Ухвала суду № 24238829, 14.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року справа №2а/0570/21992/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

14 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представників позивача Лапшина Є.В., Арутюняна М.О.

представників відповідача Мізька Т.М., Качури О.Ю., Войцеховської С.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області та Закритого акціонерного товариства „Макіївський хлібокомбінат" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. в справі № 2а/0570/21992/2011 за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський хлібокомбінат" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. часткового задоволений позов Закритого акціонерного товариства „Макіївський хлібокомбінат" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнане нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. № 0000512330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 120693,50 грн., в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. № 000008233 про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3880638,85 грн. відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неправильного застосуванні судом вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зазначаючи, що ним було допущене невиконання записів про внесення готівкових грошових коштів та не підклеєні фіскальні чеки РРО № 660-699 за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року в книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована 01.08.2011 року за номером 051800491/3. Однак, звіт на вказану суму в КОРО був наявний, вищевказана сума була оприбуткована на підставі прибуткового касового ордеру в касовій книзі в день її фактичного надходження та здана до банківської установи. Підклеєння фіскальних чеків за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року в книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована 01.08.2011 року, було здійснено помилково. Позивач зазначає, що оскільки він здійснює торгівлю продукцією власного виробництва, він у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не зобов'язаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Відповідачем подана апеляційна скарга на постанову суду, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неправильному застосуванні положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по сплаті страхових премій, оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, тому нарахування податку на прибуток є правомірним.

В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги відповідача просили відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги позивача просили відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка ЗАТ „Макіївський хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складений акт № 5847/23-2/30381477 від 21.10.2011 р.

Як випливає з акту, перевіркою встановлені порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 р., в частині не своєчасного оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 776127,77 грн. та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу України в частині включення до складу валових витрат сум, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 105544 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем Макіївською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000082333 від 09.11.2011 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3880638,85 грн. та № 0000512330 від 09.11.2011 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 120693,50 грн., в тому числі за основним платежем - 105544 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15149,50 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000082333, колегія суддів зазначає наступне.

При перевірці книг обліку розрахункових операцій (далі -книги ОРО), зареєстрованих Макіївською ОДПІ на реєстратор розрахункових операцій МИНИ 500МЕ, заводський номер ПБ 56108270, з фіскальним номером 0518000419 на господарську одиницю - кіоск № 1 за адресою: м. Макіївка, вул. Донецька, 87, податковим органом встановлено реєстрацію книги ОРО № 051800491/3 1 серпня 2011 року, яка містить фіскальні чеки у розділі 1 та записи у розділі 2 за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року. У цей період книгу ОРО № 051800491/2 від 22.02.2010 року було закінчено (закінчена 30.04.2011 року), але не зареєстровано книгу ОРО № 051800491/3 (фіскальні звітні чеки у перший розділ були підклеєні, а в другий розділ прописані вже після реєстрації КОРО № 051800491/3), що є несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року на підставі фіскальних чеків РРО на загальну суму 776127,77 грн., чим порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку спірною є обставина щодо наявності факту несвоєчасного оприбуткування грошових коштів у книзі обліку розрахункових операцій за наявності записів про проведення цих грошових коштів у касовій книзі та внесення цих коштів до банку та відсутності реєстрації таких розрахункових операцій в книзі реєстрації обліку розрахункових операцій.

Як виаливає з позовних вимог та доводів апеляційної скарги, підставами для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій позивач визначає своєчасне оприбуткування спірних грошових коштів на підставі прибуткового касового ордеру в касовій книзі в день їх фактичного надходження. Позивач зазначає, що з його боку було допущено невиконання записів про внесення готівкових грошових коштів та не підклеєні фіскальні звітні чеки РРО № 660-699 в книгу обліку розрахункових операцій, що не є підставою для застосування штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320.

Пунктами 1, 2, підпунктом 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, встановлено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відтак, оприбуткуванням готівки є проведення одержаної готівки одночасно у трьох книгах: касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Вказана норма не передбачає альтернативи в оприбуткуванні грошових коштів у будь-якій з перелічених книг обліку за вибором платника податків.

Крім того, Положення передбачає конкретну та однозначну вимогу щодо необхідності здійснення обліку готівкових коштів у книзі ОРО у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО.

Таким чином, для оприбуткування готівки суб'єкт господарювання зобов'язаний провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстраторів розрахункових операцій, роздрукувати фіскальний звітній чек і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на достатність проведення готівкових коштів в касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру як підтвердження повного та своєчасного оприбуткування отриманих коштів.

З матеріалів справи вбачається, що готівкові розрахунки у сумі 776127,77 грн. проведені позивачем в період з 03.05.2011 р. по 18.06.2011 р. із застосуванням РРО, проте, відповідно до вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні відповідні записи у книзі обліку розрахункових операцій у день надходження готівки не зроблено, оскільки вказана книга була зареєстрована лише 01.08.2011 року.

Відповідно до п. 7.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженою наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не виконані вимоги пункту 7.4 цього Порядку в частині щоденного виконання записів про рух готівки за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року, а також позивачем порушені вимоги пункту 2.6 Положення в частині обов'язкового здійснення обліку готівкових коштів у розмірі 776127,77 грн. у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Оскільки позивачем не проведені у день фактичного отримання грошові кошти по книзі обліку розрахункових операцій за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року, фіскальні чеки не підклеєні до вказаної книзі своєчасно, то така готівка оприбуткована в книзі обліку підприємства несвоєчасно.

