Постанова № 24232413, 10.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/570/2012

10 травня 2012 року 11год. 19хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк І.Г., Бляшин М.С.

відповідача: представник Красько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерне товариство ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2011 року №0000702344 та №000692344 ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі представництва в Україні звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000692344 від 25.10.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 731 812 грн. та застосовано штрафні санкції на 365 906 грн., в повному обсязі з моменту його прийняття, а також податкового повідомлення-рішення №0000702344 від 25.10.2011р., яким зменшено від'ємне значення з ПДВ на 1 358 211 грн. та застосовано штрафні санкції на 339 552,75 грн., в частині зменшення розміру від'ємного значення на 1 356 346 грн. та штрафних санкцій в сумі 339 086 грн.

Відповідно до вимог ст.52 КАС України за згодою позивача суд здійснив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м.Рівне на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Позовні вимоги повністю підтримані в судовому засіданні представниками позивача. На їх обґрунтування зазначили, що в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені хибні висновки відповідача, посадовими особами якого не враховано, що з метою оподаткування ПДВ до імпорту прирівнюється і ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно). Пояснили, що для операцій із імпорту датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях. Оскільки Представництво належним чином сплатило до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями, а товарно-матеріальні цінності імпортовані з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, то ним правомірно було включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при імпорті.

Також представники позивача заперечують висновки податкового органу про неправомірність відображення податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Транс Лайн Груп» та ТОВ «БК «Стандарт Плюс», оскільки операції з цими контрагентами фактично відбулися, діяльність ТОВ «Транс Лайн Груп» та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» легалізована державою, на дату здійснення операцій вони були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, документальні докази надавалися під час перевірки і жодних зауважень до їх оформлення у відповідача не було.

Представники позивача зазначають, що податкова накладна за №163 від 29.07.2011р., виписана ТОВ «ТД завод «Євроформат» та отримана 31.08.2011р., зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.08.2011р., а також податкова накладна №193 від 25.08.2011р., виписана ТОВ «ТД завод «Євроформат», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.09.2011р. та в цей же день отримана позивачем, дають право на відображення податкового кредиту у Декларації з ПДВ за серпень 2011р.

Протилежні висновки податкового органу вважають такими, що не ґрунтуються на нормах Закону, а винесені податкові повідомлення-рішення - неправомірними. За таких підстав просять задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав письмові заперечення та, зокрема, пояснив, що Представництвом безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ по імпортованих товарно-матеріальних цінностях, що ввезені на територію України на безоплатній основі для використання у господарській діяльності по будівництву і ремонту автомобільних доріг, оскільки такі операції по своїй суті не є придбанням. Відповідно ПДВ, сплачений при такому ввезені, не може бути віднесений до податкового кредиту.

Заперечує право платника на податковий кредит з ПДВ, оскільки за операціями з ТОВ «Транс Лайн Груп» та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» не відбулося надходження ПДВ до бюджету.

Вказує на порушення в реєстрації податкових накладних, виписаних

ТОВ «ТД завод «Євроформат», що не дозволяє відображати податковий кредит з ПДВ.

За таких підстав просив в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Так, судом встановлено, що АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» є юридичною особою, яка має своє представництво в Україні - Представництво «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», що перебуває на обліку як платник податків та, зокрема як платник податку на додану вартість, у ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби..

Відповідачем з 28.09.2011 року по 11.10.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку Представництва «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень, липень та серпень 2011р. Її результати оформлені актом від 12.10.2011р. №1184/23-100/26603641 (т.1 а.с.15-33).

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Рівне винесені податкові повідомлення-рішення №000692344 та №0000702344 від 25 жовтня 2011 р., за якими зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 731 812 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 365 906 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення цього податку на 1 358 211 грн. та нараховані штрафні санкції на 339 552,75грн. (т.1 а.с.11,13).

Позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000702344 від 25.10.2011р. лише в частині від'ємного значення на 1 356 346 грн. та штрафних санкцій в сумі 339 086 грн., оскільки визнає свою помилку у тому, що двічі відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ 1 865 грн., чим завищив від'ємне значення податку за серпень 2011 року.

З рештою вимог податкового органу позивач не погодився та оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги платника податків були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.34-38).

В основу податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 р. на 59 361 грн., липень 2011 року на 266 563 грн., серпень 2011р. на 14 069 грн. та від'ємного значення за серпень 2011р. у сумі 978 646 гривень (розшифровка нарахувань, здійснених ДПІ у м. Рівне, - т.1 а.с.12,14).

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача щодо ввезення на митну територію України техніки та обладнання в режимі імпорту.

Так, у травні 2011 року позивачем здійснено імпорт товару згідно контракту № 7/4 від 08.02. 2008 р. по ВМД, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи. В усіх ВМД вказаний тип декларації ІМ-40, характер угоди - 84, в результаті чого для ремонту автомобільної дороги М 06 Київ - Чоп отримано запаси. Згідно з відміткою митниці на усіх ВМД позивачем у травні 2011р. фактично сплачено ПДВ в загальній сумі 59 360,94 грн. (т.1 а.с.77-87). Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року, що відображено у рядку 12.1 податкової декларації з ПДВ за вказаний період (т.1 а.с.88-97).

За результатами перевірки зроблено висновок про завищення податкового кредиту травня 2011 р. на суму 59 361 грн., що вплинуло на суму від'ємного значення з ПДВ червня 2011р.

У червні 2011 року позивачем здійснено імпорт товару згідно контракту № 7/4 від 08.02. 2008 р. по ВМД, в яких вказаний тип декларації ІМ-40, характер угоди - 84, в результаті чого для ремонту автомобільної дороги М 06 Київ - Чоп отримано запаси. Згідно з відміткою митниці на усіх ВМД представництвом за червень 2011р. фактично сплачено ПДВ в загальній сумі 266 563,49 грн. (т.1 а.с.103-106). Зазначена сума включена Представництвом до складу податкового кредиту за червень 2011 року, що відображено у рядку 12.1 податкової декларації з ПДВ за вказаний період (т.1 а.с.107-114).

У липні 2011 року позивачем здійснено імпорт товару згідно контракту № 7/4 від 08.02. 2008 р. по ВМД, в яких вказаний тип декларації ІМ-40, характер угоди - 84, в результаті чого для ремонту автомобільної дороги М 06 Київ - Чоп отримано запаси. Згідно з відміткою митниці на усіх ВМД представництвом за липень 2011р. фактично сплачено ПДВ в загальній сумі 14 068,77 грн. (т.1 а.с.115-117). Вказана сума ПДВ включена Представництвом до складу податкового кредиту за липень 2011 року, що відображено у рядку 12.1 податкової декларації з ПДВ за вказаний період (т.1 а.с.118-128).

У серпні 2011 року позивачем здійснено імпорт товару згідно контракту № 7/4 від 08.02. 2008 р. по ВМД, в яких вказаний тип декларації ІМ-40, характер угоди - 84, в результаті чого для ремонту автомобільної дороги М 06 Київ - Чоп отримано запаси. Згідно з відміткою митниці на усіх ВМД представництвом за серпень 2011р. фактично сплачено ПДВ в загальній сумі 978 645,55 грн. (т.1 а.с.135-144). Вказана сума ПДВ включена Представництвом до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, що відображено у рядку 12.1 податкової декларації з ПДВ за вказаний період (т.1 а.с.145-155).

Податковим органом встановлено, що за даними митниці, відповідно до Класифікатору характерів угод, затвердженого наказом Держмитслужби України «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядок їх ведення» № 1048 від 12.12. 1997 року, код характерів угод, які зазначені у ВМД відповідають наступним термінам, а саме: 84 -"інше".

