Постанова № 24232492, 21.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/801/2012

21 травня 2012 року 16год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Морозова В. В.,

відповідача: представник Столярець І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерне товариство ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в лютому місяці 2011 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Горіховий сад» за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за наслідками якої був складений акт від 03.02.2012р. На підставі висновку даного акта було винесене повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення, при цьому зазначає, що при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ТОВ «Горіховий сад». Зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. На момент вчинення господарських операцій з вказаним товариством, відомості про останнього знаходились в Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними. Крім того, даний контрагент був зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право виписувати податкові накладні. Також позивач вважає, що вирок суду відносно зазначеного контрагента не містить у собі дослідження господарських операцій з позивачем, а та обставина, що посадові особи вказаного контрагента використовували товариство для досягнення злочинної мети, жодним чином не може стосуватися позивача, оскільки кримінальна відповідальність є індивідуальною. До того ж позивач звертає увагу на той факт, що податкове повідомлення-рішення не містить дати його складання та реєстраційного номеру, а тому є таким, що неналежно оформлене, в зв'язку з цим просить суд визнати його протиправним та таким що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач в грудні 2008р., серпні 2009р. мав взаєморозрахунки з ТОВ «Горіховий сад». Відповідач вказує, що відносно посадових осіб ТОВ «Горіховий сад» є вирок суду від 01.08.2011р., яким їх визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.336, ч.3 ст.358, ч.1 ст.209 КК України. Враховуючи вирок суду відповідач прийшов до висновку про неможливість здійснення господарських операцій позивачем з зазначеним товариством, а тому позивач безпідставно завищив податковий кредит на суму 833,33грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, в зв'язку з чим винесено податкове-повідомлення рішення. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з наступного.

Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Горіховий сад» за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., результати якої оформлено актом від 03.02.2012 року № 115/23-100/26603641 (а.с.10-25).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що Акціонерним Товариством «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» завищений податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Горіховий сад» в сумі 833,33грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2008р. на суму 133,33грн. та серпень 2009р. на суму 750грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за порушення пп. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент вчинення правовідносин), яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 750грн.( а. с. 9)

Так, з акта перевірки вбачається, що до відповідача надійшов вирок Рівненського міського суду Рівненської області по справі №1-126/11 від 01.08.2011р. відповідно до якого за період часу з 18.07.2008р. по 20.01.2010р. встановлені обставини щодо посадових осіб ТОВ «Горіховий сад», та яких визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.336, ч.3 ст.358, ч.1 ст.209 КК України. Позивач мав взаєморозрахунки з вказаним товариством в грудні 2008р. в сумі 800грн. в т. ч. ПДВ - 133,33грн., серпні 2009р. в сумі 3750грн. в т.ч. ПДВ - 750грн., серпні 2009р. в сумі 30530грн. без ПДВ. Між позивачем та його контрагентом був укладений договір комісії від 04.08.2009р. по організації послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. На виконання умов договору контрагентом передані до оплати позивачу відповідні документи, які оплачені позивачем в повному обсязі. В зв'язку з цим позивачем включені вказані суми ПДВ до податкового кредиту. Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Горіховий сад» не здійснювало реальної діяльності, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дані, наведені в деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період не є дійсними, укладений договір має ознаки нікчемності, а тому позивачем сформовані валові витрати на податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Горіховий сад», що є порушенням чинного на той час законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

04.08.2009 року між Комітентом Представництво «Тодіні Конструціоні Дженерал С.П.А.» (замовник) та Комісіонером ТОВ «Горіховий сад» (експедитор) укладений договір комісії по організації послуг пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за умовами якого експедитор зобов'язується, зокрема, організувати перевезення, за ціною згідно договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах даного договору (а.с.47-48).

Вказана господарська операція з надання послуги оформлена такими документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000087 від 25.08.2009 року на суму 35030грн., (без ПДВ - 34280грн., ПДВ -750грн.) (а.с.49); рахунок-фактура №СФ-0000076 від 19.08.2009 року на загальну суму 35030грн., (без ПДВ - 34280грн., ПДВ -750грн.) (а.с.50); заявка на отримання матеріальних коштів від звіт на загальну суму 35030грн., (а. с. 51) платіжне доручення №3347 від 25.09.2009р. на загальну суму 35030грн. (а. с. 52); вантажно-митна декларація на перевезення автомобілів (а. с. 53-57), податкова накладна №250801 від 25.08.2009 року на загальну суму 35030грн., в т. ч. ПДВ - 750грн. (а.с.58).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки (а.с.20-21). Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарської операції, що свідчить про відсутність її безтоварності, а тому, вартість оплачено послуги в сумі 34280грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 750грн. включено позивачем до податкового кредиту.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що у серпні 2009 року ТОВ «Горіховий сад» згідно договору комісії, надало послугу позивачу з міжнародного вантажного перевезення автомобілів (легкові автомобілі для перевезення людей «Mitsubishi» та «HYUNDAI») на загальну суму 35030грн., в тому числі ПДВ - 750грн. Вказані обставини підтверджуються первинними документами, вказаними вище по тексту постанови.

Розрахунки між сторонами проведені повністю, що підтверджується платіжним дорученням.

Вказані автомобілі знаходились у позивача та відносились до основних фондів, що підтверджується: видатковою накладною №РН-0000238 від 26.03.2008р., карткою рахунку 1521, карткою рахунку 10 (а. с. 121-124), накладною №916 від 12.02.2008р., карткою рахунку 1521, карткою рахунку 10 (а. с.125-128).

В зв'язку із знаходженням представництва позивача також і у республіці Грузія, та тим, що останнім часом вказані автомобілі не використовуються у господарській діяльності позивача на території України, то у останнього виникла необхідність у перевезенні вказаних автомобілів до його представництва в Грузії, яким зазначені автомобілі необхідні у здійсненні господарської діяльності. Зазначене підтверджується контрактом №7/8 від 01.08.2009р., інвойсом №010 від 01.08.2009р., специфікацією №1до інфойса (а. с. 115-120).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Горіховий сад».

Стосовно ж посилань відповідача на нікчемність вказаного вище договору комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладеного між ними договору, чим і підтвердили факт його укладення.

На момент вчинення правочину, контрагент позивача - ТОВ «Горіховий сад», був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Твердження відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Стосовно посилання відповідача на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 01.08.2011 року у справі № 1-126/11 по обвинуваченню: ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358, ч.1 ст.209, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_5 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_6 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358 КК України, суд зазначає таке.

Предметом дослідження даного вироку не були господарські операції ТОВ «Горіховий сад» з АТ «Тодіні Конструціоні Дженерал С.П.А.», вказаним вироком не встановлено обставин щодо безтоварності господарських операцій між вказаними особами. А відтак, обставини щодо нікчемності такого правочину відповідачем не доведені.

Доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Горіховий сад», є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було встановлено та доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Крім того, суд вважає звернути увагу на той факт, що податкове повідомлення-рішення не містить ні дати ні порядкового номера, що є порушенням п. 3.3. розділу 3 Наказу Державної податкової служби України № 985 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», відповідно до якого при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень та складається з таких частин: порядковий номер у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - перші 6 цифр номера; номер підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - наступні 4 цифри номера.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 750грн., а тому винесене податкове повідомлення-рішення належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо нарахування акціонерному товариству ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 750,00 грн.

Присудити на користь позивача - акціонерного товариства ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.