Постанова № 24232482, 16.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5720/2011

16 травня 2012 року 11год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, Журов Р. В.,

третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс": представник ОСОБА_3,

третіх осіб - ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7: представники не з'явилися,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія-Ромокс" , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, фізична особа - підприємець ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Автотранс", ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у лютому місяці 2011 року відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_7 та ТОВ «Норд-Автотранс» за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р., за наслідками якої був складений акт від 15.02.2011р. №/23-100/36979037. На підставі висновку даного акта були винесені повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах та податку на прибуток. Позивач не погоджується з висновками акта та податковими повідомленнями рішеннями, при цьому зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем допущені численні порушення, предметом перевірки був тільки доступ до вилучених документів та електронних баз даних 1С «Бухгалтерія» без зазначення суб'єкта підприємницької діяльності, якому належать ці документи, комп'ютерна техніка та бази даних, коли і ким складалися процесуальні документи. Також відповідач зобов'язаний був визначити податкові періоди, об'єкти оподаткування та суму податків, що належить до сплати в бюджет, натомість відповідачем визначений лише валовий дохід та податкові зобов'язання з ПДВ. Крім того, позивач вказує, що відповідачем неприйняті суми до валових витрат та податкового кредиту на підставі свідчень суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які містилися в матеріалах кримінальної справи проти ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, яка була закрита за відсутністю в діяннях складу злочину та до того ж такі свідчення не є первинними документами ні податкового, ні бухгалтерського обліку, отже висновки акта перевірки є надуманими та не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення не чинними.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ТОВ «Норд-автотранс» позовні вимоги позивача підтримав та пояснив, що відповідач при проведенні перевірки діяв всупереч нормам чинного законодавства та як доказ надав акт перевірки відповідача у товаристві, в якому зазначено відсутність будь-яких порушень податкового законодавства між позивачем та ТОВ «Норд-автотранс».

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, через відділ документального забезпечення суду подала письмове пояснення згідно яких зазначила, що у вересні вона зареєструвалась як фізична особа-підприємець. До червня 2010 року займатись підприємницькою діяльність не мала можливості, а з червня надавала транспортно-експедиційні послуги позивачу, а саме: займалась пошуком перевізників для виконання замовлень позивача по перевезенню вантажів. Внаслідок здійснення такої діяльності були оформлені такі документи: рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, договори про надання експедиційно-транспортних послуг. При цьому оплата позивача з нею здійснювалась в безготівковій формі і в повному обсязі. ОСОБА_7 підтверджує дійсність надання нею зазначених послуг позивачу та просить суд розглянути дану справу за її відсутності.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ПП ОСОБА_6 (Кульчицька), яка є і представником третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно довіреностей, в судове засідання 16.05.2012р. не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена. В судовому засіданні 18.04.2012р. суду пояснила, що позовні вимоги позивача підтримує та зазначає, що вона на підставі довіреностей уповноважена на здійснення підприємницької діяльності від вказаних осіб. В процесі такої підприємницької діяльності нею, зокрема, надавались транспортно-експедиційні послуги для позивача. Документи оформлялись у відповідності до чинного законодавства, однак, надати їх суду вона не має можливості, так як вони вилучені слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області. Факт здійснення підприємницької діяльності підтверджує повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена невиїзна документальна перевірка за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р., в ході якої встановлено: заниження валового доходу, що призвело до заниження податку на прибуток; завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість. По податку на прибуток, відповідач зазначає, що позивачем подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року за №124262 від 16.11.2010р. в якій задекларовано значення об'єкта оподаткування по вказаному податку у сумі 0грн. Перевіркою встановлено порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього в сумі 494368грн. По податку на додану вартість перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 314333грн. Винесені повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р., за наслідками якої був складений акт від 15.02.2011р. № /23-100/36979037 (а.с.8-29 т.1).

Підставою для проведення перевірки стала постанова слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області по кримінальній справі №254, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_7, ТОВ «Норд-Автотранс». Для проведення перевірки позивача, було надано доступ до вилучених документів та електронних баз даних 1С «Бухгалтерія».

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що позивачем за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р. задекларовано скоригований валових дохід у сумі 897589грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено його заниження, а саме: в порушення пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 та пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід за 3 квартал 2010р. на суму 1079885грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 269971грн. Так, перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг» показників за перевіряємий період у загальній сумі 897589грн. встановлено, що на формування даного показника малди вплив операції з надання послуг. Основними покупцями послуг були: ПП «Автоеліт», МПП «Мірад», ТОВ «Надія-94», ТОВ «Доміон-Тех», ТОВ «Рехау», ТОВ «ТД «Українська торгівельна спілка», ТОВ СУПП «Арай Білдінг», ТОВ «ТД Котнар Плюс», ТОВ «Трансманшсервіс», СП ТОВ «Модерн-Експо», ЗАТ «Завод «Технопривод», ВАТ «Рівнехолод», ПП «Аргат-Юл», ТзОВ «Галмод» та ін.