Відтак, перевіркою зазначено, що оскільки після завершення ремонту автодороги, матеріали, необхідні для проведення ремонту (основні засоби), підлягають поверненню постачальнику, то сума ПДВ, сплачена при її ввезені, до податкового кредиту відноситися не повинна.

Враховуючи вищенаведене, за результатами перевірки зроблено висновок про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 р. на 59 361 грн., липень 2011 року на 266 563 грн., серпень 2011р. на 14 069 грн. та від'ємного значення за серпень 2011р. у сумі 978 646 грн.

За наслідками вищевказаних висновків було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, згідно яких Представництву зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339 993 грн. і визначено штрафні санкції та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 978 646 грн. і штрафні санкції. Правомірність зазначених рішень в цій частині і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Факт сплати позивачем суми ПДВ при імпортуванні матеріалів відповідачем не заперечується, як і не заперечується належність оформлення вантажних митних декларацій, якими підтверджується факт сплати позивачем до бюджету спірних сум податку на додану вартість при імпортуванні товарів на митну територію України. Також не заперечується відповідачем і та обставина, що запаси ввозилися Представництвом в Україну з метою використання у власній господарській діяльності.

Фактично суть спору полягає в визначенні правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених при імпортуванні обладнання за договорами, які не передбачають перехід права власності на товар та передбачають повернення матеріалів Постачальнику.

Статтею 185 Митного кодексу України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення). Згідно ст. 188 МК України імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. У відповідності до ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

- сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

- дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

За матеріалами справи встановлено, що переміщення товару у всіх випадках було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає умовам, визначеним ст. 189 МК України.

Відповідно до пп. «в» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.12 ст. 201 розділу V Кодексу встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, за системним аналізом вищевказаних норм, з метою оподаткування податком на додану вартість ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договорів безоплатної поставки прирівнюється до імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду за умови їх підтвердження вантажними митними деклараціями.

На користь такого вказує і норма абзацу четвертого п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, за якою для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Як зазначено в п. 198.6 тієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено та відповідачем не оспорюється, що надані позивачем вантажні митні декларації оформлені належним чином, а визначені в них суми податку на додану вартість перераховані до бюджету в повному обсязі. А отже суми податкового кредиту з податку на додану вартість, визначені позивачем у податкових деклараціях за травень-серпень 2011 р. у повній відповідності з вимогами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України не містить жодних застережень щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість під час тимчасового ввезення на митну територію України товарів, обладнання, тощо. Визначальним фактором для формування податкового кредиту в цьому випадку є подальше використання придбаного обладнання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Єдиною підставою його не включення є не підтвердження витрат зі сплати податку на додану вартість митними деклараціями, чого в процесі розгляду справи встановлено не було.

Крім того, оскільки в усіх вантажних митних деклараціях визначений митний режим ІМ 40 (імпорт), то суд вважає документально не підтвердженим і необґрунтованим твердження відповідача про тимчасовий ввіз майна.

Разом з тим, враховуючи, що операції з ввезення обладнання за договорами безоплатних поставок з метою оподаткування прирівняні до імпорту, а також те, що податковий кредит звітного періоду формується із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, тому сплачений позивачем податок на додану вартість на дату подання митних декларацій правомірно включений до податкового кредиту.

Спірні операції по ввезенню на митну територію України на умовах безоплатної поставки матеріалів підпадають під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту, а оскільки ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору безоплатної поставки з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, то суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Доводи відповідача про те, що при здійснені операцій з тимчасового ввезення запасів Представництвом не здійснювалося їх придбання, а отже суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з імпортом, не включається до податкового кредиту, є необґрунтованими та ґрунтуються на звуженому трактуванні положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Нормою п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми ПДВ, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї ж статті визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума ПДВ має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України,

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, від'ємне значення ПДВ і бюджетне відшкодування формується з урахуванням суми податкового кредиту, відображеного платником за результатами здійснених господарських операцій.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №000692344 від 25.10.2011 року є також висновок відповідача про те, що позивачем завищено суму податкового бюджетного відшкодування по декларації за липень 2011 року на суму 147177,00 грн. по операціях позивача з контрагентом ТОВ "Транс Лайн Груп".

