Постанова № 24232469, 21.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1518/2012

21 травня 2012 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ПП "Водолій -Ера" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсним рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в листопаді місяці 2011 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Авіста Сервіс» за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р., за наслідками якої був складений акт від 22.11.2011р. На підставі висновку даного акта були винесені повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановлених порушень, при цьому зазначає, що при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ТОВ «Авіста Сервіс». Також позивач вважає, що вирок суду відносно посадових осіб зазначеного контрагента відсутній, оскільки слідство лише триває, в зв'язку з цим просить суд визнати протиправними скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, через відділ документального забезпечення суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, письмових заперечень суду не надав. Враховуючи вимоги ст.128 КАС України, розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з наступного.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Авіста Сервіс» за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р., за наслідками якої був складений акт від 22.11.2011р. № 1362/23-100/33408763 (а.с.5-8).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що приватне підприємство «Водолій-Ера» мало взаєморозрахунки з ТОВ «Авіста Сервіс» в грудні 2010 року на суму 104775грн., в т. ч. ПДВ - 17462грн. та січні 2011р. на суму 9506грн., в т.ч. ПДВ -1584,33грн. Так, відповідно до постанови СВ ПМ ДПА в Рівненській області про призначення документальної невиїзної перевірки, у провадженні останнього знаходиться кримінальна справа №51/391-08 відносно, зокрема, посадових осіб ТОВ «Авіста Сервіс» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. Досудовим слідством викрито схему незаконної діяльності щодо сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в мінімізації податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету. Позивачем до перевірки не надано укладених договорів на придбання ТМЦ у ТОВ «Авіста Сервіс» та товарно-транспортних накладних, податкова накладна не містить прізвища особи, яка підписує зазначений документ. Крім того, зустрічною перевіркою контрагента позивача встановлені обставини щодо неможливості ТОВ «Авіста Сервіс» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченого чинним законодавством, укладені правочини суперечать нормам Цивільного кодексу України, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. Таким чином відповідач прийшов до висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства: завищення валових витрат за ІУ квартал 2010р. на 87312,50грн., 1 квартал 2011р. на суму 7921,67грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 23808,55грн.; завищення податкового кредиту за грудень 2010р. на суму 17462,5грн., за січень 2011р. на суму 1584,33грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19046,83грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за порушення п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004152342 від 06.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 29266 грн., з яких 23808 грн. - основний платіж; 5458 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.9);

- за порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4, 7.4.5, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення

№0004162342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23413грн., з яких 19047грн. - основний платіж, 4366,75грн. - штрафні (фінансові санкції) (а.с.10).

Однак, з такими висновками податкового органу суд погодитися не може.

Як встановлено в ході судового розгляду, ПП «Водолій - Ера» зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість (а. с. 24-26, 30-31).

Основними видами діяльності позивача відповідно до Довідки управління статистики є посередництво в торгівлі одягом, взуттям, текстильними та шкіряними виробами, оптова торгівля авто товарами, інші види оптової торгівлі. Так в грудні 2010 року позивач придбав у ТОВ «Авіста Сервіс» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 104775грн., в т. ч. ПДВ в сумі 17462,50грн. В січні місяці придбав товар у зазначеного контрагента на загальну суму 9506грн. в т. ч. ПДВ 1584,33грн.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видаткова накладна № 10 від 27.01.2011 року на загальну суму 9506грн., (без ПДВ - 7921,67грн., ПДВ - 1584,33грн.) (а.с.11); податкова накладна від 27.01.2011 року № 10 на загальну суму 9506грн., (без ПДВ - 7921,67грн., ПДВ - 1584,33грн.) (а.с.12); платіжне доручення №436 від 16.02.2011р. на суму 6000грн., в т.ч. ПДВ -1000грн., платіжне доручення №317 від 03.03.2011р. на суму 3506грн., в т. ч. ПДВ -584,33грн.

(а. с. 13); видаткова накладна від 17.12.2010 року на загальну суму 104775грн., (без ПДВ - 87312,50грн., ПДВ - 17462,50грн.) (а.с.14); податкова накладна №31 від 17.12.2010 року на загальну суму 104775грн., (без ПДВ - 87312,50грн., ПДВ - 17462,50грн.) (а.с.15); платіжне доручення №253 від 30.12.2010р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ - 3666,67грн., платіжне доручення №249 від 29.12.2010р. на суму 40000грн., в т. ч. ПДВ - 6666,67грн., платіжне доручення №257 від 05.01.2011р. на суму 42775грн., в т. ч. ПДВ - 7129,17грн.

(а. с. 16-17), фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (а. с. 52). Крім того, вказаний товар був особисто отриманий директором приватного підприємства «Водолій-Ера» ОСОБА_1 на підставі довіреностей №216 від 17 грудня 2010 року та № 8 від 23 січня 2011р. (а. с. 34-36).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки. Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, містять необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість).

Вартість оплачених товарів включено позивачем до складу валових витрат, та до податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про те, що товарно-транспортна накладна (далі ТТН) є первинним бухгалтерським документом, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН відповідно до чинного законодавства є обов'язковою до застосування для обліку транспортної роботи, проте не є документом суворої звітності, і не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а тому відповідачем безпідставно вказано на безтоварність операцій в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4. ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Авіста Сервіс», використані позивачем в своїй господарській діяльності, а саме: придбаний товар позивачем був проданий таким підприємствам як ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця», ТзОВ «РЗВА-Електрик», ДП Українські дорожні Інвестиції «Укрдорінвест», ПАТ «Рівнегаз», що підтверджується податковими та видатковими накладними (а. с.37-40, 41-46). Оплата проводилась в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 47-49).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, і використання придбаних у ТОВ «Авіста Сервіс» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача та отримання від такого використання доходу.

На момент вчинення господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ «Авіста Сервіс», було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Покликання відповідача на відсутність у контрагента трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Посилання відповідача на матеріали досудового слідства відносно посадових осіб ТзОВ «Авіста Сервіс», судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 58.4. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Як встановлено судом та зазначено вище по тексту, кримінальна справа №51/391-08 порушена 20 червня 2011р. Дана справа порушена, зокрема, відносно посадових осіб ТзОВ «Авіста Сервіс». Крім того, станом на час винесення акту перевірки 22.11.2011р. та податкових повідомлень-рішень 06.12.2011р. відповідачем, дана справа судом не розглянута, обставини, які б підтверджували незаконну діяльність між ТзОВ «Авіста Сервіс» та позивачем судом не встановлені.

Доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ «Авіста Сервіс», на думку суду, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було встановлено та доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

На вимогу суду подати додаткові докази, що могли б вказувати на обставини щодо безтоварності згадуваних операцій, представник відповідача жодним чином не відреагував, доказів суду не надав (а. с. 1, 18).

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак, позов обґрунтований та підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0004152342 та №0004162342 від 06 грудня 2011 року визнати недійсними.

Присудити на користь позивача - ПП "Водолій -Ера" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 527,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.