Фінансова санкція розрахована на підставі Указу Президента України прийнято від 12.06.1995 року № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі несвоєчасно оприбуткованої суми.

Враховуючи суму несвоєчасного оприбуткування готівки у розмірі 776127,77 грн., фінансова санкція правильно розрахована відповідачем та становить 3880638,85 грн.

Крім того, податковим органом в ході перевірки встановлені порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України в частині включення до складу валових витрат сум, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 105544 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ЗАТ „Макіївський хлібокомбінат" та ЗАТ „Страхова компанія „Агрогарант" укладено договір добровільного комплексного страхування майна, що перевозиться, від 1 квітня 2009 року № 010409/11/ХЗ, умовами якого передбачено страхові тарифи за певні види страхування, у тому числі добровільне страхування вантажу та багажів -страховий тариф 6,7 % від страхової суми; за добровільне страхування майна - борошна від вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, апаратів і інших аналогічних приладів -страховий тариф 0,53%; пошкодження водою з водопроводів, каналізації, опалювальних систем і систем пожежогасіння - страховий тариф 1,07 %; крадіжка зі зломом -страховий тариф 4,794 %; зловмисних дій третіх осіб - страховий тариф 6,591 %; усі розумі та доцільні витрати на рятування застрахованого майна, а також на запобігання або зменшення збитку - страховий тариф 0,5 %; добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ -страховий тариф 2,1 %; добровільне страхування фінансових ризиків - страховий тариф 1,9 % від страхової суми. Загальний відсоток страхової премії складає 24,185 % від страхової суми.

За період з І кварталу 2010 року по ІІ квартал 2011 року підприємством віднесено до складу валових витрат суми у розмірі 1,9 % від вартості застрахованого майна по страхуванню фінансових ризиків у розмірі 204445 грн.

За період з І кварталу 2010 року по ІІ квартал 2011 року підприємством віднесено до складу валових витрат суми у розмірі 1,07%, 0,53%, 0,5% від вартості застрахованого майна по страхуванню випадків, перелічених у пунктах 3.2.1, 3.2.2., 3.2.5 договору у розмірі 225953 грн.

Відповідач вважає ці витрати такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Щодо виплат фінансових ризиків, податковий орган зазначає, що при виконанні договору позивач виступає покупцем послуг страхування, від отримання яких формує валові витрати, та виконання своїх фінансових зобов'язань позивача перед страховиком залежить лише від самого підприємства - позивача. Щодо виплат по страхуванню випадків, перелічених у пунктах 3.2.1, 3.2.2., 3.2.5 договору, податковий орган зазначає, що враховуючи специфічність борошна як сировини для виробництва хлібобулочних виробів, у позивача борошно зберігається не насипом, а в спеціальних бункерах, доступ до яких, систем водопроводу, каналізації неможливий. Крім цього, в договорі не конкретизовано, від вибуху яких котлів та газосховищ застраховано борошно.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неприйняття таких висновків відповідача.

Перелік фінансових ризиків та страхових випадків, перелічених у пунктах 3.2.1, 3.2.2., 3.2.5 договору, від настання яких позивачем було укладено договір, передбачений пунктом 3.4 договору, а саме: порушення контрагентом термінів постачання, не поставки або недопоставки продукції (товарів), порушення термінів виконання робіт (надання послуг), якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних Страхувальником збитків стало неможливим; поставка контрагентом продукції (товарів)неналежної якості або неналежна якість виконання робіт (послуг), якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних Страхувальником збитків стало неможливим; несплата (прострочення оплати) замовлених та отриманих від Страхувальника контрагентом продукції (товарів, робіт, послуг) внаслідок пожежі, стихійних лих, (смерч, ураган, буря, шторм, тайфун, повінь, паводок, злива, град, землетрус, просадка ґрунту, затоплення ґрунтовими водами, схід снігових лавин, обвали, селі), пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних та систем пожежогасіння, протиправних дій третіх осіб (хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій), а також банкрутства контрагента Страхувальника, визнане в установленому чинним законодавством України порядку.

Вказаний перелік кореспондується з Правилами добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених виконуючим обов'язки голови правління ЗАТ „СК „Агрогарант" 12.05.2006 за № 18.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який регулював спірні правовідносини на набрання чинності Податковим кодексом України в частині податку на прибуток, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Аналогічні приписи містяться в частині 2 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, а саме якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Такими чином, оскільки фінансові ризики та страхові випадки відповідно до пункту 3.4 договору передбачені умовами страхування, а саме пунктами 2.1, 3.3 Правил добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених виконуючим обов'язки голови правління ЗАТ „СК „Агрогарант" 12.05.2006 № 18, та розділом 4 Правил добровільного страхування майна, затверджених виконуючим обов'язки голови правління ЗАТ „СК „Агрогарант" 12.05.2006 № 11, передбачені як страхові випадки, то такі витрати зі страхування зазначених ризиків включаються до валових витрат платника податку.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що більшість постачальників борошна для позивача є ризиковими підприємствами, а також про неможливість підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами, що є підставою для висновку про те, що операції з поставки борошна мають ознаки підвищеного страхового ризику, є такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області та Закритого акціонерного товариства „Макіївський хлібокомбінат" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. в справі № 2а/0570/21992/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. в справі № 2а/0570/21992/2011 за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський хлібокомбінат" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.