Вказаний висновок зроблено відповідачем при відпрацюванні контрагентів позивача по ланцюгу постачання і з посиланням на висновки акту перевірки від 23.09.2011 року, який отриманий від ДПІ у м. Чернігові.

Відповідач також зазначає в акті перевірки, що для виконання договору субпідряду від 18.09.2010 року по здійсненню робіт з нанесення дорожньої розмітки на автодорозі Київ-Чоп використовувалися матеріали, придбані контрагентом позивача у ТОВ "Модем". Відповідач з посиланням на лист іншого податкового органу вказує, що

ТОВ Підприємство "Модем" відсутнє за місцезнаходженням, а саме підприємством має стан "3" - прийнято рішення про ліквідацію.

Позивачем у визначені законом строки було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень та за липень 2011 року з відповідними додатками.

Позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні робіт контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп", а надалі в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 147 177 грн. по операціях з цим контрагентом.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що основним видом господарської діяльності позивача є будівництво доріг, за період перевірки позивач здійснював реконструкцію автодороги Київ-Чоп.

Згідно з нормою пп.14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з нормою пп. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пп. 200.3. ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень пп. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього Кодексу, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (17%, або 0%) протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, податкові накладні, отримані позивачем, були виписані платниками податку на додану вартість. Суду не було надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагенту позивача на момент здійснення господарських операцій (т.2 а.с.6-7).

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень Податкового кодексу України, платник податку на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентами-постачальниками податкових накладних має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на податковий облік контрагента, за відповідною оподатковуваною операцією і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період із подальшим правом на бюджетне відшкодування у випадках встановлених ст. 200 ПК України.

Судом також встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Транс Лайн груп" оформлені контрактом субпідряду від 18.09.2010 року за умовами якого

ТОВ "Транс Лайн груп" (Субпідрядник) взяло на себе обов'язок по виконанню робіт з нанесення дорожньої розмітки термопластиком, структурним термопластиком и холодним двохкомпонентним термопластиком та договором поставки № 1 від 18.02.2011 року за яким ТОВ "Транс Лайн груп" зобов'язувалось здійснити поставку матеріалів, необхідних для нанесення розмітка, а Представництво - оплатити їх вартість (т.1 а.с.222-234, т.2 а.с.97-105).

Судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Транс Лайн груп" з поставки матеріалів та виконання робіт, серед яких належно оформлені накладні, бухгалтерська довідка про оприбуткування обладнання в бухгалтерському обліку позивача, документи складського обліку, виконавча документація з будівництва, акт приймання-передачі робіт з додатком, що містить перелік робіт за підписами сторін, акти на списання, картки рахунків бухгалтерського обліку, документи щодо подальшого використання товарів та результатів робіт отриманих від ТОВ "Транс Лайн груп" в господарській діяльності позивача, зокрема довідка інженера позивача, проміжні платіжні сертифікати з підписами начальника служби автомобільних доріг в Рівненській області, головного Інженера-Резидента та представника ДП "УкрдорІнвест", які вказують на засвідчення факту виконання відповідних робіт і встановлено факт здійснення вказаних господарських операцій та їх реальність (т.2 а.с.1-18).

Судом також досліджено документи, які вказують, що залучення цього субпідрядника та використання ним відповідних матеріалів для нанесення розмітки, які мають необхідні сертифікати та документи якості було схвалено Головним Інженером-резидентом проекту (т.1 а.с.246-248).

Таким чином, придбання позивачем вказаних товарі і робіт, щодо яких виник спір, пов'язано із його господарською діяльністю.

