яке за правовою природою є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку або іншій установі-члену платіжної системи , що його обслуговує здійснюючи переказ визначеної в ньому зазначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 цього Закону, форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, п. 3 якої визначені реквізити платіжного доручення.

Так відповідно до п. 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається шляхом надання до установи банку платіжного доручення, воля власника коштів при визначенні підстав їх перерахування відображається у реквізиті „Призначення платежу".

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, позивачем у реквізиті „Призначення платежу" вказано перерахування податків та зборів (обов'язкових платежів) за поточні періоди.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості їх виникнення, а в разі одночасного його виникнення зі різними податковими зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела погашення податкових зобов'язань відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" по обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Оскільки Законом України „Про державну податкову службу в Україні", Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків, відповідач неправомірно вважає, що податкові зобов'язання, зазначені у розрахунках, сплачені із порушенням граничних строків.

До того ж, оскільки позивач не погашав податковий борг, а самостійно сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання з земельного податку, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" правових підстав для застосування штрафних санкцій за період до 01.01.2011 р.

Що стосується перерахування позивачем грошових коштів у 2011 році в якості погашення розстрочених сум податкових зобов'язань, колегія суддів також вважає, що відповідач діяв протиправно, здійснюючи зарахування сплачених сум у рахунок податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

У відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відтак, з 01.01.2011 р. орган державної податкової служби має повноваження на зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Проте, колегією суддів встановлено, що платіжними дорученнями №№ 346, 347, 348 від 01.08.2011 р., №№ 3844, 3847 від 14.07.2011 р., № 3069 від 10.06.2011 р., іншими позивачем здійснювалась сплата розстрочених ухвалою суду сум податкових зобов'язань, стягнутих судовим рішенням. Тобто, цими платежами вже здійснювалось погашення податкового боргу.

Пунктом 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. N 1036, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1431/18726, визначено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Відтак, здійснення податковим органом зарахування сплачених на виконання судового рішення розстрочених податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій суперечать вказаному Порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №№ 0000431550, 0000441550, 0000451550, 0000461550, 0000471550, 0000481550.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

У відповідності до ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Добропіллявугілля" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а/0570/19938/2011 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а/0570/19938/2011 за позовом Державного підприємства „Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Піонер" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень скасувати.

Ухвали в справі № 2а/0570/19938/2011 р. нову постанову.

Позов Державного підприємства „Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Піонер" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції від 13.10.2011 р. №№ 0000431550, 0000441550, 0000451550, 0000461550, 0000471550, 0000481550.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Добропіллявугілля" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 02.04.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.