Постанова № 24232508, 17.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1322/2012

17 травня 2012 року 10год. 27хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Клочек Г.В.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Мале приватне підприємство фірма "Ямуна" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - мале приватне підприємство фірма «Ямуна» (далі - МППФ «Ямуна») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011р. № 0004392342.

Відповідно до вимог ст.52 КАС України за згодою позивача суд здійснив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м.Рівне на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка на їх обґрунтування зазначала, що МППФ «Ямуна» правомірно віднесено до складу податкового кредиту червня 2011 року ПДВ в сумі 14783 грн. по господарським операціям з ТОВ «ТД «Нові перспективи», оскільки податкові накладні видані на суму ПДВ, сплаченого МППФ «Ямуна» в ціні товарів, призначених для використання в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані суб'єктами господарювання, які були зареєстрованими платниками ПДВ. Вказала, що висновки податкового органу про безпідставне формування МППФ «Ямуна» податкового кредиту у вказаних сумах зводяться до встановлення фактів незнаходження за податковою адресою та анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТД «Нові перспективи» №100328882 від 15.03.2011 року і покладена в основу висновків про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.185.1, ст..185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Доводила, що МППФ «Ямуна» не може відповідати за дії своїх контрагентів і такі обставини жодним чином не можуть впливати на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) . Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснив, що МППФ «Ямуна» в порушення п.44.1 ст.44, п.185.1, ст..185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України сформувало податковий кредит червня 2011 року, в тому числі за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого в ціні товарів, придбаних у ТОВ «ТД «Нові перспективи», якому по причині незнаходження за податковою адресою 11.07.2011 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100328882. А тому у податкового органу на час перевірки були всі підстави трактувати відповідну суму податкового кредиту як непідтверджену та, відповідно, зменшити розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 14783 грн. у червні 2011 року. За таких обставин просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності - виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших угрупувань (а.с.75-77).

19.07.2011 року МППФ «Ямуна» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, в якій задекларувало податкові зобов'язання на рівні 69186,00 грн. та податковий кредит на рівні 139950,00 грн.(а.с.78-88).

Відповідно до цього різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту мала від'ємне значення на рівні 70764,00 грн. З додатку 5 до податкової декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" і з Реєстру виданих та отриманих накладних за червень 2011 року вбачається, податковий кредит на суму 14783,00 грн. сформовано по операціях з таким контрагентом як ТОВ «ТД «Нові перспективи» (індивідуальний податковий номер 373042413167).

В листопаді 2011 року ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку МППФ «Ямуна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року. Її результати оформлені актом №1440/23-100/30352116 від 08.12.2011 року (а.с.8-46).

В акті зафіксовано, що серед постачальників МППФ «Ямуна» у червні 2011 року виявлено платника, яким надано ризиковий кредит на суму 14783 грн., а саме: ТОВ «ТД «Нові перспективи». Відповідно до отриманого із ДПІ у Городоцькому районі (лист від 16.08.2011 №8777/7/23) акту №318/23/37304247 від 15.08.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Нові перспективи» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» (стан 9 «направлено повідомлення за ф. №18-ОПП») відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 81500 Львівська обл., Городоцький район, м. Городок, вул.. Перемишльська, буд. 106 (договір оренди №28/02 від 28.02.2011 року, укладений з ТОВ «Агрошляхбуд-32» на строкове платне орендне користування нежилим приміщенням площею 14 м.кв. за адресою Львівська обл.., Городоцький район, м. Городок, вул.. Перемишльська, буд.106).

По причині незнаходження за податковою адресою ТОВ «ТД «Нові перспективи» Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100328882 від 15.03.2011 року анульоване 11.07.2011 року. Згідно поданої звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ «ТД «Нові перспективи» відсутні основні фонди.