Формування податкового кредиту з ПДВ здійснювалося на підставі належним чином оформлених податкових накладних, претензій до яких під час проведення перевірки у податкового органу не було. Суми ПДВ по вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року (т.1 а.с.107-114). З огляду на подальшу сплату постачальнику коштів, в наступному періоді суми ПДВ були заявлені до бюджетного відшкодування в податковій декларації за липень 2011 року (т.1 а.с.118-128).

Оскільки, по обумовленій господарській операції з придбання товарів і робіт у постачальника - ТОВ "Транс Лайн Груп" Представництво «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» сплатило постачальнику (у складі ціни товарів і робіт) суму податку на додану вартість, то позивач правомірно заявив до відшкодування з Державного бюджету України відповідну суму від'ємного значення податку на додану вартість у порядку, визначеному відповідним законом, який був чинний на момент здійснення операцій.

Суд бере до уваги той факт, що поставка товарів і робіт ТОВ "Транс Лайн Груп" пов'язана зі здійсненням позивачем власної господарської діяльності, а саме: реконструкцією автодороги Київ-Чоп. При здійсненні вказаних господарських операцій як позивач, так і його контрагент були належним чином зареєстровані і мали повну цивільну право та дієздатність, що підтверджується наявними у справі документами. Також і позивач і його контрагент на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість (т.1 а.с.193-195).

Що стосується товарності відповідної операції, то така в повній мірі підтверджена долученими до справи доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, розкривають її зміст та обсяг.

Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо не реальності господарської операції, за наслідками якої позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій. Явних ознак фіктивності відповідної господарської операції не відмічається.

Податковий кодекс України не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару аж до виробника. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження такого податкового кредиту.

Відповідно несплата податку на додану вартість постачальниками товару по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

До того ж відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо, допустив контрагент його контрагента, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Порушень позивачем порядку відображення в декларації з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року по господарським операціям з

ТОВ "Транс Лайн Груп".

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття повідомлення - рішення №000692344 від 25.10.2011 року є також висновок відповідача про те, що позивачем завищено суму податкового бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 244642,00 грн. по операціях позивача з контрагентом ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс".

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що фактичне отримання робіт (земляні роботи, влаштування насипу, системи трубопроводів, бордюрів, канав, обочин, влаштування покриття) позивачем від ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" підтверджено актом № 2 за червень 2011 року. Сторонами проведено розрахунки.

Відповідачем при відпрацюванні контрагентів позивача зроблено висновок, що

ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" має стан платника податків "8", до ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцем знаходження.

Позивачем у зв'язку з тим, що податкова накладна була отримана із запізненням, до складу податкового кредиту липня 2011 року віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні робіт контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стандарт Плюс", а надалі в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 244642,00 грн. по операціях з цим контрагентом (т.1 а.с.118-128, 145-155).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, отримані позивачем податкові накладні, були виписані платниками податку на додану вартість. Суду не було надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагенту позивача на момент здійснення господарських операцій.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень Податкового кодексу України, платник податку на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентами-постачальниками податкових накладних має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на податковий облік контрагента, за відповідною оподатковуваною операцією і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період із подальшим правом на бюджетне відшкодування у випадках, встановлених ст. 200 ПКУ.

Судом також встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" оформлені контрактом субпідряду від 01.10.2010року, за умовами якого ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" (Субпідрядник) взяло на себе обов'язок по виконанню робіт на автодорозі Київ - Чоп, а Представництво - оплатити їх вартість. Перелік робіт визначався в Технічних Специфікаціях та відомостях об'ємів робіт (т.2 а.с.35-61).

Судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" щодо виконання робіт, серед яких належно оформлені накладні, бухгалтерська довідка про оприбуткування робіт в бухгалтерському обліку позивача, виконавча документація з будівництва, акт приймання-передачі робіт з додатком, що містить перелік робіт за підписами сторін, картки рахунків бухгалтерського обліку, документи щодо подальшого використання товарів та результатів робіт отриманих від ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" в господарській діяльності позивача, зокрема, довідка інженера позивача, проміжні платіжні сертифікати з підписами начальника служби автомобільних доріг в Рівненській області, головного Інженера-Резидента та представника ДП "УкрдорІнвест", які вказують на засвідчення факту виконання відповідних робіт і встановлено факт здійснення вказаних господарських операцій та їх реальність (т.2 а.с.62-74).

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податковий кредит Позивача по господарськими операціям з ТОВ «БК «СТАНДАРТ ПЛЮС» підтверджений видатковими та податковими накладними та сплачений у вартості товару.

В ході розгляду справи встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «БК «СТАНДАРТ ПЛЮС» було юридичною особою платником податку на додану вартість і відповідно мало право виписувати Позивачу податкові накладні (т.2 а.с.29-31)

Таким чином, придбання позивачем вказаних робіт, щодо яких виник спір, пов'язано із його господарською діяльністю.

Формування податкового кредиту з ПДВ здійснювалося на підставі належним чином оформлених податкових накладних, претензій до яких під час проведення перевірки, у податкового органу не було (т.2 а.с.71).

Суми ПДВ по вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту липня 2011 року до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року. З огляду на подальшу сплату постачальнику коштів, в наступному періоді суми ПДВ були заявлені до бюджетного відшкодування в податковій декларації за серпень 2011 року.

Оскільки по обумовленій господарській операції з придбання товарів і робіт у постачальника - ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" позивач фактично сплатив постачальнику (у складі ціни робіт) суму податку на додану вартість, то позивач правомірно заявив до відшкодування з Державного бюджету України відповідну суму від'ємного значення податку на додану вартість у порядку визначеному відповідним законом, який був чинний на момент здійснення операцій.

Суд приймає до уваги той факт, що поставка робіт ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс" пов'язана зі здійсненням позивачем власної господарської діяльності, а саме: реконструкцією автодороги Київ-Чоп. При здійсненні вказаних господарських операцій як позивач, так і його контрагент були належним чином зареєстровані і мали повну цивільну право та дієздатність, що підтверджується наявними у справі документами. Також і позивач і його контрагент на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість (т.2 а.с.29-30).

Що стосується товарності відповідної операції, то така в повній мірі підтверджена долученими до справи доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, розкривають її зміст та обсяг.

Відповідно до ст. 71 КАС України, обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.

За цим контрагентом податковий орган також не надав суду будь-яких доводів щодо не реальності господарської операції, за наслідками якої позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій. Явних ознак імітації відповідної господарської операції не відмічається.

Доводи Відповідача про нікчемність договорів, укладених Позивачем та ТОВ «БК «СТАНДАРТ ПЛЮС», не знайшли документального підтвердження.

Окрім того, особливу увагу суд звертає на те, що обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «БК «СТАНДАРТ ПЛЮС» товару, на яку Позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на податковий кредит, відповідачем спростовані не були.

Порушень позивачем порядку відображення в декларації з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року по господарським операціям з

ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт Плюс".

Судом також встановлено, що за висновками акта перевірки (стор.11) податкова накладна №193, виписана ТОВ «Торговий дім «Євроформат» 25.08.2011р., стала підставою для формування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на 166 666,67 грн. у Декларації за серпень 2011р. Як вбачається з Квитанції №1, ця податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.09.2011р., що сторонами не оспорюється. За відміткою штампу вхідної кореспонденції безпосередньо на податковій накладній вона отримана позивачем 09.09.2011р., тобто у вересні 2011р. (т.1 а.с.174, т.2 а.с.133)

У зв'язку наданням (одержанням) податкової накладної у вересні 2011р. відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит в серпні 2011р.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/ послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України встановлені обмеження, за яких платник податку не може скористуватися правом на включення сплачених (нарахованих) сум податку до податкового кредиту.

