Ухвала суду № 24229656, 10.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"10" травня 2012 р. Справа № 2а/1770/5330/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника позивача

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" січня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Транзит-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «Транзит-Сервіс» (далі ТОВ підприємство «Транзит-Сервіс») звернулося до суду з вказаним та просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003972342 від 25 листопада 2011 року винесене Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ в м. Рівне) .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно прийняв до уваги податкові накладні, які оформленні ТОВ «Авіста Сервіс» неналежним чином. Також, апелянт посилається на те, що поза увагою суду залишилася та обставина, що у позивача відсутні товаро-транспортні накладні та відносно директора ТОВ «Авіста Сервіс» порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

З матеріалів справи убачається, що ТОВ підприємство «Транзит-Сервіс» зареєстровано як юридична особа 25.09.1996 року (а.с.6). За змістом інформації, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автомобілів; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів; посередництво в оптовій торгівлі, що підтверджується спеціальним (а.с.169-171).

На підставі наказів №1497 від 03.11.2011 року, №1525 від 09.11.2011 року та направлень на перевірку №1462/23-100 від 03.11.2011 року, №1495/23-100, №1496/23-100 від 09.11.2011 року, з 04.11.2011 року по 10.11.2011 року, ДПІ у м. Рівне, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ підприємства «Транзит-Сервіс» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Авіста Сервіс» за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт №1348/23-100/23306998 від 17.11.2011 р. (а.с.9-17, 120-122,123,124 ).

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003972342 від 25 листопада 2011 року, яким ТОВ підприємству «Транзит-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 17696,75 грн., у тому числі за основним платежем - 14690 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3006,75 грн. (а.с.18).

Таких висновків, відповідач дійшов на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ТОВ «Авіста Сервіс» будівельних матеріалів з деревини (пиловника дубового, пиловника хвойного, дошок для підлоги, дошок обрізних сухих, балок, крокв, брусів в асортименті), встановивши заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 5833 грн., за грудень 2010 року на суму 6190 грн. та за січень 2011 року на суму 2667 грн. на загальну суму 14690 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ТОВ «Авіста Сервіс» товарно-матеріальні цінності, що призвело до порушення ТОВ підприємством «Транзит-Сервіс» вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку оспорюваному податковому повідомленню-рішенню, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0003972342 від 25 листопада 2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є нечинним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Зазначених висновків суд дійшов повно та всебічно дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку.

Так, правовідносини, щодо яких виник спір до 01.01.2011 року були урегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а з 01.01.2011 року Податковим Кодексом України.

За змістом пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюється розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання будівельних матеріалів з деревини (пиловника дубового, пиловника хвойного, дошок для підлоги, дошок обрізних сухих, балок, крокв, брусів в асортименті) - відсутні.

На виконання вимог зазначених вище, судом першої інстанції встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Авіста Сервіс» оформлені первинною документацією, яка була надана під час перевірки, та копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконання усного договору купівлі - продажу, укладеного між ТОВ підприємством «Транзит-Сервіс» та ТОВ «Авіста Сервіс», останнім для позивача було поставлено у листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року будівельні матеріали з деревини (далі - товарно-матеріальні цінності).

ТОВ «Авіста Сервіс» для ТОВ підприємства «Транзит-Сервіс» виписано видаткові накладні за №10 від 11.11.2010 р., за №32 від 13.12.2010 р., за №11 від 12.01.2011 р. (а.с.19-21), податкові накладні №10 від 11.11.2010 р., за №32 від 13.12.2010 р., за №6 від 12.01.2011 р. (а.с.22-24).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №139 від 11.11.2010 р., №166 від 08.12.2010 р., №172 від 13.12.2010 р., №16 від 12.01.2011 р. (а.с.25-28). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Авіста Сервіс».

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Доказів того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Доводи податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року не відповідають встановленим вимогам законодавства, оскільки в даних документах не вказано прізвища, ім"я та по батькові особи, яка підписала податкову накладну є безпідставними та спростовані судом першої інстанції.