В ході проведення перевірки встановлено, що платником ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010р. за №124262 від 16.11.2010р. з нульовими значеннями.

Валові витрати за перевіряємий період позивачем задекларовані у сумі 0грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат не встановлено їх заниження (завищення).

Щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, в акті перевірки, вказано, що за перевіряємий період позивачем задекларовано значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 0грн. (декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2010р.) та встановлено заниження позивачем податок на прибуток всього в сумі 494368грн.

Відносно податку на додану вартість, актом перевірки зазначено, що позивачем подано податкову декларацію з вказаного податку з порушенням термінів подачі за вересень 2010р., а саме; подано декларацію до відповідача 15.11.2010р. за №124093. Крім того, зазначену декларацію подано з прочерками, тобто платник самостійно визначив податкові зобов'язання в сумі 0грн. Перевіркою відомостей, відповідачем встановлено. що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість по операціях з надання послуг, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ вересень 2010р. в сумі 77905грн., що є порушенням чинного законодавства.

Також, актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 314333грн., оскільки у періоді, який перевірявся, до складу податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем віднесено суму, сформовану ПП ОСОБА_4 за експедиційно-транспортні послуги, яка в загальному складає 37154грн., ПП ОСОБА_5 за експедиційно-транспортні послуги, яка в загальному складає 52877грн., ТОВ «Норд-Автотранс» за експедиційно-транспортні послуги, яка в загальному складає 150490грн., ОСОБА_6 за експедиційно-транспортні послуги, яка в загальному складає 51069грн., ПП ОСОБА_7 за експедиційно-транспортні послуги, яка в загальному складає 22743грн. Відповідач зазначає, що дані суми сформовані позивачем безпідставно. Такий висновок відповідачем зроблений на підставі: порушеної кримінальної справи щодо фактів фіктивного підприємництва, скоєного за попередньою групою осіб із числа службових осіб ТОВ «Норд-Автотранс», ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс» та приватних підприємців, з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; пояснень вказаних осіб, які знаходилися в матеріалах кримінальної справи; висновків відповідача про нікчемність правочинів.

Згідно висновків акта, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 494368грн. та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 392238грн.

На підставі зазначеного акта, відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення №0002462342 від 02.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 392238грн. і 98059,50грн. штрафних санкцій та №0002452342 від 02.08.2011р., яким збільшено податку на прибуток підприємства на суму 494368грн. і штрафні санкції в сумі 123592грн.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач зареєстрований як юридична особа та є платником податку на додану вартість (а. с. 43т.1).

Твердження представника відповідача про те, що позивачу правомірно донараховано податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на суму 494368грн., на думку суду є помилковим з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижений валовий доход за 3кв. 2010р. на загальну суму 1079885грн. Такий висновок відповідачем зроблений на підставі показників, відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 19.02.2010р. по 30.092010р. у загальній сумі 897589грн. та поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року з нульовими значеннями.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п.4.1. ст.4 вказаного Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону

Підпунктом 11.3.1. пункту 11.3 статті 11 цього ж Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В силу вимог п.16.4. ст.16 вказаного Закону, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Із дослідженої в судовому засіданні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010р. від 16.11.2010р., дійсно вбачається, що позивачем подана зазначена декларація з прочерками. Однак, вказана декларація не завірена печаткою підприємства. Позивач до вказаної декларації подав лист-пояснення щодо відсутності на декларації печатки підприємства. (а. с. 234-235 т.1). В судовому засідання представник позивача пояснив, що заповнити декларацію у позивача не було можливості, оскільки всі первинні документи були вилучені працівниками міліції. При неодноразовому зверненні про повернення цих документів для подання податкової звітності, позивачу було відмовлено, в зв'язку з чим дана декларація була подана з прочерками. При вилученні документів також були вилучені всі печатки та штампи позивача.

Відповідно до пп. 4.1.2. п. 4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (діючого на момент вчинення правовідносин), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно п. 1.6. Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» № 143 від 29.03.2003, у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

З матеріалів справи вбачається, що декларація подана позивачем всупереч чинному законодавству, відповідачем письмової пропозиції до позивача про подання нової декларації не подавалось. Всупереч вказаному вище, ця декларація прийнята відповідачем як податкова звітність та стала підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача.

Також суд в звертає увагу на той факт, що позивачем поштовим відправленням 19.01.2011р. було направлено податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010р. Однак, листом відповідача від 26.01.2011р. № 2844/28-224 у прийнятті було відмовлено та зазначено, що дана декларація повинна бути засвідчена печаткою платника податків (а. с. 82 т.1).

01.02.2011р. позивачем поштовим відправленням було направлено відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та розрахунок комунального податку за 4 квартал 2010р. Вказані декларації відповідачем також не прийнято в зв'язку з відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством (а. с. 81 т.1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.03.2011р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податкову декларацію з ПДВ за 2010 рік, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за вересень 2010р., які прийнятий відповідачем як податкова звітність. Однак, при винесенні 02.08.2011р. податкових повідомлень-рішень до уваги взятий не був, перевірка додатково не проводилась.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем висновки в акті перевірки щодо заниження валового доходу за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р. на суму 1079885грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 494368грн. є недоведеними.