Відповідно до акта позапланової документальної невиїзної перевірки №318/23/37304247 від 15.08.2011 року (а.с.207-210) встановлено, що у травні 2011 року ТОВ «ТД «Нові перспективи» сформовано податковий кредит у сумі 490777,39 грн. або 24,8% загальної суми податкового кредиту від ТОВ «Воннер груп». Стан ТОВ «Воннер груп» на 01.08.2011 року (згідно з актом ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.08.2011 №1267/233/36961703) - 23 «місцезнаходження не встановлено». За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2011 року по ТОВ «ТД «Нові перспективи» по взаємовідносинах з ТОВ «Воннер груп» існує розбіжність по сформованому податковому кредиту в сумі 490777,39 грн. В ході відпрацювання підприємств-«транзитерів» в межах розпорядження ДПА України від 24.02.2011 року №48-р по деклараціях за травень 2011 року, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська складено акт від 01.08.2011 року 1267/233/36961703 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Воннер груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року. Згідно з висновком за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Воннер груп» встановлено, що у цього платника податків відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у січні-червні 2011 року та згідно до ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. У травні 2011 року ТОВ «ТД «Нові перспективи» сформовано податковий кредит у сумі 359619,93 грн. або 18,2% загальної суми податкового кредиту від ТОВ «Пегас-Консалт». Стан ТОВ «Пегас-Консалт» на 01.08.2011 року (згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.08.2011 року №1273/231/37212371) - 23 «місцезнаходження не встановлено». Згідно висновків за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Пегас-Консалт»: правочини, укладені з контрагентами, мають ознаки нікчемності. У травні 2011 року ТОВ «ТД «Нові перспективи» сформовано податковий кредит у сумі ПДВ 38528,00 грн. або 1,9% суми податкового кредиту від АТЗТ «Темпо». Стан АТЗТ «Темпо» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що податковий кредит в сумі 38528 грн. від АТЗТ «Темпо» є ризиковим. За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «ТД «Нові перспективи» відсутні. За результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявність у травні 2011 року у ТОВ «ТД «Нові перспективи» власних або орендованих складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які ТОВ «ТД «Нові перспективи» міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Операції з транспортування, оприбуткування, приймання-передачі товарів від ТОВ «ТД «Нові перспективи» до МППФ «Ямуна» не здійснювались у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних. Рух грошових потоків між МППФ «Ямуна» та ТОВ «ТД «Нові перспективи» за охоплений перевіркою період здійснювався без постачання ТМЦ, тобто проводились операції, які мають ознаки безтоварності. В порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України МППФ «Ямуна» завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «ТДЖ «Нові перспективи» за червень 2011 року на загальну суму ПДВ 14783 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем 20.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004392342, згідно з яким МППФ «Ямуна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14783 грн. за червень 2011 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7391,50 грн.(а.с.7).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС у Рівненській області №1834/10-210/643 від 24 лютого 2012 року та рішенням ДПС України №5377/6/10-2115 від 26.03.2012 року податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівне форми «В1» від 20.12.2011 року № 00042392342 залишено без змін (т.1 а.с.47-51, 52-57).

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими доказами в червні 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «Нові перспективи» відповідно до угоди №1-20/04/11 від 20 квітня 2011 року. Зазначений контрагент поставив МППФ «Ямуна» товари - пектин WECJ-5: за накладною №403 від 17.06.2011 року на суму 13200,00 грн. з ПДВ, за накладною №331 від 03.06.2011 року на суму 31500,00 грн. з ПДВ; пектин SWEJ-2 за накладною №218 від 17.05.2011 року на суму 43999,99 грн. На суми ПДВ - 2200,00 грн., 5250,00 грн. та 7333,33 грн. відповідно постачальником виписано податкові накладні, які позивачем включені в реєстр отриманих податкових накладних за червень 2011 року та віднесено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2011 року. Оплату за товар позивачем проведено в повному обсязі згідно платіжних доручень . Операція відображена в бухгалтерському обліку та по даних складського обліку. З отриманої сировини позивач виробив продукцію, яку реалізував контрагентам (а.с.67-74, 91-175, 181-205).

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень 2011 року, відповідач стверджує, що виявлене порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 14783 грн. у червні 2011 року , а також до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 14783 грн.

З такими твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2- п.200.3 ст.200 розділу V цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню), при позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті. (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. А при від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.4 цієї статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього Кодексу визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом - 193.1 статті 193 цього Кодексу (17%, або 0%) протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені Податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником товарів -ТОВ «ТД «Нові перспективи» були виписані позивачу податкові накладні, які містять всі, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, реквізити та відповідають вимогам наказу ДПА України №969 від 21.12.2010 року "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, що був чинним до 16.12.2011 року.

На момент виписування податкових накладних контрагент позивача був зареєстрованим платником ПДВ .

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТД «Нові перспективи» вважається підтвердженим.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-ІУ від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до частини 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ «ТД «Нові перспективи» набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру (а.с.211-213)..

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ТОВ «ТД «Нові перспективи» не було спроможним здійснити господарські операції з поставки товарів.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Та обставина, що постачальник не знаходився за податковою адресою, мав господарські взаємовідносини з підприємствами, які мають стан 23 - «місцезнаходження не встановлене», не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість такому постачальнику товару.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускають його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено частиною 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 .статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагентів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більше того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ТОВ «ТД «Нові перспективи» відповідач не навів ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004392342 від 20.12.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 221 грн.75 коп. згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 20 грудня 2011 року № 0004392342.

Присудити на користь позивача Мале приватне підприємство фірма "Ямуна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 75 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.