Так, вимоги до форми та змісту податкової накладної зазначені в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Норми аналогічного змісту містяться в розділі V Податкового кодексу України, зокрема в ст.200 ПК України.

Отже, зазначений перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Окрім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30 травня 1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037 (в редакції чинній до 10.01.2011 року) та пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за №1401/18696(далі - Порядок №969) встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Виходячи з приписів вказаних правових норм, суд прийшов до правильного висновку, що на законодавчому рівні не закріплений обов"язок платника податків зазначати прізвище, ім"я та по батькові особи, яка підписала податкову накладну, оскільки для надання податковій накладній юридичної сили достатньо підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиску печатки такого платника податку.

У встановлений законом спосіб, судом спростовано довід податкового органу щодо відсутності підстав вважати податкову накладну №6 від 12.01.2011 р. (а.с.24) такою, що не має юридичної сили, так як містить вказівку на номер і дату письмового договору купівлі-продажу, тоді як між ТОВ підприємством «Транзит-Сервіс» та ТОВ «Авіста Сервіс» було укладено усний договір, з огляду на таке.

Такі висновки суду відповідачем не спростовані під час розгляду справи в суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою.

Також, не узгоджуються з приписами правових норм, наведених вище, посилання відповідача на те, що підтвердження правильності формування податкового кредиту є наявність товаро-транспортної накладної, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Окрім того, товарно-транспортна не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому, така накладна не може підтверджувати здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося продавцем товару.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги довід податкового органу про те, що господарські операції між ТОВ підприємством «Транзит-Сервіс» та ТОВ «Авіста Сервіс» по поставці останнім товарно-матеріальних цінностей здійснені без мети реального настання правових наслідків, а лише з метою заниження об»єкту оподаткування та несплати податків, оскільки діяльність ТОВ «Авіста Сервіс» носила фіктивний характер, що підтверджено матеріалами кримінальної справи за №51/391-08, порушеної стосовно директора ТОВ «Авіста Сервіс» та інших осіб за фактом створення фіктивних підприємств зокрема і ТОВ «Авіста Сервіс» за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Як встановлено судом, вироку по вказаній справі не постановлено, а отже відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Окрім того, чинне законодавство не ставить залежність платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, оскільки право на податковий кредит виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській операції.

З матеріалів справи убачається, що про реальність господарських операцій між ТОВ «Авіста Сервіс» та ТОВ підприємством «Транзит-Сервіс» та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей свідчать досліджені судом первинні документи (податкові та видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, рахунки) (а.с.88-118), які підтверджують факт подальшої їх реалізації з націнкою іншим контрагентам позивача, а саме: ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «Реноме-Євробуд», ТОВ «Галспецбуд Плюс», ПП «Вопан», ПрАТ «Ямпільська ПМК №182», ТзОВ «БК «Універсал буд-Рівне».

З ціни подальшого продажу, придбаних у ТОВ «Авіста Сервіс» товарно-матеріальних цінностей, ТОВ підприємством «Транзит-Сервіс» сформовано податкові зобов"язання, які своєчасно та в повному обсязі сплачено до бюджету. Заборгованість перед бюджетом зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів у позивача відсутня, що не заперечується представником відповідача.

Так само, є безпідставним посилання відповідача на те, що укладені позивачем правочини з ТОВ «Авіста Сервіс» є нікчемними, оскільки суперечать приписам ч.1 ч.5 ст. 203 ЦК України. Такі висновки податкового органу не узгоджуються з приписами ст. 228 ЦК України та дослідженими матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що господарські операції ТОВ підприємства «Транзит-Сервіс» з ТОВ «Авіста Сервіс» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Авіста Сервіс», до податкового кредиту в листопаді-грудні 2010 року та січні 2011 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 11.05.2012 року

Роздруковано та надіслано: РП

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Транзит-Сервіс" вул.Загородня,2,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023