До них належать приписи пункту 198.6. статті 198 ПКУ, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також частина 9 п.201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п 203.1. ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація позивача з ПДВ за серпень 2011 року була підписана 20.09.2011р. та у той самий день подана до податкового органу. Податкова накладна № 193 від 25.08.2011р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.09.2011р., тобто протягом законодавчо встановлених 20 календарних днів з моменту її виписки.

На час включення до податкового кредиту позивача суми ПДВ спірна податкова накладна №193 повністю відповідала вимогам ст. 201 ПК України, оскільки містила усі необхідні реквізити та була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На момент віднесення суми ПДВ до податкового кредиту (20.09.2011р.) у позивача були відсутні підстави для неврахування одержаної ним від ТОВ «Торговий дім «Євроформат» податкової накладної №193 від 25.08.2011р., оскільки така податкова накладна була заповнена належним чином та зареєстрована у Єдиному реєстрі.

Вищенаведені приписи ПК України вказують на те, що право платника на податковий кредит Податковий кодекс не пов'язує з датою реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податковий накладних, а пов'язує лише з датою тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже висновки відповідача про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту серпня 2011р. суми ПДВ, підтвердженої податковою накладною, є неправомірними, оскільки підприємство - покупець товарів (послуг) має право відобразити належним чином оформлену та зареєстровану податкову накладну у складі податкового кредиту у місяці її виписки та включити до реєстру отриманих податкових накладних у цьому місяці за умови, що такі товари (послуги) придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Аналогічна позиція була викладена у п.2.2 Методичних рекомендаціях щодо документальної перевірки платників, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані, та порядку оформлення їх результатів (лист ДПС України від 23.09.2011 р. N 1332/7/22-1417/462), у листі Державної податкової служби України від 20.12.2011р. № 9749/7/15-3517 «Щодо порядку відображення податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді, наступному за періодом їх виписки», в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з ПДВ звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій наказом ДПС України 16.02.2012р. №127.

Судом встановлено, що за податковою накладною, виписаною ТОВ «Торговий дім «Євроформат» №163 від 29.07.2011р., відповідачем не визнано право позивача на податковий кредит, оскільки за твердженням податкового органу така податкова накладна не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З податкової накладної №163 від 29.07.2011р., складеної за формою, затвердженою наказом ДПА України 21.12.2010р. №969, вбачається, що постачальником здійснена відмітка про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відміткою штампу вхідної кореспонденції безпосередньо на податковій накладній вона отримана позивачем 31.08.2011р. Сума ПДВ по цій податковій накладній на 211 033,90 грн. включена до податкових зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Євроформат» та відображена в декларації за липень 2011р., що підтверджується листом ТОВ «Торговий дім «Євроформат» від 27.03.2011р. №61/1, направленим на адресу позивача по справі.

Квитанція №1, копія якої надана позивачем до матеріалів справи та досліджена судом, свідчить про реєстрацію податкової накладної №163 від 29.07.2011р. в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.08.2011р. під номером 9006705407 (т.1 а.с.176).

Тобто платником виконані приписи п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України., а відтак, суд вважає документально доведеним факт реєстрації податкової накладної №163 від 29.07.2011р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача та встановлені у справі обставини правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого згідно вантажно-митних декларацій податку на додану вартість, правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Транс Лайн Груп» та ТОВ «БК «Стандарт Плюс», правомірності відображення податкового кредиту з ПДВ по податкових накладних, виписаних та зареєстрованих ТОВ «Торговий дім «Євроформат».

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне № 000692344 від 25.10.2011р. в повному обсязі та №0000702344 від 25.10.2011р. в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 1 356 346 грн. та штрафних санкцій в сумі 339 086 грн.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у розмірі 2146 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнія-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 25.10.2011 року № 000692344 повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнія-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 25.10.2011 року № 0000702344 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1356346 грн. та штрафних санкцій на суму 339086 грн.

Присудити на користь позивача Акціонерне товариство ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.