Щодо визначення податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р. завищений податковий кредит на суму 314333грн.

Підставою для такого висновку стало те, що декларацію з ПДВ за вересень 2010 року подано з порушенням термінів подачі такої декларації та подано її з прочерками, тобто платник самостійно визначив податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 0грн.

Щодо подання декларації з ПДВ за вересень 2010 року з прочерками, суд зазначає, що дійсно 15.11.2010р. позивачем подана декларація з прочерками. Дана декларація не була завірена печаткою платника податків. Згідно листа-пояснення, наданого позивачем до даної декларації, вбачається, що всі документи по здійсненню господарських операцій позивачем та печатки і штампи товариства були вилучені працівниками міліції, а тому завірити декларацію у позивача не було можливості, як і не було можливості заповнити декларацію належним чином. Відповідачем вказана декларація була прийнята як податкова звітність та стала однією із підстав визначення податкових зобов'язань (а. с. 231-233). Суд вважає, що відповідачем неправомірно прийнято вказану декларацію як податкову звітність з підстав, вказаних вище по тексту.

Також, відповідач встановив, що за перевіряємий період позивачем до складу податкового кредиту по ПДВ неправомірно віднесено суми сформовані за експедиційно-транспортні послуги: ПП ОСОБА_4 - 37154грн; ПП ОСОБА_5 - 52877грн.; ТОВ «Норд-Автотранс» - 150490грн.; ПП ОСОБА_6 - 51069грн.; ПП ОСОБА_7 - 22743грн., оскільки відносно вказаних осіб порушена кримінальна справа щодо фактів фіктивного підприємництва, скоєного за попереднього змовою зазначених вище осіб з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, а тому відповідачем зроблений висновок про нікчемність договорів експедиційно-транспортних послуг та відповідно відсутність проведення таких господарських операцій.

Однак, з такими висновками податкового органу суд погодитися не може.

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується сторонами, відносно позивача, посадових осіб ТОВ «Норд-Автотранс», ПП «ТЕК Дебют-Захід» та приватного підприємця ОСОБА_6 дійсно була порушена кримінальна справа щодо фактів фіктивного підприємництва, скоєного за попереднього змовою зазначених вище осіб з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Однак, 14 грудня 2010 року відносно ОСОБА_3(директор ТОВ «Норд-Автотранс»), ОСОБА_1 (директор ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс»), ПП ОСОБА_6 (довірителями якої є ОСОБА_6, ОСОБА_4,ОСОБА_5) слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінальної справи за скоєнням злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину (а. с. 68 т.1).

07.03.2011 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області винесено постанову відносно ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про відмову в порушенні кримінальної справи по факту вчинення останніми злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України за відсутністю в діянні складу злочинів (а. с. 69 т.1).

16.05.2011р. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінальної справи по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ПП «ТЕК Дебют-Захід» (директор ОСОБА_7), ТОВ «Норд-Автотранс», ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно за попередньою змовою, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, порушену 11 січня 2011 року на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів визначає волевиявлення сторін цих договорів. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Суд вважає, що обставини щодо нікчемності правочинів відповідачем не доведені. Крім того, в акті перевірки відповідач вказує на порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, однак, не конкретизував, які ж саме первинні документи позивача не відповідають вказаному законодавству, а вказав лише загальні положення про первинні документи та зробив висновки про завищення податкового кредиту. В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту позивачем сформовані лише на підставі порушеної кримінальної справи та свідчень контрагентів позивача, які надані в ході розслідування цієї справи, а тому не можуть бути взяті до уваги, з підстав, викладених вище по тексту постанови.

Також, суд також звертає увагу на той факт, що відповідачем у лютому місяці 2011р. було проведено невиїзну документальну перевірку контрагента позивача ТОВ «Норд-Автотранс» за період з 24.09.2008р. по 15.10.2010р. з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 та ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс», про що складений акт № 151/19/23-100/36156788 від 02.03.2011р (а. с. 72-82 т.2).

Згідно з вказаним актом, жодного порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Транспортна компанія - Ромокс» відповідачем не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що висновки, викладені в акті перевірки щодо відсутності здійснення господарських операцій по експедиційно-транспортних послугах були передчасними та необґрунтованими.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час вчинення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи. Суд неодноразово виносив письмові ухвали про витребування документів, однак жодного документа надано не було. На пропозицію суду як позивачу, так і відповідачу надати такі документи, ними було зазначено, що документів немає, оскільки вони були вилучені працівниками міліції, що підтверджуються і матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд здійснив розгляд даної справи за наявними в матеріалах справи доказами та прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0002452342 та №0002462342 від 02 серпня 2011 року визнати нечинними.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія-Ромокс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.