Ухвала суду № 24238825, 16.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року справа №2а/0570/12616/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

16 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника відповідача Мочкаєва Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а/0570/12616/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглересурс" до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглересурс" до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000182310 від 14.07.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, по податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. на 96680 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неправильному застосуванні судом першої інстанції Податкового кодексу України в частині, яка регулює порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також неврахуванні судом першої інстанції нікчемності господарських угод позивача з ТОВ „Юрторгпак".

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Торезі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався у лютому та березені 2011 року, за наслідками якої складений акт від 06.07.2011 року № 537/23-3/31843321.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, абз. „а" п.200.4, абз. „б" п.200.14 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем заявленої суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на 96680 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодах.

Відповідачем на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182310 від 14.07.2011 року, яким позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодуванню, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, податку на додану вартість за квітень у розмірі 96680 грн.

Як вбачається із поданої ТОВ „Вуглересурс" до ДПІ в м. Торезі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 306652,00 грн., сума, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань в наступних звітних періодах, складає 96680 грн. Підприємством надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, на 23367,00 грн. та збільшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодах, на 23367,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є акт перевірки Ленінської МДПІ м. Луганська від 04.03.2011 року № 78/23-37288173 контрагента позивача - ТОВ „Юрторгпак", який є постачальником товарно-матеріальних цінностей ТОВ „Вуглересурс", в якому зазначено, що у ТОВ „Юрторгпак" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно з податковою декларацією податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року кількість штатних працівників складає 1 особа, у зв'язку з чим у відповідності до частини 1,5 статті 20, п.1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угода між ТОВ „Вуглересурс" та ТОВ „Юрторгпак" має ознаки нікчемності.

Крім того, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податковий орган визначив, у тому числі, акт перевірки від 06.05.2011 року № 330/23-2/31843321, в якому на порушення п. 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „Юрторгпак" за лютий 2011 року на суму 96680 грн., за якою позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування та саме на яку відповідачем зменшено розмір суми бюджетного відшкодування, яка є предметом розгляду по цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Вуглерусурс" та ТОВ „Юрторгпак" укладено договір купівлі-продажу за № 06/12-10 від 06.12.2010 року, за умовами якого продавець ТОВ „Юрторгпак" зобов'язується поставити, а покупець ТОВ „Вуглерусурс" оплатити та прийняти товар, номенклатура, ціна, кількість, якість якого визначається в специфікаціях-додатках. Відвантаження товару відбувається протягом 30 календарних днів з моменту домовленості. Транспортні витрати повинні відбуватися за рахунок покупця. Товар вважається проданим з моменту підписання товарної накладної або акту прийому-передачі товару, а оплата виконується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Замовнику були виставлені рахунки б/н від 08.12.2010 року, від 08.12.2010 року, від 14.12.2010 року, від 15.12.2010 року, від 17.01.2011 року, від 19.01.2011 року, від 25.01.2011 року, № 0102-013 від 01.02.2011 року, № 0802-006 від 08.02.2011 року, № 1002-014 від 10.02.2011 року, № 1502-008 від 15.02.2011 року, № 1702-004 від 17.02.2011 року.

На виконання умов угоди ТОВ „Юрторгпак" видало у грудні 2010 року, січні 2011 року податкові накладні за № 0812011 від 08.12.2010 року на суму 178587,82 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 29764,64 грн., за № 1412013 від 14.12.2010 року на суму 213710,09 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 35618,35 грн., за № 1512033 від 15.12.2010 року на суму 190004,09 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 31667,35 грн., від 17.01.2011 року № 167 на суму 116100,36 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 19350,06 грн., від 19.01.2011 року № 189 на суму 151920,54 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 25320,09 грн., від 25.01.2011 року № 275 на суму 117720 з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 19620,00 грн., а також видаткові накладні від 08.12.2010 року № 0812-008, від 14.12.2010 року № 1412-007, від 15.12.2010 року № 15120-012, від 17.01.2011 року № 1701-011, від 19.01.2011 року № 1901-011, від 25.01.2011 року № 25001-004.

За січень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ „Юрторгпак" позивачем була задекларована сума податку на додану вартість у розмірі 161340,49 грн.

За лютий 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ „Юрторгпак" позивачем була задекларована сума податку на додану вартість у розмірі 96680,38 грн. на підставі виданих контрагентом видаткових накладних від 01.02.2011 року № 0102-013, від 08.02.2011 року № 0802-006, від 10.02.2011 року № 1002-014, від 15.02.2011 року № 1502-008, від 17.02.2011 року № 1702-004 та податкових накладних від 01.02.2011 року № 15 на суму 149810,52 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 24968,42 грн., № 134 від 08.02.2011 року на суму 155226.22 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 25871,04 грн., від 10.02.2011 року № 174 на суму 94040,52 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 15673,42 грн., від 15.02.2011 року № 237 на суму 84120,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 14020,00 грн., від 17.02.2011 року № 266 на суму 96885,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 16147,50 грн.

Відповідно до банківських виписок ТОВ „Вуглересурс" за надану продукцію перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ „Юрторгпарк" 23.03.2011 року суму у розмірі 77563,16 грн., 10.03.2011 року - суму у розмірі 300000,00 грн., 10.03.2011 року - суму у розмірі 350000,00 грн., 28.02.2011 року - суму у розмірі 103260,00 грн., 15.02.2011 року - суму у розмірі 135000,00 грн., 04.02.2011 року - суму у розмірі 436726,50 грн., 21.01.2011 року - суму у розмірі 145575,50 грн., а також на розрахунковий рахунок ТОВ „Монтаж-демонтаж проект" 25.02.2011 року суму у розмірі 139086,45 грн., 22.02.2011 року - суму у розмірі 74000,00 грн., 15.02.2011 року - суму у розмірі 135000,00 грн., 04.02.2011 року - суму у розмірі 229141,18 грн., 21.01.2011 року - суму у розмірі 76380,00 грн., 30.12.2010 року - суму у розмірі 425208,56 грн., 23.12.2010 року - суму у розмірі 400000,00 грн., 01.12.2010 року - суму у розмірі 650018,21 грн.

Факт використання придбаної продукції у господарській діяльності позивач підтверджує наказами від 12.01.2010 року за № 9 та від 18.01.2011 року № 10 про створення комісії по вводу в дію основних фондів та списанню товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, актами від 30.09.2010 року, від 30.11.2010 року, від 31.12.2010 року, від 31.01.2011 року, від 01.03.2011 року про використання матеріальних цінностей та лімітними картами на видачу матеріалів.

Як випливає з обставин справи, перевезення товару здійснювалось за допомогою шляхових листів вантажного автомобіля, які долучені до матеріалів справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/9786/2011, яка набрала законної сили 19 грудня 2011 року, встановлена безпідставність висновків податкового органу щодо здійснення нікчемного правочину між позивачем та ТОВ „Юрторгпак", який зроблений на підставі акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 04.03.2011 року № 78/23-37288173.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 72 КАС України щодо того, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на цей акт перевірки з огляду на встановлені обставини рішенням суду в адміністративній справі.

Постановою суду по справі № 2а/0570/9786/2011 встановлено наявність у позивача права на формування від'ємного значення по взаємовідносинам з ТОВ „Юрторгпак"на суму 96680,00 грн. за період лютий 2011 року.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення господарських операцій та кореспондується із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи податкового органу на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничі активів, складських приміщень, транспортних засобів, та незнаходження його за юридичною адресою, ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів, а також встановлення розбіжностей при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Закон України „Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не містить таких підстав для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, насамперед, податкових накладних.

Закон України „Про податок на додану вартість" обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну у підтвердження сплати податку покладає на платника податку - покупця та не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

У разі не виконаня продавцем товару зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність несе саме ця особа. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума податкового кредиту сформована позивачем правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірних сум, сплачених продавцям.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність укладених позивачем з контрагентом правочинів, що підтверджується актами перевірок по постачальникам позивача. Факт порушення постачальником своїх податкових обов'язків сам по собі не є доказом, що добросовісний платник податків, тобто позивач, отримав необґрунтовану податкову вигоду. Доказів взаємозалежності, або обізнаності суспільства про порушення контрагентами податкового законодавства не доведений відповідачем. Сам факт сплати контрагенту грошових коштів позивачем за придбаний товар відповідач не заперечує, а законодавець не вимагає безумовного віднесення суми податку на додану вартість по податкових накладних, оплачених у звітному податковому періоді, до складу податкового кредиту саме наступного податкового періоду, а ставить в залежність лише правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового періоду від наявності фактичної оплати таких податкових накладних у саме попередніх, а не попередньому податковому періоді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а/0570/12616/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. в справі № 2а/0570/12616/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглересурс" до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.